Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вдв 207 зде 2) вздвоённый; 3) вздвбенный. Ср. здвоювати 1—3. здвоєння сдвоёние. здвоїти см. здвоювати. здвоїтися см. ^здв6Iоватися. здвоювання 1) сдваивание; 2) вздваивание. Ср. здвоювати І, З. здвоювати, -воюю, -воюєш, здвоїти, -вою, -воїщ 1) {делать двойным) сдваивать, сдвоить; (повторять — ещё) вздваивать, вздвоить; 2) (вторично вспахивать) с.-х. вздваивать, вздвоить; 3) (перестраивать ряды) вздваивать, вздвбить. здвоюватися, -воюється, здвоїтися, -вбїть- ся 1) сдваиваться, сдвоиться; вздваиваться, вздвоиться; ср. здвоювати 1; 2) страд, а. (несоверш.) сдваиваться; вздваиваться; вздваиваться; вздваиваться; ср. здвоювати 1—3. здебільшого, (реже) здебільш, здебільше, зде- бїльша нар. по бблыпей чисти, большей частью, в большинстве случаев, по преимуществу, преимущественно [В бою Козакову здебільшого доводилось діяти цілком самостійно (Гонч.); В гурті були здебільшого військові (III ер.); Степан: ..Поки ще батько живі були, я в Києві, в науці, при Академії здебільша пробував (Л. Укр.)}. здемаскбваний обл. 1) снявший маску; без мбски [Коли вернула, застала вже деяких мужчин і дівчат здемасковайих (Коб.)]; 2) демаскированный; разоблачённый; ср. здемаскувати. здемаскувати, -кую, -куєш обл. демаскировать; перен. разоблачить [Він бажав відразу розбити, здемаскувати Євгенія, любуватися його заклопотанням (Фр.)]* здснервбваний обл. разнервничавшийся; (дошедший до крайней степени нервности) изнервничавшийся [Пархоменко, вкрай зде- нервований, гриз нігті, стискував кулаки (Панч)\. здсиервування, здёнервбванпя обл. нервность: (болевнь) нервное расстройство [Вона знов ішла в товариство Темницьких, щоб із нього знов винести ту саму німу тривогу, те саме знеохочення і зденервовання, що й уперед, тільки ще в більшій мірі (Фр.)]. здеревілий 1) см. здерев'янілий; 2) бот. одревесневший. здеревїнпя бот. одревеснение. здеревіти, -вію, -вієш 1) см. здерев'яніти; 2) бот. одревеснеть. здерев'янілий, здеревілий одеревенелый, одеревеневший [Він сидів здерев'янілий і стежив за нею безсильним поглядом (Фр.); Оля дивилася на Мотрю.., здеревіла з великого зачудовання, а може зо страху (Вільде)]. здерев'япіти, -піїо, -нієш и здеревіти, -вію, -вієш одеревенеть [Занили й здерев'яніли ноги (Козач.); І враз я здеревів і стрепенувся, Щось горло стисло (Фр.)]. здержаїшй 1) прич. сдержанный; удержанный; унятый; умеренный; ср. здержувати 1; 2) (владегохций собой) прил. облг сдержанный [Віп був більше здержаний, тихий (фр.я здержаність, -пості обл. сдержанность [Разом з дамами палетів на товариство дух нуди і якоїсь силуваної здержапості (Фр.)]* здёржано нар. обл. сдержанно [Т є о ф і л., до Парвуса: Слухай, поводься здержано, в речах будь мірний (Л. Упр.)]. здержати см. здержувати. здержатися см. здержуватися. здёржлнвий 1) воздержанный; 2) редк. сдержанный [«Зібралися всі бурлаки»... глагідно, миролюбно промовив до всіх зразу задуманий, здержливий тенор (Вас); Коли говорила [Домініка] або оповідала що — слухали її радо. Говорила добірними, здержливими словами (Еоб.)]. здержливість, -вості 1) воздержанность; 2) сдержанность. Ср. здёржливий 1—2. здержуваний сдерживаемый; удерживаемый [Од її допитливого ока не сховався через силу здержуваний сміх на устах молодиць (Н.-Лев.)\. Ср. здержувати 1. здержувати, -жую, -жуєш, здержати, -жу, -жиш 1) сдерживать, сдержать; (не давать проявляться чему-нибудь — еще) удерживать, удержать (что), удерживаться, удержиться (от чегб); (подавлять — о чувстве, слезах и т. п. — ещё) унимбть, унять; (уменьшать силу проявления чего-нибудь — ещё) умерять, умерить [Вона ледве здержувала себе, щоб не тремтіти (Коцюб!); Тарас ледве здержував сльози (Ільч.); Мотря бачила, що Карпо залицяється до неї, і здержувала свій гнів (Н.-Лев.); Вона не могла здержати сміху, непереможного, п'яного, що клекотів у грудях (Коцюб.)]; '—жати сёрце разг. удержаться [Було мене й б'ють (бодай не згадувать) — не здержу серця, заплачу (Вовч.)]; токати слово редк. сдержать слбво [— Прийшла моя черга, — казав Олексій, — слово здержати (Квітка)]; 2) (останавливать кого-нибудь) удерживать, удержить; (на ходу — ещё) сдерживать, сдержать [Вона здержала сина за руку і сумно на нього поглянула (Вовч.); Пізнавши Шкапа шлях додому, Смикнула раз, другий— і хлопця понесла, Хоч здержав він її, да злість його взяла (Греб.)]; 3) (не поддаваться) разг. выдерживать, выдержать; (не дать чему-нибудь упасть) удерживать, удержать [Дивітеся: з них кожний, як один, Що світ би здержав на плечах здорових, Міцний, як дуб, кремезний слов'янин Покірно руки склав в кайданах паперових \Л. Укр.)]. здержуватися, -жуюся, -жуєшся, здержатися, -жуся, -жшпея 1) сдерживаться, сдержаться, удерживаться, . удержаться; (отказывать себе в чём-нибудь) воздерживаться, воздержаться [Здержуючись, щоб не побігти, він вийшов на вулицю (Коцюб.)]; 2) страд, з. (несоверш.) сдерживаться; удерживаться; униматься; умеряться; удерживаться; сдерживаться; ср. здержувати 1—2. здерти см. здирати. здертий 1^ сбдраннын; сбрвапный; ссаженный; 2) содранный; сорванный; выколоченный; слупленный. Ср. здирати 1—2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)