Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
з де 208 зди здертися см. здиратися. здертя спец. сдирка. здеформованіїіі деформированный [По всій висоті стирчав із землі перем'ятий, знівечений метал, здеформована важка зброя (Гонч.)]. здеформувати, -мую, -муєш деформировать. здешевити см. здешевлювати. здешевитися см. здешевлюватися. здешевіти, -віє разг. подешеветь [Вже воли здешевіли, бо орання пройшло вже (Каме- нец. у. — Сл. Гр.)]. здешевлений удешевлённый. здешевлення удешевление [3 участю самих будівельників —робітників, інженерів і техніків були виявлені великі можливості здешевлення будівництва (Матер* XX з. ЕПРС)]. здешевлювання удешевление. здешевлювати, -люю, -люєш, здешевити, -влю, -виш удешевлять, удешевить [Здешевили хліб (Черк. у. — Сл. Гр.)]. здешевлюватися, -люється, здешевитися, -виться удешевляться, удешевиться. здзвонйтися (здзвонюся, здзвбнишся) созвониться. здйбатп1 см. здибати. здибати2, -баю, -баєш уст. забить в колодки [А там панові не вподобався, Пи- сарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І одвезуть до прийому (Руд'.)]. здибати, -баю, -баєш и (реже) здибувати, -бую, -буєш,- здибати (здибаю, здибаєш и обл. здиблю, здйблеш) встречать, встретить, повстречать (разг.) [Те було добре, що тут я часто здибав людей, що працювали на гостинці,—робітників (Фр.)\ Аж раз, ідучи лісом, здибав діда (Фр.)\ М и х а й- л о: ..Піти ще, приготувати набої: може качок на Росі здибаю (Стар.); Як вас [літа] здибле лиха доля, будьте коротенькі (Гол. — Сл. Гр.)]. здибатися, -баюся, -баєшся и (реже) здибуватися, -буюся, -буєшся, здибатися, -баюся, -баєшся встречаться, встретиться, повстречаться (разг.); (неожиданно -¦— ещё) сталкиваться, столкнуться (с кем), наталкиваться, натолкнуться (на когб, на что); (оказываться на чьём-нибудь пути — ещё) попадаться, попасться (кому) [На дорозі все частіше й частіше здибалися спочатку окремі постаті, а потім і цілі групи солдатів (Кач.)\ В пізніших літах вони здибувалися, але се бували такі зустрічі, котрі їх, замість зближати, ще /більше відділяли від себе (Коб.); Повертаючись до своїх,Хома здибався в темряві з Маковеєм (Гонч.)]. здибити см. здиблювати. здибитися см. здиблюватися. здиблений 1) прич. вздыбленный; ср. здйблю- .вати; 2) прич.у прил. вздыбившийся; вздыбленный, вставший на дыбы; вставший дыбом [Заграви, здіймаючись над ніччю, стояли перед ними, як здиблене в небо нерухоме море (Гонч.); Віп височіє, володар віків, На здибленім над прірвою коні, Простерши горду руку над Невою, — Він, Мідний Вершпик, можний цар Петро (Рил.)]; ер. здиблюватися. здиблювати, . -люю, -люєш, здибити, -блю, -биш вздыбливать, вздыбить [Здиблюючи землю, бушував, рокотав ураганний вогонь, і знову дихали жаром перегріті жерла (Ст.)\ Вправна рука машталера легко звернула з дороги і раптом, на всьому ходу, здибила, зупинила вороних (Ст.)]. здиблюватися, -люється, здибитися, -биться вздыбливаться, вздыбиться; (о лошади — ещё) вздыбливать, вздыбить, вставать на дыбы, встать на дыбы; (о волосах и т. п. — ещё) вставать дыбом, встать дыбом, становиться дыбом, стать дыбом, стоять дыбом [Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (Мал.); Волосся на голові здибилось, і вся кров ураз ніби зупинилась в жилах (Панч); Кленовий цвіт устелює дороги, І в хмарах небо здибилось круте (Ст.)]. здибувати см. здибати. здибуватися см. здибатися. здивований 1) прич. удивлённый; изумлённый, поражённый; озадаченный [Діти — хлопчик і дівчинка — здивовані незвичайною обстановок), шептались поміж себе (Коцюб.)]; вкрай ~пий крайнє удивлённый, изумлённый, в изумлении; в полном недоумении; ср. здивувати 1 и здивуватися; 2) прил. удивлённый; (сильнее) изумлённый; (выражающий недоумение) озадаченный; (с оттенком—растерянный) недоуменный, недоумевающий [Вона витріщила на нього здивовані очі і тривожно гляділа йому в лице (Фр.)]. здивовання см. здивування. здивовано нар. удивлённо, с удивлением; изумлённо, с изумлением; озадаченно; недоумённо, в недоумении, с недоумением, недоумевающе [Кремезна Варвара здивовано підняла на неї своє широке, землистого кольору, обличчя (Коцюб.)]. Ср. здивований 2. здивування, (реже) здивовання удивление; изумление; (непонимание чего-нибудь) недоумение [Зморшки на її підстаркуватім обличчі якось поглибшали від гнівного здивування (Л. Укр.); Скрикнув тут од здивування чорнобров юнак Федькович (Тич.); Марков усміхнувся, пригадуючи здивовання Тані (Собко)]; і з ^»ням с удивлением, удивлённо; с изумлением,' изумлённо; с недоумением, недоумённо^ на превелике моє ^-»ня к величайшему моему удивлению (изумлению); повний ~пя полный удивления (изумления); полпый недоумения, недоумевающий. Ср. здивувати 1. здивувати (здивую, здивуєш) 1) (когб, що) удивить; книжн. привести в удивление; (сильнее) изумить, привести в изумление (книжн.), поразить; (вызвать недоумение, некоторую растерянность) озадачить [Ми ті хлібороби, що вчені із нами. Що світ ще здивуєм не раз врожаями! (Ол.)]; 2) (кому, чому, з кого, з чого) удивляться (ком^, чему); не здивуй не удивляйся (кому, чему); (не осуди) не взыщи (за что) (разг.) [Не здивуй сам, та нехай вибачить і громада, коли казка не до шмигп |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)