Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
здп 209 ЗДІІ (Г.-Лрт.)]\ н є здивуйте не удивляйтесь (кому, чему); (не осудите) не взыщите (за что) (разг.) [Не здивуйте, Брати любі, милі, Що не своє розказав вам, А те, що приснилось (Шевч.); Товаришу мій! не здивуйте з лінивого вірша (Л. Укр.)\ Поки прощайте, не здивуйте — це ж не любовний лист (Тич.)]. здивуватися (здивуюся, здивуєшся) (кому, чому, з кого, з чого, на кого, на що, редк. ким, чим) удивляться (кому, чему); прийти в удивление (от кого, от чегб); изумиться; прийти в изумление (от когб, от чего); поразиться (кому, чему); разг. ахнуть; (не понимать) прийти в недоумение [— Ти що тут робиш? — здивувавсь він (Коцюб.)]\ дивом г^ся (ч о- м у, з ч 6 г о) изумиться, поразиться (чему). Ср. здивувати 1. здиматп, -мас вздымать; разг. пучить. здиматися, -мається вздыматься; пучиться. Ср. здимати. здиміти, -мію, -мієщ и обл. здиміти, -мїю, -мієш обратиться в дым; испариться, исчезнуть; я к здимів рассеялся как дым; как испарился [Зник у гущавині. Я за ним. Де там! Як здимів (Вовн.)]. здиральний спец. сдирочный. здиральник спец. сдирщик. здиральниця спец. сдйрщица. здирання 1) сдирание; спец. сдирка; срывание; 2) сдирание; выколачивание. Ср. здирати 1—2. здирати, -раю, -раєш, зідрати (здеру, здереш) и здёрти 1) драть, содрать; (преим. резким движением — ещё) срывать, сорвать; (сцарапывать кожу на теле — ещё) ссаживать, ссадить .[І [ковалиха] здирала з поламаних меблів шовк жовтий, червоний, блискучий (Коцюб.); А потім ягпята Приснились у житі, лановий біжить Та б'є мене добре — і ніби, проклятий, Свитину здирає... (Шевч.)\ Зідравши зі звіра шкуру, "молодий мисливець подався далі на иівпіч (Трубл.)]; 2) (перен.: брать, получать с кого-нибудь) разг. сдирать, содрать; (много — обычно) срывать, сорвать; (принудительно, силой — ещё) выколачивать, выколотить; (только соверш.— взять за что-нибудь втридорога фам. — ещё) слупить. здиратися, -раюся, -раєшся, зідратися (здеруся, здерешся) и здертися 1) сдираться, содраться; 2) (взлезать куда-нибудь) разг. взбираться, взобраться [До воза, де промовляв Наливайко, зіходилися козаки. Здиралися па віз і говорили (Ле)\ За хвилину Юрко вже здерся на насип (Коз ач.)]; 3) страд, з. (несоверш.) сдираться; срываться; ссаживаться; выколачиваться; ср. здирати 1—2. здирач, -ча спец. сдирщик. здирачка спец. сдйющица. здирник (разг.), здирця (обл4.) обдирала, обирала; грабитель; вымогатель; презр. стяжатель [— Гурра! — закричали побратими.. Війпа, війна з багатими і здирцями! (Фр.)]. Ср. здирство, здирниця обдирала, обирала; грабительница; вымогательница; стяжательница. Ср. здирник, здирство. здирство разг. обдирательство (разг.), оби- рательство (разг.); грабительство, грабеж; (требование принуждением, угрозами) вымогательство [А я непаче бачу всі давні картини здирства та варварства (П.-Лев.); Закон! закон! Вони вже чули те слово. Як тільки яке здирство, як тільки кривда яка громаді — зараз закон (Коцюб.)]. здйрця см. здирник. здйрщпк разг. см. здирник. здйрщипа разг. см. здирство. здйрщиця разг. см. здирниця. здитинитися, -июся, -нищся см. здитиніти. здитинілий впавший в детство, впавший в ребячество. здитиніти, -иію, -нієш впасть в детство, впасть в ребячество [Старий зовсім здитинів, марить героїчними походами, в яких ніколи не брав участі (перекл. з Фурманова)]. здихання1 падёж; издыхание, подыхапие, околевание. Ср. здихати1. здихання2 вздыхание. Ср. здихати2. здихати (здихаю, здихаєш и здйшу, здй- шещ) отдышаться і перевести дыхание [Марина від дива й не здише! (Мирн.)]. здихати1 (здихаю, здихаєш), здохнути, -ну, -неш (умирать) падать, пасть (только о скоте); издыхать, издохнуть, подыхать, подохнуть, околевать, околеть; вульг. сдыхать, сдохнуть [Бодай йому так легко здихати, як мені жити... (Коцюб.); Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду (Рудч.); Ціле життя хвости бачив, замість людей: бабрався у гною, у гною спав, на гною їв, на купі гною й здохну (Коцюб.)]. здихати2 (здихаю, здихаєш), зднхпути, -пу, -иёш (дышать) обл. вздыхать, воздыхать (уст.), вздохнуть [Христя глибоко-важко зітхнула. — А ти не здихай! Чого тобі? (Мирн.); Здихнув тяжко та важко, мов ковальський міх (Ном.)]; см. ещё зітхати. здихатися (здихаюся, здихаєшся и здйшуся, здйшешся) 1) обл. отдышаться; перевести дыхание, перевести дух; 2) см. здихуватися. зднхля, -ляти разг. замбрыш; (несколько грубее) дохлятина, дохляк [Потрібно було таке здпхля брати на роботу (Л. Укр.)]. здихнутп см. здихати2. здихуватися (здихуюся, здихуєшся), здихатися (здихаюся, здихаєшся и здйшуся, здйшешся) (кого, чогб) разг. сплавлять, сплавить (кого, что), сбывать, сбыть (когб, что); (освобождаться) избавляться, избавиться (от кого, от чего), отделываться, отделаться (от когб от чего) [Старшина: ..От цього-то Олекси треба здихаться, і Галя Королівна — моя (Тоб.); Остап Бульба, хоч дуже ретельно почав учитися логіки і навіть богословія, пе міг все ж здихатися безжальної різки (перекл. в Гоголя)]. здичавілий одичалый, одичавший; заглохший; уст. заглохлый [Шамотить і шепоче про щось здичавілий степ (Шиян)]. Ср. здичавіти. 14—380 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)