Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зди 210 ЗДІ здичавілість, -лості одичалость. здичавіння одичание [Тільки робітничий клас розуміє, що старий світ загрожує йому здичавінням, виродженням і що його треба зруйнувати (перекл. з Горького)]. здичавіти, -вію, -вієш одичать; (прийти в запустение — ещё) заглохнуть [Він так здичавів у своїй самотності, що ці хвилини для нього — радість, про яку він і мріяти не міг (Риб.); Парк погустішав, здичавів і став схожий на ліс (перекл. з Паві ленка)]. здичілий одичалый, одичавший [За алеєю було видно гущавину з кущів, оплетену здичілим виноградом (Н.-Лев.)]. здичіння одичание [Були й у Бовдура хвилі щастя і любові, були й у нього товариші щирі, ..ну та все се тепер припало густою верствою Здичіння і забуття (Фр.)]. здичіти, -чію, -чієш одичать [Собака була люта, як гадюка,і зовсім здичіла на степу {Н.-Лев.)]. здібний 1) способный [Шая був талановитий, здібний і освічений юнак (Смол.)]; 2) (всегда с зависимыми членами: такой, что может что-нибудь иЬполнить, чему- нибудь удовлетворить) редк. спосббный (с инфинитивом); подходящий; годный, пригодный [Вона мала для кожного з своїх дітей окремі очі й через те здібна ' була любити й там, де інші відчували зневагу й ненависть (Коб.}]. \ здібність, -пості 1) способность [Він відзначався здібністю до науки й дисциплінованістю (Трубл.)]; мн. ч. ^пості способности; (зачатки какого-нибудь таланта) задатки [Держава зможе відмерти повністю тоді, коли суспільство* здійснить правило: «кожний по здібностях, кожному по потребах».. (Ленін); Софія виявила неабиякі здібності (Шиян)]; 2) способность; пригодность [Гордій Іванович не втратив чудової здібності линути неспокійною думкою в далекі простори (/?ол.)]. Ср. здібний 1—2. здіймання 1) поднимание; 2) снимание. Ср. здіймати 1—2. здіймати, -маю, -маєш, знятії (зніму, знімеш) и редк. здійняти (здійму, здіймеш) 1) поднимать, подымать (разг.), поднять; (о руках книжн. — ещё) воздевать, воздеть; (о чём-нибудь лёгком: пыли и т. п. — ещё) взвивать, взвить; (быстро — ещё) взмётывать, взметать, взметнуть; (только несо- верш. — о волнах, клубах пыли и т. п. — ещё) вздымать [Скалічені старі руки [удова] До бога здіймала, Свою долю проклинала, Сина вимовляла (Шевч.); Здіймаючи в небо Хмари червоно-чорної цегляної пилюги, рвалися на землі важкі бомби (Собко); Поїхав Роберт по шотландській землі Здіймати народне повстання (Л. Укр.); А берест стоїть, знявши до неба гострі віти, загрожуючи місяцеві (Коп.); Турок зняв руки до місяця, що саме вирнув з моря (Коцюб.); Раптом вітер зняв хмару пилу, яка закрила все (Коцюб.); Рук не здужаю здійняти, бо й не їла й не пила (Тич.)]; 2) (освобождать или освобождаться от чего- нибудь; доставать что-нибудь) снимать, . снять; (переставлять сверху вниз — ещё) составлять, составить \— Будь здорова, •чорноброва! — сказав Карпо, не здіймаючи бриля (Н.-Лев.); Та саме в той мент, здіймаючи з мисника миску, Маланка скинула на нього оком (Коцюб.); Старший лейтенант здійняв шапку і глибоко замислився (Собко)]; 3) (начинать) поднимать, подымать (разг.), поднять; (о разговоре, ссоре и т. п.) заводить, завести [Вслід* за ним [за танком], здіймаючи навколо себе снігову бурю, виринув ї другий, третій... (Ле і Левада)]; '-**ти тривбгу поднимать, поднять тревбгу; (соверги. — ещё) забить тревбгу [Чом т/и пильно зориш на дорогу, Без веселих подружок стоїш? Мабуть, серце здіймає тривогу — І лице спалахнуло йсніщ (перекл. з М. Некрасова)]; <"^ти гбмін начинать, начать шуметь [Публіка здіймає нетерплячий гомін (Л. Укр.)]. здійматися, -м&юся, -маєшся, знятися (знімуся, знімешся) и редк. здійнятися (здіймуся, здіймешся) 1) подниматься, подыматься (разг.), подняться, редк. взноситься, взнестись, уст., поэз. возноситься, вознестись; (только несоверш. — стоять — о высоком —*¦ ещё) возвышаться; (отделяться от земли — ещё) взлетать, взлететь, уст., поэз. воспарять, воспарить; (о флагах, занавесе; о быстром движении вверх; о чём- нибудь лёгком: пыли и т. п. — ещё) взвиваться, взвиться; (быстро — ещё) взмётываться, взметаться, взметнуться; (только несоверш. — о волнах, клубах пыли и т. п.; 0 груди — ещё) вздыматься [Ми здіймаємось, як птиці, До нової в світі висоти (Мал.); Л у каш..: Ні, руки не здіймаються, не можу... чогось за серце стисло... (Л. Укр.); Серед лісу здіймалася висока скеля (Вл.); Білі хвилі здіймались високо, 1 знялися од вітру ще вище (Л. Укр.); Батько мовчав. Високо здіймались цого груди (Скляр.); Літак здійнявся вище і зник вдалині (В. Василевська — переклад); Народним вічем тихий Переяслав до світ- зорі здійнявсь і зашумів (Дмитр.)]; ^матися горб а ми сМ. горб; 2) (начинатьсяу подниматься, подыматься (разг.), подняться; (об утре, зареве и т. п.) вставать, встать [Коли здіймався вітер, старі дерева грізно розмахували гіллям, ніби кбмусь погрожували (Куч.); Над лісом¦ здіймався світанок (перекл. з Інбер); Здіймалося над океаном північне сяйво (Шиян); Зранку здійнявся вітер (Головко)]; 3) страд, з. (несоверш) подниматься; подыматься; воздеваться; взвиваться; сниматься; составляться; •подниматься;- подыматься; заводиться; ср. здіймати 1—3. здійняти см. здіймати. здійнятися см. здійматися. здійснепин прич.,- прил. 1) осуществленный; исполненный, выполненный; приведённый в исполнение'/претворённый в жизнь (или в дело); проведённый в жизпь; совершённый; свершённый; 2) осуществившийся; сбывшийся, оправдавшийся; испблнивший- ся; совершившийся; свершившийся. Ср. здійснювати и здійснюватися 1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)