Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ззги 241 змикати1, -каго, -каєщ, зімкнути, -ну, -нещ смыкать, сомкнуть; ~ти б ч і смыкать, сомкнуть глаза [Одна тільки Марина Костянтинівна не змикала ні на волосину очей за всю ту ніч... (Мири.); Цілу ніч не зімкнула вона очей (Шиян)]; гукати перемичку строит, сводить перемычку; гинути ряди (лави) сомкнуть (сплотить) ряды [Зімкнули тісно ми ряди Над полем неозорим (Рил.)]. змикати2, -каю, -каєщ, змикнути, -ну, -нёш обл. удирать, удрать; разг. улепётывать, улепетнуть; (только соверш. — отскочить) увернуться [Ех, задер я поли, змикай у очерет (Фр.)\ Хотів ударити чорта, а той змикнув, і кий ударився об камінь (Чуб.)]. змикатися, -кається, зімкнутися, -петься смыкаться, сомкнуться [Темнота важчала, ніби самі гори змикалися над головою (Гонч.)\ Зімкнувся щільно безликий натовп, занімів, напружився в чеканні бажаних слів (перекл. э Фурманова)]. змикнути см. змикати2. змилений 1) измыленный; 2) взмыленный [Змилені коні йшли вузенькою дорогою (Шиян)]. Ср. змилювати' 1—2. змйлини, -лин разг. подмыли; см. ещё змилки 1. змилити1 см. змилювати1. змилити2 см. змилювати2. змилитися1 см. змилюватися1. змилитися2 см. змилюватися2. змилки, -ків разг. 1) (мыльная вода после стирки) подмыли, смылки, обмылки [По дорозі Шарко зігнав кількох горобців. Вони лежали і купалися в поросі, як у брудних змилках (Панч)]\ 2) мн. ч. см. змилок. змилок, -лка (остаток мыла) разг. обмылок. змилосердити, -джу, -дищ уст. умилосердить. змилосердитися, -джуся, -дишся умилосердиться, смилосердиться [Спасибі, люди змилосердились... (Мирн.)]. змилостивитися, -влюся, -вишся и змилоститися (змилощуся, змилостишся) уст. смилостивиться (уст.), умилостивиться (уст.)\ смиловаться. змйлуванпя редк. милосердие, пощада [ївга не спатиме і цю ніч. Сидить за столом і чекає. Так легше. Можна думати, згадувати, перекидати міст у майбутнє.. Можна докоряти долі або ж власкавити її добрим словом і чекати від неї змилування (Риб.)]. змилуватися, -луюся, -луєшся смиловаться; уст. смилостивиться, умилостивиться [На устах в нього бився ще крик. — Змилуйтесь... люди... я нічого не винен (Коцюб.)]. змилювати1, -люю, -люєщ, змилити (змилю, змилиш) 1) (расходовать) измыливать, измылить [Половину змилила мила (Н.-Вол. у.—Сл. Гр.)]\ 2) (делать мыльным, покрывать мыльной пеной) взмыливать, взмылить; 3) хим. обмыливать, обмылить. змилювати2, -люю, -люєщ, змилити (змилю, змилити) обл. 1) (без дополнения) ошибаться, ошибиться; (при стрельбе — ещё) промахиваться,' промахнуться [— Ну, як рушничка б то?—Асесор закричав:— Не змилить? (перекл. Рильського)]; ^лйти з дороги сбиться с дороги [Треба було не двох, а чотирьох очей, щоб серед пітьми не змилити з дороги (Фр.)]\ ^лити на слові разг. обмолвиться, оговориться; 2) (с дополнением) вводить в заблуждение, ввести в заблуждение, сбивать с толку, сбить с толку [Колесив сюди й туди, аби змилити увагу тих, що могли слідити за ним (Фр.)]\ ^вати сліди запутывать следы [Баран з десять разів змилював сліди, відскакував набік, пропускав своїх нагінців поуз себе (Фр-I змилюватися1, -люється, змилитися (змилиться) 1) измыливаться, измылиться; 2) взмыливаться, взмылиться; 3) обмыливаться, обмылиться. Ср* змилювати1 1—3. змилюватися2, -лююся, -люєщся, змилитися (змилюся, змилишся) ошибаться, ошибиться. Ср. змилювати2 1. змиршавілий разг. похудевший; чбхлый; см. ещё миршавий. змиршавіти, -вію, -вієш разг. стать невзрачным; (сильнее) стать плюгавым; (похудеть) стать щуплым; стать тщедушным; разг. сдать; (ослабеть) зачахнуть; (ухудшиться в породе) выродиться. змисл, -лу редк. 1) смысл; 2) уст.% обл чувство. змйслити, -лю, -лиш уст.у фолък. измыслить, придумать, выдумать. змнсловйй уст., обл. чувственный [Була се плитка, легкомисна і наскрізь змислова натура (Фр.)]. змити см. змивати. змитий 1) смытый; 2) вымытый; 3) омытый [Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли (Гонч.)]. Ср. змивати 1—3. змитися см. змиватися. змиття спец. смывка. змичка спец., перен. смычка [Ленін говорив на [XI] з'їзді, що для перемоги соціалізму треба зміцнити змичку між соціалістичного промисловістю і селянською економікою (Біогр. Леніна)]. змієборець, -рця фольк. змееббрец. змієборство фольк. змееббрство [Змієборство— це той брусок, на якому богатирі випробовують свою силу молодецьку (Тич.)]. змієвидпіш змеевидный. змієголовник бот. (ОгасосерНаїит Ь.) змее- голбвник. змієі'д орн. змееяд. Змієносець, -сця астр. Змеенбсец. змісив, -няти змеёныш. змієподібний змееобразный. змієпоклонство рел. змеепоклбнство. змізернілий 1) обедневший; обнищавший; 2) зачахший, зачахну віпщй; похудевший; отощавший [Його обличчя, що недавно ще цвіло свіжим рум'янцем, було жовте, змізерніле, щоки позападались (Фр.)]. Ср. змізертти 1—2. змізерніти, -нїю, -нієщ 1) обеднеть; (сильнее) обнищать; 2) (о физическом состоянии) зачахнуть; похудеть; отощать. зміїний змеиный. зміїстий змеистый. зміїтися (зміїться) змеиться [Чорні коси, переплетені черЪоною стьожкою, зміяться на грудях (Риб.)]. 16-380 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)