Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ваб 10 заб ваббїсто предик. равг. 1) мнбго сугробов [Забоїсто було тоді [на шляху] дуже, великі вабої були (Екатерин, у. — Сл. Гр.)]\ 2\ редк. мнбго ухббов. забой1, -бою горн, заббй [У нього б пропозиція, щоб бурильникам відводили не один забой для роботи, а сім, вісім (Тур.)]. забой2, -бою спорта и пр. заббй. заббйнии, заббїстий обл. 1) (о дороге) ухабистый; сугрббистый; ср. забоїна 1—2; 2) (о зиме] снежный; сурбвый [Зима була тоді забоїста — понамітало скрізь (Екатерин, у. — Сл. Гр.)\ Забойна зима випала (Горд.)]. забойщик горн, забойщик. заббйщиця горн, заббйщица. заболілий заболевший. заболіти, -лить Заболеть [Сказано, у дитини заболить пучка, а в матері серце (Воеч.)]. заболонний бот. ааболбнпыи. \ заболбнник внт. заболбнник. заболонь, 'ні бот. заболонь. заболотити см. заболочувати. заболотитися см. заболочуватися. заболочений 1) заболбченный [Місцевість була заболочена^ і не дозволяла пройти не тільки танкам, а й піхоті (Панч)]\ 2) забрьїзганньїй (грязью) [Гуща часто десь пропадав. Повертався заболочений ввесь, мокрий, але веселий (Коцюб.)]. Ср. заболбчувати 1—2. заболоченість, -пості заболбчейность. заболочувавші заболачивание; <^ня гр^н- т у заболачивание пбчвы» заболбчувати, -чую, -чуєш, заболотити, -ло- чу, -лбтиш 1) (о местности) заболачивать, заболотить; превращать в болото, превратить в болото [Весняна розтань заболотила шляхи, попсувала переправи (Нач.)]; 2) (пачкать) разе, забрызгивать (грязью), забрызгать (грйзыо). заболочуватися, -чуюся, -чуєшся, заболотитися, -лочуся, -лбтишся 1) заболачиваться, ваболбтиться; 2) забрызгиваться (грязью), забрызгаться (грязью). Ср. заболочувати 1—2. забор1, -ра (об огороже) редк. заббр [Коли їхали тією стороною, то бачили його будинок, дранню критий, заборами обнесений (Мири.)]. забор2^ -ру см. забір. заборгований задолженньш. заборгованість, -ності задолженность.^ заборгувати, -гую, -гуєш и заборгуватися, -гуюся, -гуєшся задолжйть; разг. задолжаться, мног. позадолжать. забормотати, -мочу, -мбчеш и забормотіти, -мочу, -мотйш забормотать [Часом усміхнеться, то насупиться, то забормоче (Квітка)]. заббрпий см. забірний. заборбло см. забрало. заборона 1) запрещение; (реже) запрёт; воспрещение; разг. заказ [Одно тільки дратувало Я ринку.. — се заборона бавитися з селянськими дівчатами та хлопцями (Коцюб.)]; зняти ~ну снять запрещение (запрет); 2) защита. Ср. забороняти 1—2. заборонений1 1) прич. запрещённый; воспрещённый; заказанный; ср. забороняти і; 2) прил. запретный; ^ний плід' перен. запретный плод. заборонений2 заборонбванный. Ср. заборонувати. заборонено предик, запрещенб; воспрещенб; заказано [Леніну було заборонено жити в столицях, в усіх промислових центрах і університетських містах Росії (Біогр. Леніна)]; не ^*но не запрещенб; не воспрещенб; не возбраняется; не заказано. Ср. забороняти 1. заборонити1 см. забороняти. заборонити8 см.' заборонувати. заборонний запретительный; уст. воспретительный. заборонувати, -ную, -нуєш и заборонити, -роню, -рбпиш о.-а?. забороиовбть, заборонить; (есе — ещё) поборонов?ть, поборонить [Після висіву насіння [кукурудзи] поле слід заборонувати, щоб закрити лунки (Рад. Укр., 1949, III)]. забороняти, -нию, -пяєш, Заборонити, -роню, -рониш 1) (что) запрещать, запретить; (в официальном языке — ещё) воспрещать, воспретить; (только соверш. — с оттенком — не допустить) уст. возбранять, возбранить; воспрепятствовать (ком^ — в чём, чему); разг. уст. заказывать, заказать [Ясногорській здавалось, що він [Брянський] продовжує тут скрізь жити. Продовжує спонукати й підтримувати, дозволяти й забороняти (Гонч.); Спершу тітка брала з Собою Катрю, а далі батько заборонив (Вовч.)]; 2) (кого, что — ограждать) уст. оборонять, оборонить, защищать, защитить. заборонятися, -няюся, -няєшся, заборонитися, -рошбся, -ронишся 1) страд, з. (несоверги.) запрещаться; воспрещаться; возбраняться; защищаться; ср. забороняти 1—2; 2) (о ком) уст. обороняться, оборониться» защищаться, защититься. заббрсаний стянутый; связанный; запутанный. Ср. заборсувати. заборсати см. заборсувати. заборсатися см. заборсуватися. заборсувати, -сую, -суєш, заборсати* »саю, -саєш разг. стягивать, стянуть; связывать, связать; (приводить в беспорядок) запутывать, вапутать. заборсуватися, -суюся, -суєшся, заборсатися, -саюся, -саєшся 1) запутываться, запутаться; 2) (только соверш.) забарахтаться (только прям.); заметаться [А вітер заборсавсь, ваплутавсь в дротах (Важан)]. Забракнути, -не бевл. обл. не хватить [Йому забракло повітря (Риб.)]; рбзуму не *-*не разг. хватит ума, ума не занимать стать іпогов.). забракбваиий забракованный. забраковувати, -кбвую, -кбвуєш, забракувати, -кую, -куєш забраковывать, забраковать. забрало ист. забрало [Вершник, відкинувши забрало» вглядається в далекий обрій (Гонч.)]. забраний, редк. з&братпй 1) забранный, взятый; захваченный; убранный, прибранный, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)