Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вол 357 кол колка колка. кол кість, -кості кбл кость; говорити якості говорить кблкости. коло1 сущ. 1) круг; [иногда—также) кольцб [Мерехтливо-червоне сонячне коло спускається до обрію, пірнав в пухнасті білі хмари (Кошач.); Господиня подала на вечерю бривви, викинула на стіл гаряче коло мамалиґи і покраяла її ниткою (Гонч.); Заплющу очі. Вогняні кола. Танцюють і сиплють*іскри... (Коцюб.); Запорозьке коло довго не розходилося (Ле); В колі Че^ни- шевського і Некрасова Шевченко знайшов своїх однодумців (Рад. Укр., 1946, XII)]; ~*лом (как) кругом; разг. кружком, в кружок; кольцом [Тісним колом усі обступили стіл (Донч.}]; зачарбва- н є ~*ло ом. зачарований; полярне ~*ло геогр. полярный круг; порочне ~ло лог. порочный круг; стати в «*ло (как) стать кругом (кружком, в кружок); 2) (в машине) уст. колесо [Апаратна востаннє здригнулась і стала, а махове коло закрутилось в такому шаленому льоті, що, здавалось, підхопить з собою й машину (Коцюб.)]; 3) (танец) хоровбд; танцювати ~ло водить хоровбд [П є р е- лесник: ..Там мої сестриці ..будуть танцювати коло по травиці (Л. Укр.)]; 4) мат. окружность; 5) (объединение польских националистских партий) полит, ист. коло. коло2 предл. (с род. п.) 1) (с пространственным значением: где) около, вбзле, (рядом) подле; (только при названиях неживых предметов — ещё) у (чегб), при (чём), блпз (чегб) (недалеко) [Коло річки по бережку Дівчинонька ходить (Гл.); Коло Гафійки сидів Олекса Безик, якого на селі звали і Півтора Лиха (Коцюб.); Терлич посадимо коло порога (Л. Укр.); Світанок застав нас коло невеликого сільця (Верш.)]; ~ло в х б д у около входа; (чаще) у входа, при входе; ^ло самого моря около самого мбря; (чаще) у самого мбря; бій ^ло Бородіні битва при Бородине; 2) (с временным значением: когда) около [Одної ясної днини, так коло години десятої вранці,- горішньою дорогою., коти- .лоея дві молдуванські каруци (Коцюб.)\; 3) (при названиях оберегаемого, обслуживаемого и т. п.) около; при (только при названиях лиц и фразеологически) [Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово (Шевч.); Спочатку вона пам'ятає себе чорною, вічно в сажі, коло панських свиней (Коцюб.); Виноград любить, щоб коло нього ходити (Коцюб.)]; 4) (приблизительно) бколо [В 1903 році в Росії налічувалось коло 10 мільйонів селянських дворів (Іст. ВКП(б))\; Опрацювати *^ло ч б г о (об объекте работы) разг. работать (трудиться) над чем. колобок, -бка колоббк [Баба., витопила в печі, замісила яйцями борошно.., спекла колобок (Рудч.)]. колобродити, -джу, -дига разг. колобрбдить; (проказничать, вносить беспорядок — ещё) бедокурить; (оворничать) куролесить [Еней | тут добре колобродив І всіх па чудо потрошив (Котл.)]. коловертень, -тпя разг. водоворот [Висока хвиля знову ударила в човен, і їх закрутило, немов у коловертні (Риб,)]. коловертка зоол. коловратка. коловий круговой. коловодник орн. турухтан. колбворбт1, -та техн. 1) (для сверления) коловорот; 2) (для подъёма чего-нибудь) ворот. коловорот2, -ту 1) (в реке, в море и т. п.) водо- ворбт; (реже) коловорот [Житами побігли, покрутились коловороти, зашуміло стигле колосся (Десн.)]; 2) (круговое движение; пе- рен.) круговорот; книжн. водоворот, круговращение; уст. коловращение, коловорбт [Верби, садки, гори наче женуться назад, у село, наче кружаться, обхоплені якимсь шаленим коловоротом... (Коцюб.)]. коловорот3, -та уст. ворбта (на границе села) [Аж насилу перед вечір До села прибились.. Ідуть вони в коловорот (Руд.)]. коловоротний техн. коловратный. колода1 1) колбда; (поменьше) чурбан, обл. болван; (побольше) бревно; (расколотая пополам) плаха [Він [Андрій Волик] бачив уже валку саней з колодами, брусами, повні лубки червоної цегли (Коцюб.); І стали зв'язувать плоти безшумно з колод, лози й снопів (Тич.); Знемігся Чіпка. Як колода, повалився на лаву, та тільки стогнав (Мирн.)]; з ^д (из чего) из колбд; из брёвен, бревенчатый; из плах; через пень ^>ду (как-нибудь, небрежно) разг. через пень колбду; 2) (для пчёл) с.-х. ко-1 лбда, пень; уст. борть [Я бачив, як боєць, натомлений з походу І знов збираючись у невідомий бій, По-господарському у довбану колоду Збирав упійманий пропахлий воском рій (Рил.)]; 3) (орудие пытки) ист. дыба. колода2 карт, колбда [В його руках з'явилась новенька колода карт (Шиян)]. колоддя собир. колбды; брёвна; плахи [Сам Северин поруч з козаками завзято рубав товсте колоддя липи (Ле)]. Ср. колода1 1. колодій, -дію хим., фарм. коллбдий. колодій1, -дій (что) (большой) нож. колодій2, -дія (кто) обл. колесник. колодка 1) уменьш. колбдка; чурбЗп, обру* бок [Руднев підійшов до чавуна і сів пд колодку, що заміняла табурет (Верш.)]; 2) колбдка, пень; борть [Був собі колись господар, мав і поле і садок, гарну хату і худобу, пчіл чимало колодбк (Фр.)]. Ср. колода1 1—2; 3) воєн, колбдка [Він старанно поголився, ретельно почистив кітель, акуратно розправив орденські стрічки на колодці (Смол.)]; 4) (ручка, оправа) колбдка; (у ножа, вилки и т. п.— ещё) черенок; 5) сапожн., стол, колбдка; 6) (оковы для преступников) ист. колбдка [Башкирець насилу ступив через поріг (він був у колодці) і. знявши високу шапку, спинився коло дверей (перекл. з Пушкіна)]; 7) обл. уст. замок (висячий) [Скрізь рипіли залізні засуви, бряжчали колодки й ключі, стукали двері (Коцюб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)