Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кол 356 кол тихо коли хає дитину і не зводить з неї очей (перекл. я Гоголя)]; г^ти до сну баюкать [Ріс же той хлопчик при неньці коханій, Що обіцяла ясну Долю і славу • дитині жаданій, Як колихала до сну (Л.Укр.)]. колихатися (колишуся, колишешся и реже кол пхаюся, колихасшся), колихнутися, -ну- ся, -нешея 1) колых^тьбя, колыхнуться, качаться, качнуться; покачиваться, покачнуться; колебаться, колебнуться; (только о чём-нибудь висящем) болтаться (разг.) [Жива маса овечих тіл терлась вовною, тремтіла і колихалась, як драглі (Коцюб.); Трава, неначе океан, Колишеться та зеленіє (Граб ); Він пильно вдивляється в очерет, а очерет навіть і не колихнеться (Куч.)]; ер, колихати 1; 2) (только со- верш. — о мысли, чувстве) шевельнуться [В голові у нього, як важка хвиля, колихнулася думка: — ;<чи Доря все бачить?» (Коцюб.); Щось зворушливе і тепле колихнулося в серці (Риб.)]; 3) (только несо- верш. — на качелях, в люльке и т. п.) редк. качаться. колихнути см. колихати. колихнутися см. колихатися. колишнє 1) лрил. см. колишній; 2) (род. колишнього) сущ. прежнее, былое; старое [А він, сліпий, сивоусий, Про колишнє плаче (Шевч.)]. колишній прежний (существовавший в прошлом); (давний, предшествующий теперешнему — егцё) старый; (минувший) былбй, (реже) бывалый; (не имеющий теперь своего давнего положения или назначения) бывший [Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Гонч.); Професор впізнав колишнього свого студента (Бат)). колібрі нескл. сущ. м. и ж. р. орн. колибри [Вийде хлопець чорноокий Із індускою гнучкою, І під срібний спів колібрі Будуть слухать шум прибою... (Иех.)]. колієукладальний ж.-д. путеукладочный. Колізей, -зёю Колизей. колізія коллизия [В найтрагічніших колізіях Шолом-Алейхем знаходив теплий, сонячний, всеперемагаючий гумор (Кори.)]. Коліївщина ист. Колийвщина. колій, -лія спец, свииоббеи. колійка уменьш. от колія 1 [Йшли поруч двома свіжо протертими колійками до\Ажкк(Туд.)]. колійний железнодорбжный [Стахурський стояв на гребені насипу, заховавшись од вітру за стіною колійної будки (Смол.)]; ~ний с т 6 р о ж ж.-д. путевой стброж. коліки, -лік мед. кблики; с м і йтися д о <-*»лік разг. смеяться до кблик. колімація астр, коллимация. колінний анат. коленный; ~на ч ? ш к а апат. коленная чашка. коління кблка. коліно 1) колено; (на ноге — ещё) коленка (разг.); (изгиб реки — ещё) лукЗ, излучина, извилина; (техн. — еще) отвод [Маланка сіла на призьбу і поклала на коліна руки (Коцюб.); По коліна брів я в золотому шумі опллого листу (Донч.); Далеко за коліном., блимав на воді буй (Омол.)]\ 2) (поколение) колено; 3) уст. род; происхождение; сослбвие [Мартин: ..Ти, сину, не дружи з нерівнею, краще з вищими, ніж з нижчими. Яка тобі компанія — Микола? Мужик — одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми іншого коліна... (Тоб.)]. колінопреклоніння уст., церк. коленопреклонение. колінце умепъш., ласк. разг. коленце; 0 викидати, викинути ~+це пере/і. разг. выкидывать, выкинуть коленце (колено) [Онисько.. смішив дівчат: то вигадку уверне* то колінце викине (Мирн.)]; загинати —'Ця перен. разг. выделывать (откалывать) коленца [Коло танцюристів поширювалося. Хлопці загинали такі колінця, що аж зорі в небі дивувалися (Кач.)]. колінчастий, колінчатий бот., техн. коленчатый; ^>стий вал техн. коленчатый вал. колір, -льору цвет; (преим. с зависимым существительным) окраска; (реже) краска; жив. колер [Колір моря навіть у дощові години ставав по-літньому синім (перекл. з Павленка)]. колірний цветовбй; ~на сліпоти цветовая слепотб. колісний колёсный [В ряді МТС уже працюють гусеничні і колісні електротрактори (Коле, вироби, енцикл.); Під гуркіт колісного грому Летять полустанки й мости.,.' (Мур.)]; ~*ний транспорт колёсный транспорт. колісник, -ка колесник [—А ти вмієш володіти шаблею? — Авжеж, — казав поважно козачина.— Я сам колеса роблю.. Іспитованому подали шаблю. Колісник по-діловому зліз з коня (Кач.)]. колісництво колёсное ремеслб. колісниця ист., уст. колесница. колісце уменьш., ласк, колесико. коліт, -ту мед. колйт. коліти, -лїю, -лієш разг. 1) кочепёть [Галки на деревах замерзали..; горобці по повітках коліли... (Мирн.)]; 2) (делаться неподвижным) застывать; цепенеть. колішенний с.-х. (о волах) запряжённый в задней паре плужной упряжки. колішня с.-х. передний колёсный скат шіуга [Колішня сама вскочи/іа в борозну (Ле)\. коліща, -щати уменьш. колесико [Влітку він їм робив паперові змії, коліщата, обручі (Шиян)]. коліщатко 1) уменьш. колесико [Родіон.. крутонув коліщатко запальнички (перекл. в Мальцева)]; 2) (в шпорах) спец» колесико, репеёк. колія 1) колей [Тьмяно полискували наповнені водою колії (Гонч.); Під гарячим промінням сонця робота природи входила дедалі більше в свою колію (перекл. $ Ко- роленка)]; 2) обл. черёд, очередь; по ~лії (как) по бчереди [Всі за ним по колії взялись Меча преславного уважно розглядати (перекл. Рильського)]; 3) ж.-д. колея; нуть [На коліях пронизливо зойкав паровоз (Ковач.)]; 4) обл. пбезд. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)