Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кол 355 кол вівці — ти лежиш в колибі (перекл. Пер- вомайського); Гермаи опинився недалеко вівчарсько7 колиби (Фр.)]; 2) (зимнее жилище дроворубов-гуцулов) хижина. коли-будь нар, когда-нибудь, когда-либо. коливальний колебательный; ^ні рухи колебательные движения. коливання 1) колебание, колыхание; качание; покачивание; сотрясение [Я бачу світ пишний і неба сіяння, .".Долину розкішну, квіток коливання (перекл. Л. Українки)]; ~ня маятника колебания маятника; ер. коливати 1; 2) (перемена) колебание [Найменше коливання в настрої змінювало колір її очей (Скляр.)]; ~-»ня температури колебание температуры; ср. коливатися 2. коливати, -ваю, -ваєш 1) колебать, колыхать, (реже) качать; (слегка, изредка — ещё) покачивать; (сильно — ещё) сотрясать [Вітерець з пшеницею шепоче, Тополеве листя колива (Мур.); Верби та садовина поперехилялись через тини та коливають иіттям, куди вітер віє @., 1862у IX — Сл. Гр.)]; 2) (о походке) ковылять; перевали- 4 ваться [Гусенята коливають з ноги на ног}' (Коцюб.)\. коливатися,'-вається 1) колебаться, колыхаться; качаться; покачиваться; (слегка — ещё) зыбиться; (дрожать, трепетать в воздухе — ещё) трепыхаться; сотрясаться [Одарка: ..Лист на дереві ледве-ледве коливається (Кроп.)\ Над селом коливався холодний низький туман (Козач.)]; ср. колпв&ти 1; 2) (меняться) колебаться. коливний физ. колеблющийся. коливо церк. кутья [Пахло коливо медом і чорніли на ньому, як мухи, родзинки (Коцюб.)]. колимага уст. колымбга. коли-небудь нар. когда-нибудь, когда-либо; (вскоре — ещё) как-нибудь (разг.) [А р к а- д і й: ..Ти питав, Платоне, коли-небудь себе, хто ти?. (Корн.)]. колй-не-колй нар. время от времени, от времени до времени, кое-когда, разг. кбй-когда; (не часто—обычно) изредка; (о действиях людей — ещё) урывками; (очень редко) в кби веки (разг.) [В горах майже не було населених пунктів. Лише коли-не-коли траплялись убогі виселки угорських та словацьких лісорубів (Гонч.); Артем на заводі. Коли-не-коли провідав матір (Головко)]. колисанка 1) колыбельная лёсня; 2) обл. см. колиска 1. колисання 1) качание; баюканье; 2) колыхание. Ср. колисати 1 — 2. колисати (колишу,-колишеш и редк. колисаю, колисаєш) 1) (усыплять) качать (только движением); баюкать [Мати колисала меншу сестричку (перекл. з Полевого)]; 2) (о разных предметах) редк. колыхать [Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами (Риб.)]. колисатися (колишуся, колишешся и редк. колисаюся, колисаєшся) колыхаться [Усе чутніш плескавсь та колисавсь Дніпро (Вовч.)]. колиска і) колыбель, люлька; обл. зыбка, качалка [Мати спить, над колискою сина схилившись (Л. Укр,)]; 2) перен. колыбель; С Р С Р — «-'ка світової революції СССР — колыбель мировой революции; 3) обл. качели [Ми співали, на колисці гойдалися, весело так, весело прогуляли (Мирн.)]. колискова 1) прил. см. колисковий; 2) (род. колискової) сущ. муз. колыбельная [Буде жито схилятись до тебе І співать Колискову Тобі... (Ст.)]. колисковий колыбельный [Молодиці пішли* за Соломією слідком і заспівали колискової пісні (Я.-Лев.)]. колисонька ласк, колыбелька [В колисоньку, привезену здаля, Вгорнувши в шовк, поклали немовля (перекл. Бажана)]. колисочка уменъш., ласк, колыбелька | Гойдаю я колисочку, Співаю на вушко (Тич.)]. колись нар. 1) (о прошлом) когдб-то; 'об отдельном неопределённом моменте —~ещё) как-то, однажды; (о далеком прошлом — ещё) некогда; (в противоположность настоящему — обычно) прежде, раньше [Здавалось, лейтенант був колись раз і назавжди засмалений сонцем (Гонч.); Тепер Гудзь вештається без служби, пропиває останню одежу.. Колись він заскочив і до Андрія (Коцюб.); Це було колись -~ а зараз і баби змінилися (Тич.)]; я к ^лйсь как когда-то; (без перемен — ещё) как прежде, как раньше, по-прёжнему, по- старому; как некогда [Тучна земля диха на неї теплом, як колись мамині груди (Коцюб.); Тільки пісня не старіє, така все юна, як колись (Сос.)]; 2) (о будущем) когдб-нибудь, когда-либо; (об отдельном моменте — ещё) к?к-нибудь; (неизвестно в какое время — ещё) когда-то [— Нехай, — каже, — колись люди Будуть воду пити (Шевч.)]. колись-то нар. і) когдй-то (давнб); некогда; прежде, раньше [Угадала стара мати, Та не все вгадала, Знать, забула, що колись- то Сама дівувала (Шевч.); В темній^ темниці, в кайданах закутий, Сильний колись-то, Самсоп той сидить, Тяжкую думу гада (Л. Укр.)]; 2) когда-нибудь, когда-либо; когдй-то [Орю Свій переліг—убогу ниву! Та сію слово. Добрі жнива Колись- то будуть (Шевч.)]. Ср. колись 1—2. колихання 1) колыхание, качбние; покачивание; колебание [Так, знов душа замерзне, знов одвикне Од радісного колихання трав (Рил.)]; 2) качбние; баюкание. "" Ср. колихати 1—2. колихати (колишу, колишеш и реже коли- хаю, колихаєш), колихнути, -ну, -непі 1) колыхать, колыхнуть, качбть, качнуть; (слегка или время от времени—ещё) покачивать, покачнуть; (реже) колебать, колебнуть [Він іде, а вітер свище, букові ліси колише (Тич.); Тиша в морі... ледве Колихає море хвилі (Л. Укр.); То вітер колихнув сонним бором, зашелестів гіллям (Вас.)]; 2) (только несоверш. — усыплять) качать (только движением); баюкать [Тихий спокій ночі колише її, присипляє думки в голові (Мирн.); Катерина |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)