Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кол 360 кол колотуша кул. разг. искусственная сметана.* колотушка (для выбивания пыли и т. п.) колотушка. колоть, -ті грязь, замёрзшая комками [Колоть же така — ні з двору! (Мирн )]. колочений прич. 1) мешанный; 2) пахтанный. Ср. колотити І, З. колоша1 разг. штанина. колоша2 техн. колоша. колошкати, -каю, -каєш разг. 1) беспокоить, тревожить [«За те [б'ють]» — сказав один Рябкові з наймитів — «Щоб не колошкав ти вночі своїх панів» (Г.-Арт.)]\ 2) (поднимать, разгонять) вспугивать; (мног. — ещё) распугивать. колошматити, -мачу, -матиш разг. фам. колошматить; (кулаками) тузить [Поки вони [німці і мадьяри] розібралися, що колошматять один одного, партизанське з'єднання з усім своїм обозом спокійно нройшло повз Кам'янку на південь (Ковпак)]. колошник техн. колошник. колошниковий техн. колошниковый. колування кружение. колувати, -луїо, -луєш 1) идти по круговой линии; делать круг [Сонце по небі колу є, Знають і хмари свій шлях (Фр-)]\ 2) кружить, объезжать; ехать в объезд; (двигаться не прямым путём) колесить [Хто колує, той дома не ночує (Иом.)]. колумбарій, -рію спец. колумбарий [Маленька урна з написом «Юрій Крайнев» стояла в колумбарії (Собко)]. колумбійський колумбийский. Колумбія Колумбия. колун, -на колун. колупання ковыряние; колупание. Ср. колупати 1. колупати, -паю, -паєш, колупнути, -ну, -непі разг. 1) ковырять, ковырнуть; разг. колупать, колупнуть [Швидко повернулась вона до Славка, що стояв осторонь і нетерпляче колупав чоботом сніг (Коп.)\ Дятел колупнув кору, зирк т- жучок (Коп.)]\ 2) (о деньгах и т. п.) чёрен, зашибать [Як з якої речі! Хіба малі гроші колупаєш? (Мирн.)]. колупатися, -паюся, -паєшся разг. ковыряться; колупаться [Обережненько, тихесенько, колупаючись у рясці, лиска пливе до крякухи... (Вишня)]. Ср. колупати 1. колупнути см. колупати. Колхіда Колхида. колчедан, -ну мин. колчедан. колчеданний, колчедановий мин. колчедан- >-¦ ный. колюче нар. колюче; кблко [Білими димча- тими струминками, колюче виблискуючи на сонці, сипався з дерев сніг (перекл. з Полевого)]. Ср. колючий 1. колючий колющий [Валентин Модестович відчув коло серця колючий холодок (Шовк.)]\ **->ч& зброя колющее оружие. колючий 1) колючий; (колющийся; перен. — язвительный — ещё) колкий [I стйжсчка, де ти ходила, Колючим терном поросла (Шевч.)', Пархоменко звісив голову й зустрівся з колючими очима молодого чоловіка з тонкими губами (Панч)\ Гострий, колючий смішок ворушиться у грудях у Хоми (Коцюб.)]\ 2) (легко раскалывающийся) обл. колкий [Дуб колючіший, ніж грушина (Волч. у. — Сл. Гр.)]. колючісїь, -чості 1) колючесть; колкость; 2) колкость. Ср. колючий 1—2. колючка 1) колючка; (у различных растений— ещё) шин, игла, терние (уст.)\ (вонзившаяся в тело — обычно) заноза [Вола ступала в дощові калюжі, По колючках, по колії глибокій (Мал.); Колючка з Ва- ниної ноги була вийнята, і хлопці посунулися далі вздовж білого муру (Смол.); Вродив довільний урожай — Колючка в око ворогам! (Тич.)]\ загнати г^ку вогнать колючку, вогнать занозу, занозить; 2) ихт. колюшка; 3) (болезнь) разг. кблика; см. ещё колька 1. колючковий шиповбй. колючопері, -рих сущ. ихт. колючепёрые. коляда этн. коляда. колядка этн. колядка [3 усіх країв села доноситься колядка... (Мирн.)], колядник этн, колядующий, колядовщик [Пісні залунали, і рідко під якою хатою не товпилися колядпики (перекл. з Гоголя)]. колядниця этн. колядующая [Вночі дівчата, рознісши листівки, повернулися рожеві, бурхливі, мов колядниці (Гонч.)]. колядувати, -дую, -дуєш этн. колядовать [Настало різдво. Парубки та дівчата розійшлися по селі колядувати (Н.-Лев.)]. коляка увел. разг. (большой) кол [Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі і з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка (Коцюб.)]. коляса (уст.)у коляска 1) коляска [Увесь двір їх був заставлений колясами, бричками, дрожками (перекл. з Вовчка)] Ласка— не коляска: сівши не поїдеш (Ном.)]\ 2) (только коляска — для детей) коляска [Бабуся в білій хусточці і в довгому, до п'ят, платті штовхала перед собою дитячу коляску (перекл. з Добровольського)]. колясочка уменьш. колясочка. колясчина прен. колясчонка [Здалека пленталася ще колясчина, порожня, тягнена якоюсь волохатою четвіркою (перекл. з Гоголя)]. , кбльба обл. приклад (ружья или винтовки) [Жандарми били його [Саву], ..одначе він мовчав. Лиш раз, — коли, вдарений коль- бою, мов переломлений упав до землі, — кликнув (Коб.)]. кольдкрем, му кольдкрем. кольє нескл. сущ. ср. р. колье. кольза бот. кольза. колька 1) мед. кблика; (чаще) колики; разг. колотье, колотьё [Потому залізла колька у груди, вчепився кашель (Коцюб.)\\ ^льки (мн. ч.) колики; колотье, колотьё; сміятися до ~->льок разг. смеяться до колик (до колотья); 2) обл. см. колючка 1. колыши колючий, колкий [Позаростають стежечки й доріжечки Зеленими споришами А колькими будяками (Чуб.)]. колько предик, колется (безл.) [Ой, як колько тут! (Н.-Лев.)\. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)