Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кра 392 кра ^вГший немного красивее; разг. покрасивее. красивість, -вості красивость. красиво нарі красиво [Марабу, наполохані, плавно й красиво злетіли з даху, понеслись у напрямі гір (Ільч.)]\ трохи /¦^віше немного красивее; разг. покрасивее. красило 1) красильное вещество; 2) обл. красная краска. красильний красильный; *-*на резеда бот. (Кезесіа Іиіеоіа Ь.) желтянка, церва; <^на речовина хим. красящее (красильное) вещество, краситель. красйлышк спец. красильщик. красйльниця спец. красильщица. красильня красильня, красильная. краситель, -теля хим. краситель. красити1 (крашу, красйш) (покрывать краской) 1) красить; (преим. с указанием чем, как) окрашивать [Сонце заходило й червоним промінням красило гребені снігу (Вас.)]] 2) (без дополнения: пачкать) разг. краситься. красити2 (крашу, красйш) (делать красивым) уст. украшать; уст. красить [Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, — Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок (Л. Укр.)]; не місце красить чоловіка, а чоловік місце поел, не место красит человека, а человек место. краситися (крашуся, красишся) 1) краситься; окрашиваться [Степи., красились пожежами (Гонч.)]\ ер. красити1 1; 2) (пачкать) разг. краситься; 3) (подкрашивать себе волосы и т. п.) разг. краситься. красіиня окраска, окрашивание, крашение. краеїти, -сію, -сієш 1) красоваться [Світло черкалось об людські голови і яріло в -передніх рядах людей на дівочих та молодичих білих, синіх, червоних, зелених та рябих убраннях, що красіли, як весняний цвіт (Л. Укр.)]; 2) обл. краснеть [Красіє, як рак в окропі (приказка)]. краска 1) краска; (от прилива крови—ещё) румянец [Та тут же наклав на палітру красок (Квітка)) Натура гине — вся в оздобах, в злоті, — Остатній усміх ясний носила І краскою непевною пала (Л. Укр.); Коли він сердивсь, краска заливала йому лице, від чого вуси біліли, наче молочні (Коцюб.)]; <^ка сорому крбска стыда [Мов на позорищі прикута, я стояла, І краска сорому горіла на лиці... (Л. Укр.)]; 2) обл. цвет [Краска лиця так, як і у всіх жильців сеї нори, була якась земляна (Фр.)]\ 3) (на хлебных растениях) разг. цвет [Краску з жита збило вітром (Харък. у. — Сл. Гр.)]. красненько: ~ко дякую см. дякувати. красний красный (преим. поэз.); прекрасный; (реже) красивый (преим. о внешнем виде), хороший [Година красна, гожа, незабутня, година сонця й теплої роси... (Тич.)\ Сонце геть високо піднімається, грає на веспу-краспу (Мирн.); Немічна жінка замішувалася красною дівчиною (Горд.)]\ Красна площа (в Москве) Красная площадь; ~на дівиця (д і в- ч и н а) см. дівиця; ~не літо фольк. красное лето [Літо краснее минуло, Сніг лежить на полі (Л. Укр.)]; г^ігі мистецтва уст. изящные искусства; г^пе писання обл. чистописание; г^пе письменство разг. изящная (художественная) литератора; ~па рйба (сорт бескостных рыб) красная рыба; ^*на ціна разг. красная цена; для (ради) ~ного слівця разг. для (ради) красного словца. красно нар. 1) красиво; прекрасно; хорошо; (о речи — обычно) красноречиво, красно [На йому була сорочка біла, полотняна — дочка її красно помережила (перекл. з Вовчка); Життя усіх нас красно розцвіло лише в безсмертнім Жовтні (Тич.); Ой, красно як на Верховині! (ІПер.); — Я не поет, не вмію красно говорити... — сказала Валя (Коп.)]; 2) (при глаголах дякувати, просити и т. п.) очень; (учтиво) любезно [Кобзар хоч і не бачив, але вгадував кожний рух і красно дякував (Риб.); Посадовивши витязя, Бану Розпочала розмову голосну І в вишуканій бесіді своїй Просила красно вибачити їй (перекл. Бажана)]; г^во дякую разг. уст. очень (весьма) благодарен; разг. покорно благодарю; ирон. слуга покорный! Красноводськ Красновбдск. Красновбдська область Красноводская область. красновбдський красноводский. красноголовець, -вця бот. (Воіеіиз т/из 5 с п а е і і.) подосиновик, осиновик, красный гриб; обл. красноголовик. Краснодар, -ра Краснодар. Краснодарський краснодарский. Краснодарський край Краснодарский край. красномовець, -вця красноречивый человек; неодобр, краснобай; уст., шутл. златоуст; уст. вития [Р і ч а р д: Матусю! Лукавий Рим зовсім не винен з того, що майстер Годвінсон не красномовець (Л. Укр.)]. красномовний красноречивый; (о человеке — ещё) речистый (разг.) [Красномовні цифри і факти знову і знову яскраво демонструють велич і непереможність соціалістичного ладу (Рад. Укр., 1948, І); Афіша була дуже красномовна й довга (Ільч.)]. красномовність, -ності красноречивость; речистость; (дар слова) красноречие [Сергій не любив і не вмів говорить про себе, але цього разу до нього раптом невідомо звідки прийшли і бажання, і красномовність (перекл. з Бабаевського)]. Ср. красномовний. красномовно нар. красноречиво; (прям.—ещё) красно, разг. речисто [Грандіозний розмах, темпи будівництва волзьких велетнів красномовно говорять про зріст вітчизняної техніки (Літ. газ., 1950, IX)]. красномовство красноречие; неодобр, краснобайство; уст. витийство [Едіта: Для щирої душі, незлого серця не треба красномовства, тільки правди (Л. Укр.)]. краснопера, -рої, краснопёрка см. краснопірка. краснопис, -су чистописание. краснопір, -перу ихт. собир. краснопёрка |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)