Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
куд 423 куш ському шоломі (Гонч.)\; 2) (род, куцого) сущ. разе, а) (о человеке) коротыш, коротышка; б) (заяц) косой; далёко ~цому до зайця погов. далеко куцому до зайца; в) миф. чёрт. куцик, куцйна (род короткой верхней одежды) обл. коротыш, коротышка [Рудий писар, у парусиновому куцику та в вишиваній сорочці, стояв коло нього (Коцюб.)\ Од порога аж до самого столу повно набилось людей — кожухи й свити, юики, куцини (Головко)]. куцо ніжка бот. (ВгасНуросНит Р. В.) коротконожка. куцохвостий куцехвостый, короткохвостый. куцы ^*ць— ^*ць обл. либо — либо; ~ць виграв, ~ць програв погов. либо пан, либо пропал. куча1 (большое количество чего-нибудь) куча; (нагромождение вещей, материала — ещё) груда. куча2 (для животных, для птицы) клетка, сад6к[Гусейу кучу закидали, А Гуси з радощів сичали ц ґелґотали: «Насилу, кажуть, нас взялися шанувать І добре годувать!» (Боров.)', Лисичка., иринесла [курочку] додому, заперла в кучу (Рудч.)]. кучер1, -чера (человек) кучер, вознйца [Кучер смикнув віжками, і коні в одну мить прилетіли до хутора (Н.-Лев.)]. кучер2, -черя (о волосах и т. п.) 1) (у человека) локон, завиток; разг. завитушка; обл. кудерь; (чаще мн. ч.) ~-фі кудри; Іпреим. о более длинных — ещё) локоны Почала мені на пальці Мила злотий кучер вить (перекл. Л. Українки); Його чорні кучері вилазили крізь подертий бриль (Коцюб )] 2) (у селезня) (загнутое) (хвосто- еоо) перо [За вуха вона позатикала пучки дрібненького барвінку, качурині кучері та павині пера (Н.-Лев.)\. кучериьи* -ків уменыи., ласк. разг. кудряшки, разг. кудерьки [До кімнати влетіла Люба, рум'яна, з інеєм на своїх блискучих кучериках (Гонч.)< Мавка: В гаю я зривала кучерики з хмелю... (Л. Укр.)\. кучерйстий разе кудреватый. кучері см кучер2. кучерська 1) прил. см. кучерський; 2) (род. кучерської) сущ ист. кучерская. кучерський кучерской. кучерявеньким ласк, разг кудрявенький; разг. кучерявенький [В мене донечка красуха; Кучерявенький синок (Гл.)] кучерявець, -вця разг. кудрявчик; (обл. и народно поэтическое) кудряш. кучерявий кудрявый, (в меньшей степени) кудреватый; (пр им. прям.— ещё) курчавый, разг кучерявый; (о волосах, о некоторых растениях — ещё) вьющийся; (о стиле неодобр.—ещё) цветистый, витиеватый [Бричка ущерть виладновувалась жінками та кучерявими дітьми (Коцюб.); Кучеряві верби купають у воді віти (Вовч.)]\ ^*внй г о р 6 ш о к бот. (СогопШа ьагіа Ь.) вязель. кучерявити, -влю, -виш завивать (только прям.)', кудрявить, курчавить. кучерявитися, -виться кудрявиться; курчй- виться; кучерявиться [Над чолом кучерявився непокірний білястий чубок (Янов.); Похилий косогір берега кучерявився низьким червоним верболозом (Козач.)]. Ср. кучерявий. кучерявість, -вості кудрявость; курчавость; цветистость, витиеватость. Ср. кучерявий. кучеряво нар. кудряво; цветисто, витиевато [Сизий димок виривається з чорного димаря і кучеряво розвивається в прозор- чатому повітрі... (Мирн.)]. Ср. кучерявий. кучерявоволосий курчавоволосый. кучерявчики, -ків уменыи., ласк. разг. кудряшки, разг. кудерьки [У Марусі горіли матові щоки, на які дражливо спадали чорненькі кучерявчики (Панч)]. кучка1 уменыи. кучка; О могуча ~ка муз. ист. могучая кучка. Ср. куча1. кучка2 клетка, садок. Ср. куча2. кучкйзм, -му муз. ист. кучкйзм. кучкйст муз. ист. кучкист. кучма разг., фам. 1) копий (волбе), ша*пка (волос) [Рудий вантажник, заводське дівча, Студент із кучмою русявого волосся Стають у ряд, плечима до плеча (Важан)]; 2) шапка (мохнатая) [Був то молодий безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі (Коцюб.)]; 0 дати ~му перен. фам. задать взбучку. кучмити, -млю, -миш разг. косматить, вскосмачивать, всклочивать, всклокочивать [Вітер кучмив моє довге волосся (Янов.)]. кучугура 1) холм [За млином рівний берег прослався білими кучугурами дрібного піску (Козач.)]; 2) (о снеге) сугрбб; обл. намёт [Стояла зима. Снігами замело села, намело кучугури в полях і перелісках (Верш.)]; 3) увел. разг. куча [Пеиодалік ще тліла кучугура попелу (Гонч.)], кучугуристий разг. сугробистый. куш1, -ша сущ. разг. куш. куш2 межд. разг. куш. кушати, -шаю, -шаєш редк. прббовать; уст. отведывать; книжн. уст. вкушать [А хмільного—свідок бог—Не кушаю зроду (Руд.); Не кушав плоду з дерева живого (Фр.)\* кушетка кушетка [Стрекаленко лежав на кушетці з забинтованою головою (Бойч.)]. кушйр, -рю бот. а) (СегаїорНуїІит Ь.) роголистник; см. также роголист; б) обл. (МугіорНуІІит Ц) уруть, водоперица [В куширі жаби співи почали (Забіла)]; см. также водопериця. кушнір, -ра" скорняк, овчинник [Кушнір чинить лингварі і смушки на кожухи (О., 1862, 1 — Сл. Гр.)]. кушнірство скорнячество. кушнірський скорняжный [Цехи: різницький, коновальський, Кушнірський, ткацький, шаповальський Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл.)]. кушнірувати, -рую, -руєш скорняжить, скорнячить; (заниматься ремеслом скорняка — ещё) скорняжничать. кушпела обл. 1) пыль (столббм), столб пыли [Ось з-за села піднялася страшенна кушпела. Вихор підхопив її високо-високо і мчав прямо на село... (Мирн.)]; 2) (снежная) метель, вьюга. кушпелити, -лить обл. поднимать пыль, пьь |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)