Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кут 422 «УД хліб. Хліб — як сухар сухий, насилу кутуляв його Чіпка (Мирн.)]. кутя церк.у втн. кутья; передати ~ті мёду перен. уст. пересолить. пуфа уст. см. кухва. куфїчннй филол. куфический. кухар, -ря повар; обл. кухарь [При кухні, па сидінні маячила прикметна постать відомого всій роті кухаря Меркурія (Нач.)]. кухарпти, -рю, -риш разг. кухарничать (разг.), кухарить (разг.); (готовить пищу— ещё) стряпать. кухарка кухарка; разг. стряпуха [Стара кухарка порається мовчки коло обіду (Козл.)]. кухарство поварекбе искусство, поваренное искусство, поварекбе дело; разг. стряпня. кухарський поварской [То було диво з чуд кухнр ького майстерства (Мирн )] кухарчук, -к? поварёнок [Увесь екіпаж, від "капітана до кухарчука, були люди моря (Риб.)). кухарювати, -рюю, -рювгп разг. кухарничать (разг.), кухарить (ранг ), поварничать, поварить; (готовить пищу — ещё) стряпать [— Хто кухарював? — Баба Секлета (Головко)]. кухва редк. 1) ббчка; (прямая) кадка [От в кухві тій, що з борошном стояла, Уся громада [мишей і пацюків] посідала — Розслухать, шо і як (Гл.)]\ 2) кувшйн [Ось збігла на берег дівчина, прихапцем зачерпнула мідяними кухвами жовтої води і знову подалась на стрімкий берег (Коцюб )]. кухенпий см. кухбнний. .кухлик уменыи. 1) кружечка [Ґонтар підскочив до бачка з водою, шо стояв біля дверей, підніс йому [Цигаю] кухлик (Ваги)]; 2) кувшинчик [Па вікнах стоять в кухликах квітки (Н.-Лев.)\ Ср. кухоль 1—2. кухличок, -чка, разг. кухля, кухлятко уменыи., ласк. 1) кружечка; 2) кувшинчик. Ср. кухоль 1 — 2. кухмістер, -тора уст. кухмистер. кухмістерська уст. 1) прил. см. кухмістерський; 2) (род кухмістерської) сущ. кух- \ мйстерская [Того дня його не тривожив * ніхто.. Другого дня теж. Не ходив навіть обідать, бо нічим було заплатити в кухмістерській (їльч.)\ кухмістерський уст. кухмистерский. кухня кухня [Сестра мала, видимо, багато роботи, бо щохвилини бігала п кухню (Коцюб); Безнастанно мчали машини з боєприпасами, гарматами, кухнями (Гонч.)]. кухпяпий редк. кухонный. куховар, -р:і пбвір; обл к^харь [3 нагоди Щуриного приходу куховар мінометників Григиа жарив і шкварив різні делікатеси, на які тільки вистачало у нього хисту (Гонч.)]. куховарити, -рю, -рн іп стряпать, кухарничать (разг.), кухарить , (раз?. ). поварничать, поварить (Белл юл "о те в таборі Тільки біля вогнища куховарить жінка та біля довгих на колесах кормупкж для коней двоє вештається хлопців (І'оловко), Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі.. Вона вміла дуже добре куховарить (Н.-Лев.)]. куховарка кухарка; (чаще) повариха; разг. стряпуха [Куховарка, літня жіпка, пов'язана косинкою, сиділа почіпки і роздмухувала в печі вогонь (перекл. 8 Баба- евського)]. куховарня уст. кухня; уст. поварня, поварская. куховарство поварекбе искусство, поваренное искусство, поварекбе дело; разг. стряпня [Килина більше тямила в куховарстві, ніж Олеся (Н.-Лев.)]. куховарський поварской [Марта якось непомітно почала допомагати йому, і незабаром усі куховарські справи перейшли до її рук... (Ст.)]; ^*ка книга поваренная книга. куховка уменыи. редк. бочонок; кадочка [У хижі в куховці либонь на дні вже борошна (Головко)]. Ср. кухва 1. кухоль, -хля 1) кружка [Мати винесла з кухні кухоль води (Панч)\\ Він витяг з-під сидіння кухоль, зроблений із консервної банки (Донч.); Кухоль ходить, иере- ходить, Так і висихає (Шевч.)]; 2) (оля ношения и хранения воды и других напитков) кувшйн [Еменё жваво вхопила мідяний кухоль і подалася., по воду (Коцюб.)\ Жінки начиння миють у потоці, бряжчать миски та кухлі (Л. Укр.)], повадився <^ль по вбду ходити, пбки йому в^іо не відламали елі відламувати. кухонний, обл. кухенпий кухонный (Тільки що Христя налила., чаю, як почула, шо кухонними дверима щось стукнуло (Мирн.); У невеличку щілинку кучен них дверей пропивалася іскорка світу (Мири.)]; ~хонна сіль поваренная соль. кухонька уменыи. кухонька [Хазяїн негайно провів його в кухоньку, де в печі палав огонь ^Трубл.)] кухта, кухтик обл. поварёнок [Кухарі там Картали кухтиків, і голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (пе- рркл. Рильського)] куца 1) прил. см куций 1; 2) (род. куцої) сущ. разг. коротышка. куца к, -ка разг. 1) коротьтга, коротышка; фам. пыжик; 2) миф. разг. чёрт; 3) (оружие) обл. разг. обрез [Куцак сильною віддачею мало не вирвав чоловіка із землі (Спг.)\. куцан, -на разг. коротыш, коротышка; фам. пыжик. куцанчнк уменыи. коротышка; пыжик [Чорнявий моторний куцанчнк, склавши долоні, шось кричав йому знизу (Ільч )]. Ср. куцан куценький разг. коротенький; куценький, кургузенький [Кукса: ..За такого куценького листочка не варт було платити гривеника (Кроп.)\ Кіт неохоче підводить сонну голову і ліниво хитав куценьким хвостом (Риб.)] Ср. куций 1. куций І) прил короткий; (об одежде разг — ещё, о чґ'Л'хгк — в< е?<*а) к^цый. кургузый 11>Vв він у простих армійських чоботях, у куцій, наче підрізаній шинелі, в танкіст* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)