Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лег 435 лег легкої ваги (как определение) лёгкого веса, легковесный; спорт легковес; легка" в и м 6 в а свободное произношение; легкий для вимбви см. шшова 1; легкий для читання (какой) лёгкий для чтения, удобочитаемый; легка кавалерія см. кавалерія; лёгкий на п і д- ибм разг. лёгок на подъём, легка про- мислбвість лёгкая промышленность; лёгкий тютюн слабый табак; лёгкий хліб перен. лёгкий хлеб; легка ше п е л я в і с т ь см шепелявість; бутив лёгкому убранні быть в лёгкой одежде, быть налегке; з лёгким сёрцем с лёгким сердцем [Не з легким серцем ішов Каргат до Русевича (Шовк.)]. легкість, -кості лёгкость [3 дивною для натруджених ніг легкістю почав вія тупати та перебирати йогами (Коцюб.)]. легко нар. легкб; (при глаголах со вначением делать что-нибудь — ещё) без труде [Сходами на другий поверх вона вибігла хутко та легко (Ільч.)\ Всім стало легко. Всі обіймались (Коцюб.)]; ^ко од ягшись (вдягтись) (в лёгкой одежде) легкб ' одевшись, налегке; ~ко сказати! разг. легко сказать!, шутка ли!, шутка [ли] сказать! легкоатлет спорт, легкоатлет [Змагання най- сильніпшх легкоатлетів бвропи відмічені новим блискучим успіхом радянських спортсменів (Рад. Укр., 1950, ЇХ)]. легкоатлётика легкоатлётика [ Легкоатлетика— найбільш масовий і найбільш різноманітний вид спорту (Рад. Укр., 1946, IV)]. легкоатлетичний спорт, легкоатлетический. легкоатлетка спорт, легкоатлетка. легковагий легковесный. легковагість, -гості легковесность. легковажити, -жу, -жнш 1) (чим и беа дополнения) относиться легкомысленно (к чему), относиться легко (к чему); не придавать значения (чему); пренебрегать (чем); проявлять легкомыслие; поступать легкомысленно [Досі легковажили цією операцією, а ворог, як виявилось, надто хитрий і слизький, як в'юн (Панч)\ Велику справу вадумав Богдан. Тут не можна легковажити (Кач.)]\ 2) (ким) ие беречь (когб) [Антонович суворо засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими (Гонч.)]. легковажний легкомысленный; (о нравах, взглядах, отношении и т. п.— несерьёзный — ещё) лёгкий; (о человеке, реже о поступках — ещё) ветреный (разг.), подбитый ветром (только о человеке — шутл.); (о суждениях, о разговоре — малосодержательный — ещё) легковесный; (о поступ- ках — шаловливо-задорный, неразумный — еще) мальчишеский, ребяческий, ребячливый [Галя давно відраджує подругу, щоб з Тихоном не водилася. І при матері каже: хлоиець собою показний і вродливий, та легковажний (Горд.)\ Обличчя Козакова стало зосередженим, і з нього зникло легковажне лукавство (Гонч.)]. легковажність, -ності легкомысленность; (несерьёзность; отсутствие строгости в пове-, дении — обычно) легкомыслие; лёгкость; ветреность; легковесность; мальчишество, ребячество, ребячливость [Мабуть, Ярина переоцінила свої здібності. Дівоча легковажність попсувала всю справу... (Десн.); Ганна Андріївна: ..Що за легковажність! Раптом прибігла, як очманіла кішка! Ну що ти знайшла такого дивного? (перекл. з Гоголя)]. Ср. легковажний. легковажно нар. легкомысленно, легкб; ветрено; ребячливо; (без понимания дела) с кондачка* (разг.) [З серцем, а життям не можна поводитись легковажно, не поміркувавши гаразд (Н.-Лев.)]. Ср. легковажний. легковий легковбй [Я побачив дві великих вантажних автомашини й одну легкову (Верш.)]. легковимоіший удобопроизносимый. легковимовіїість, -пості удобопроизносимость. легковір, -ра уст. легковер. легковірний легковерный [До легковірних людей він не належав (Трубл.)]. легковір'я легковерие. легкодорожпій спец. легкодорбжный. легкодумний 1) легкомысленный [Усі молоді такі, — всі вони вітрогони, легкодумні (Н.-Лев )], 2) (беспечный) беззаббтный [В очах не було дівочої легкодумної безжурності (Л Укр.)]. легкодумність, -пості 1) легкомысленность; легкомыслие, ср. легковажність; 2) безза- ббгность Ср легкодумний 1—2. легкодумно нар. 1) легкомысленно; (без понимания дела) с кондачка (разг.); 2) беззаббг- но. Ср легкодумний 1—2. легкодумство легкомыслие [ — Мовчали б краще, колего,— спинив його Дон-Кіхот (..Рудик),— та не дратували пана Тиховича своїм легкодумством (Коцюб.)]. легкодух разг. малодушный (человек); труо [Так ви, бачу, всі легкодухи, Передо мною так, як мухи (Котл.)]. легкодухий малодушный (только о людях); разг. презр. тряпичный (только о людях)' трусливый [Лукія вирішила сама вдатись до Калиток, легкодухого чоловіка не брать з собою (Горд.), Вернулися з водопою.. Чіпка розказував, нний йому вовк здався: «здоровий, а легкодухий» (Мирн.)]. легкодухість, -хості малодушие; тряпичность; тру ¦•ость [Може, це ії легкодухість, але я дуже і дуже надумуюсь — чи краще зробив, виїхавши з Чернігова (Коцюб.)]; виявляти, вйя вити ~ть проявлять, проявить малодушие (трусость), малодушествовать (только нвеоверш.), трусить, струсить [Комсомольці були певні, що Сеня не виявить легкодухості. І вони не помилились (перекл. з /. Козлова)]. Ср. легкодухий. легкодухо нар. малодушно. легкодушний 1) малодушный; см. ещё легкодухий; 2) (несерьёзный) легкомысленный; І 3) (беспечный) беззаббтный [На гладкому низькому чолі ніяка поважніша думка не лишила сліду, а на устах грав легкодушний усміх (Фр.)]. легкодушність, -пості 1) малодушие; см. еще І легкодухість; 2) легкомысленность; легко- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)