Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мов 533 мод еівовать; (воздерживаться от разговора) хранить молчание (книжн.), помалкивать (разг.) {Гафійка нерішуче мовчала (Коцюб.); Мовчав суворий лісовий край (Козач.)]; ~іи про що молчать о чём, умалчивать о чём; <^чй! молчи!; (грубее) молчать!; фам. нишкни!; історія ^чйть про ц е история умалчивает об этом. мокчкн нар. молча, молчком (разг.), безмолвно (книжн.); (преим. при глаголах со значением активного действия — ещё) молчаливо; (не отвечая — ещё) безответно (редк.)\ (тайком — ещё) втихомолку; (без огласки— еу(р) без шума (разг.) [Художник стояв, прихилившись до лутки, і мовчки дивився на місто (Гонч.); Я мовчки все приймала. Чим мала я розбить тяжкі докори ці? (Л. Укр.); Люди мовчки готували сокири, кілкп, залізні лопати (Коцюб.)). мовчун, -па неразговорчивый (человек), молчаливый (человек): ирон. молчальник [Жарти розбуджують навіть поважних людей, зачіпають мовчунів (// -Лев.)]. мокчущіїіі разг. уст. см. мовчазний. мої ар, -ру бот. (Зеїагіа Р. В.) могар [Корені могару проникають на значну глибину, завдяки чому він добре витримує посуху (Колг. вироби. енцикл.)]; см. также мінній. могила 1) могила; (реже) гроб; церк. место упокоения [Високу могилу на полі насипали, в ній же навіки братів поховали (Тич.)]; загнати в <^лу перен. разг. вогнать в гроб; 2) (древняя насыпь) курган [Хочеться хоч подивиться На свій край на милий! На високії могили! На степи широкі! (Шевч.)]; ~>ла мишу породила погов. гори родила мышь. Могилів-Подїльськпй (род Могилёва-Подільського) (город в УССР) Могилёв-Подольски й. мопілівськиії могилёвский. могилка уменьш., ласк, могилка [Народ зберіг пам'ять про всіх героїв війни, і па одинокій могилці проти Хортиці, над Дніпром, завжди пломеніють квіти (Скляр.)]. могилки, -лок этн. радуница. могил як, -ка энт. могильщик. могильний 1) могильный; гробовой [Рахїль стояла посеред простору, Неначе стовп могильний... (Л Укр.); Замфір ліг нерухомо попліч з родиною своєю, серед могильної тиші (Коцюб.)]) 2) курганный. Ср. могила 1—2. могильник 1) могильщик [Капіталізм сам створює свого могильника, сам творить елементи нового ладу.. (Ленін)]; 2) (древнее кладбище) архл. могильник [На підставі наших спостережень на Луговському могильнику дуже неглибокі могильні ями помітно заокруглені (Архл., 1948, 11)]; 3) орн. могильник, 4) энт. могильщик. Могильов (город в БССР) Могилёв. Могильовська область Могилёвская ббласть. могильовський могилёвский. моїйльншк могильщик. могікани, -кап могикане; останні ~кани последние могикане [В Сполуч. Штатах імперіалістська війна проти Іспаиії 1898-го року викликала опозицію «антиімперіалі- стів», останніх могікан буржуазної демократії.. (Ленін)]. могол: великий ^л ист. великий могол. могорич, -чу разг. магарыч; (по поводу нового приобретения — ещё) спрыски [Продавали люди воли, могоричі нили (Чуб.); Ну та й розледащів отой старий Грицай! Усе п'с та гуляє та могоричі справляв (Н.-Лев.)]. могоричити, -чу, -чині (кого) разг. ставить магарыч (кому); угошать (кого) [П и с а р: Ти б ішов до шинку, там вже зібралися, треба могоричить декого (Тоб.)]. могти (можу, можеш) мочь [Нема у серця мого сили, Щоб я могла його забуть (Котл.)]\ в і н може оп может; (имеет право и силу — ещё) в его власти; (о плохом поступке — с осуждением) с пего станет (разг.); в і и н є може он не может; (не имеет права — ещё) не в его власти; (в силу сложивгиихся обстоятельств — ещё) оп лишён возмбж- ности; н є можучи не в состоянии, не в силах; не имея возможности; О може (вводное слово) может быть, может (разг.); (при допущении какой-нибудь возможности —- ещё) возможно, пожалуй; (при выражении недостаточно обоснованной надежды— ещё) авось (разг.) [\, може, саме ця ' натхненна віра у свій народ сповнила тоді Шуру певністю у неминучості і її особистого щастя (Гонч.); Ну, що ж! Може це й краще (Коцюб.)], а може, може-т а- к и, може чине авось; може буде, може й н і погов. не то будет, не то нет: могутній могущественный (обладающий большой властью); могучий (с оттенком — крепкий, сильный), мощный (преим. о явлениях) [Руки в старого лісоруба вузлуваті, жилаві, могутні (Ільч.); Старі дуби стоять, простягаючи вгору свої могутні рамена, і гріються до сонця (Фр.)]; ~ній рух мощное движение [Могутній рух прихильників миру спинить криваву руку агресорів (Київська пр., 1951, /)|; «^ііьоіо складу могучего (мбщного) телосложения | В своїй палаті [Коцюбинський] застав двох пезнайомих чоловіків.. Один був високий, рудий, могутнього складу, в студентській університетській формі (Сміл.)]; ~пя хвіі- л я могучая (мощная) волна [Здавалось, якась могутня зелена хвиля залляла нід- гір'я шпичастих гір (Коцюб.)]. могутність, -пості могущество; могучесть; мощность, мощь [Самовідданою роботою ще більше зміцнимо могутність нашої радянської держави! (Рад. Укр., 1948, /)]. Ср. могутній. могутньо нар. могущественно; могуче; мбщно [Широко й могутньо котить весною хвилі Дніпро (Собко)]. Ср могутній. могуття поэз. см. могутність. могучий могучий; могущественный [По обидва боки дороги виструнчились могучі клени, сосни, старі берези (Шиян)]. Ср. могутпій. могучість, -чості могучесть; могущество. Ср. могутній. мода мбда [Вона нехтувала тепер моду й була одягнена визивно просто {Ле)\. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)