Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мов 532 мов трупи (Шевч.)] Вечоріє. Затихла мова, силуети сина й матері обгорнули хатні тіні та присмерки (Вас); Зпика північний гість, та погляд той і мова Лишають в серці слід кривавий і страшний (Л. Укр.)]] 1 ^ва йде (мовиться) разг. речь (разговор) «дет [Батько промовив ті слова так спокійно, неиаче мова мовилась про когось іншого, а не про його (Н.-Лев.)]] г^ва не мовиться разг. разговор не клеится [Сумно стало. Мова не мовилася (ВовЧ.)]] «'"-'ВИ НЄ З В'Й Ж Є Ш З КИМ разг. не поговоришь с кем, не разговоришься с кем [3 Ольгою ніяк мови не зв'яжеш (Коп.)]] ~ву р оз- почати повести речь; начать разговор, заговорить [Той п'є, закушує, той мову розпочав Про зайця, про хорти, про вдалі полювання (перекл. Рильського)]] бодай тобі з такою ^пою! разг. типун тебе на язык!; вести ~ву см. вести 2; в е- с т й ~ву до чого клонить речь к чему; влеслива ~ва льстивые речи; марна •--'па пустые речи (разговоры); не може бути й г^ии про що не может быть и речи о чём, разг. не может и разговбра быть о чём [Про мир між самодержавством і народом не може бути й мови (Ленін)]] по «-~ві (когда) поговорив [По мові, По мудрій раді розійшлись Смутнії пастирі (Шевч.)]] по цій (сій) ~->ві (когда) после сказанного, после этих слов; после этого; теперь [— Ну, по сій же мові та будьмо здорові! — каже Назар (Вовч.)]] О частини ~ви грам, части Д)ЄЧИ. мовби, мовбито 1) (союз сравнительный) будто бы, как будто бы, словно, точно, как бы [Лункий пласт шуму нагло осунувся в тишу, мовби спустив хто довжелезною ринвою щебінь з верховини (Гонч.)]] 2) (союз изъяснительный) будто бы [Там зупинився богатир на мить, Удавши, мовби хоче відпочить (перекл. Бажана)]] 3) част. будто бы, как будто, как бы, словно. мовити, -влю, -виш 1) несоверш. говорить [Стара і сліпа там бабуся На кріслі понуро сидить, Так тихо сидить, мов камінна, Ні слова не мовить, мовчить (перекл. Л. Українки)] Чи звелить він козакові Мовити з собою? Руд.)]] 2) соверш. сказать; уст. молвить Навколюшки пе стала Україна, А мовила гнобителям: — Не дам! Ні шмат металу, ні одна зернина Без бою не належатиме вам! (Важан)]] ~ти с л 6 в о сказать слово; (медленно или небрежно) уронить слово (разг.) [Кожен хотів гостеві добре слово мовити (Ільч.)]] н є ~ти ні слова (жбдногослова) не сказать (не произнести, не проронить) ни слова (ни одного слбва) [Вона була ніжна й сумна і не мовила жодного слова, поки не перепливли па той берег (Смол.)]] н і ч о г о ^ти (вводное словосочетание) нечего сказать [Нічого мовити — миле життя розвідача філоксерної комісії (Коцюб.)]] правду ~ти, правду «^вля- чи (вводное словосочетание) правду (по правде) сказать, правду (по правде) говоря; так би '¦«-''III (вводное словосочета ниє) так сказать. мовитися 1): явиться безл. говорится; (с дополнением — еще) идёт речь [Не так швидко робиться, як мовиться (Ном.)]\ 2): м 6 в а ^виться, мова не ^виться см. мова 4. мовкнути, -ну, -нош умолкать; поэз. молкнуть [Дервіші сходились. Кидали слово- два, тихо, пошепки, й мовили (Коцюб.)]. мовлення 1) (у человека) речь; 2) (передача по радио) вещание. мовляв (вводное слово) разг. 1) (при передаче чужой речи и т. п.) мол, дескать, де [Розпитували Давида про новини, про службу.. А за своє життя мовчали. Поживеш, мовляв, сам побачиш (Головко)]] 2) (для смягчения резкости своего выражения; при подчеркивании его неточности) так ска;*аіь [Або пісню утни голосну, не смутну, щоб, мовляв, засміялося лихо (Л. Укр.)]. мовляти, -ляю, -ляєш разг. говорить; уст. сказывать (разг.), молвить [Дідусь мовляй тихо, урочисто: Щасливі, дітки, ви (Л. Укр.)\. мовний языковой; речевой [Громадське життя — це справді живий грунт зростання легких і ясних мовних стилів (Мовозп., 1947, IV—-V)]] ~ішіі апарат речевой (произносительный) аппарат. Ср. мова 1. мовник разг. 1) языковед; 2) школън. преподаватель языка, учитель языка. мбвпо-літєратурний: ^ний фа культет факультет языка и литературы. мовностилістичний лингв, лингво'тилистйче- ский. мовознавець, -вця языковед [Почин у Радянському Союзі в розгортанні роботи над складанням діалектологічних атласів належить російським мовознавцям (Мовозн., 1948^ VI)]. мовознавство языковедение, языкознание, мовознавчий языковедный, языковедческий, мовотворення лингв., лит. языкотворчество. мовотворчий лингв., лит. языкотворчески. мовчазливий см. мовчазний. мовчазливість см. мовчазність. мовчазливо см. мовчазно. мовчазний, мовчазливий молчаливый; (него- ворящий; без слов — ещё) безмолвный [Бонн стала мовчазна та сумна-сумна і часто плакала (Коцюб.)] Густа и мовчазлива пітьма оповила землю (Шиян)]. мовчазність, -ності, мовчазливість, -вості молчаливость [Мене опанувала мовчазність і задумливість (Трубл.)] Антін Петрови відзначався допитливістю, точним окоп і дивною мовчазливістю (Верш.)]. мовчазно нар. молчаливо; в молчании; безмолвно [Мовчазно застигли ряди військ, що вишикувалися на площі... (Рад. Уц 1948, XI)}. Ср. мовчазний. мовчалышк церк., ирон. молчальник. мовчанка, (реже) мовчанка молчание [На мить запанувала в залі ніякова мовчанка (Ільч.)]; грати, гратися в м», справляти ^ку см. грати2. мовчання молчание; (тишина) безмолвие [Кілька хвилин минуло в мовчанні (Шш\ Скрізь тиша" і скрізь мовчання (Ф/>)] мовчати, -чу, -чйш молчйть; рит. безш |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)