Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мно 531 нтов мпогограшшн мат. многогранный. многогранник мат. многогранник. многозпачиий мат. многозначный. мпогозпачність, -пості мат. многозначность. мпогократпий мат., грам, многократный. мпогократігість, -пості мат., грам, многократность. многокутнии мат. многоугольный. многокутник мат. многоугбльник; вписаний, описаний ""пик вписанный, описанный многоугбльник. МІЮГОЛІТНІЙ рит. многолетний; см. багато- літпііі, багаторічний. мпоголюдпий редк. см. багатолюдппй. многоскладовин грам, многослбжный. многосторонній мат. многосторонний. многосторонпість, -пості мат. многосторбн- ность. мпогострадалышй, рит. миогострадиий мно- юстрадальный [Ти вже вільна, моя малинова, Многострадна вітчизно Франка! (Сое.)}. многотрудний рит. многотрудный [Білими листами листоноша Многотрудну землю засіва (Мал.)). многочлен мат. многочлен. миогочлёппии мат. многочленный. множене, -ного сущ. мат. мнбжимое. множення 1) умножение; увеличение; усиление; 2) умножение ; таблиця ^^ня таблица умножения. Ср. множити 1—2. множила 1) мат. множество; 2) грам, множественное числб. множинний мнбжественный. множинність, -пості множественность. множити, -жу, -жиш 1) множить (рит.), умножать, увеличивать; усиливать [Усвідомлення мільйонами трудящих мас правоти своєї справи породжує і множить масовий героїзм (Віогр. Леніна); Йдуть сіячі по ріллі на простори Множити шастя, могутність держави (ІІагн.)]; 2) мат. умножать, мнбжить. множитися, -житься 1) множиться; (становиться больше—ещё) умножаться; (плодиться — еиф) размножаться [День у день множаться ряди людей трудової слави {Рад. Укр., 1956, ХП)', Доволі там і піпіії, І пальм, і кактусів, що у чужій країні Ростуть і множаться (перекл. Рильського)]', 2) страд, з. множиться; умножаться; увеличиваться; усиливаться; умножаться, мнбжиться; ер. множити 1—2. множний спец. множительный. множник мат. множитель. МНР МНР; см. Монгольська Народна Республіка. мня кий обл. см. м'якни. мняти обл. см. м'яти. мобілізаційний мобилизационный; ^па готовність мобилизационная готовность. мобілізація мобилизация [14B7) липня 1914 року царський уряд оголосив загальну мобілізацію (Iст. ВКП(б)); Випробуваною формою мобілізації мас на виконання завдань, що стоять перед країною, є соціалістичне змагання (Рад, Укр , 1948, IV)]. мобілізований 1) прич., прил. мобилизованный; бути ~шт быть мобшшзбван- ным; (прям. — еще) быть под ружьём; 2) (род. мобілізованого) сущ. мобилизбвап- вый. мобілізувати, -зую, -зуеш мобилизовать [Партія і уряд мобілізували на виконання завдань дальшого піднесення сільського господарства величезні сили 'і кошти, які має наша країна (Хрущов)]. мобілізуватися, -зуюся, -зуєіпся мобилизоваться. мов 1) (союз сравнительный) будто, как будто, слбвно, точно; (реже) как; редк., фольк. что [Мов фортеця • із бетону, Елеватор у стену (Дор.); Чи чуєш? Щось плаче За ворітьми... мов дитина! (Шевч.); Та чого ти крутишся по хаті, мов дзига? (Коцюб.)]; мов нічбго й не б у в ? л о разг. как ни в чём не бывало [Мов нічого й не бувало, сів собі Дрозд на другого коня да й дзьобає в його голову Фр-)]\ 2) (союз изъяснительный) будто Лев удає, мов не дочув: Га? ідіть здорові! (Л. Укр.)]; 3) част, будто, как будто, слбвно [— Усе ти з книжками, Давиде, — і мов задумалась (Головко)]; 4) (вводное слово) разг. мол; дескать, ^е [Нехай, мов, люди не гордують, Що тільки все вони, мудрують У хуторах своїх! (Гл.)\. мова 1) язык; (способность говорить — обычно) речь [Ми любимо свою мову і свою батьківщину.. (Ленін)]; відібрало (відняло, замкнуло) ~ву кому безл., хто ~ву стратив бтняло язык (отнялся язык) у когб, лишился [дЗра] речи кто [Орися й плакала б, та не могла:- за серпе стиснуло, аж мову замкнуло, і сльози наче хто зав'язав (Свидн.)*Т а р а с: ..Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись і мову стратив!.. (Тоб.)]; що відібрало (и т.о.) ~ву кому от чего отнялся (бтняло) язык (речь) у когб; от чего кто лишился [дара] речи [Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)]; д о ~ви не н р и- й ш б в хто (от волнения) не вернулась речь (не вернулся дар речи) к кому' [Мавка: ..Я ще до мови не прийшла, як він схопивсь па рівні ноги (Л. Укр.)]; російською, українською ~->вою говорити (и т. п.) по-русски, ио- украйнски (на русском, на украинском языке) говорить (и т. п.); 2) (произногиенив и его характер) речь; (манера произно* гиения — ещё) говор [Знову потекла його лагідна, дещо схвильована мова (Ряб )]; 3) (разновидность; стиль) язык; речь [В народній мові Пушкін шукає основ для мови літературної (Вісник АН УРСР, 1949, б)]; ділова ~ва деловая речь, деловбй язык; н а у к б в а ^>ва научный язык; непряма ^ва см. непрямий 2; п р б с т а ^ва простой язык, простая речь; лингв, просторечие; пряма ^-ва ерам, прямая речь; 4) (то, что говорят, беседа, рассуждение) речь; (иногда — ещё) речи, слова; (с кем-нибудь — ещё) разговор; (звучание беседы — ещё) говор, поэз. молвь [Нігде не чуть людської мови; Звір тільки виє но селу, Гризучи |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)