Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
наг 576 наг взвинтить, вздувать, вздуть; 7) (добывать перегонкой) нагонять, нагнать; (только со- верш.) накурить; 8) (об опухоли и т. п.) безл. разг. раздувать, раздуть [В неї нагнало око, як куряче яйце (Н.-Лев.)]. пагапяти2, -няю, -няєш (соверш. — погонять вдоволь) нагонять. наганятися1, -няюся, -няешся, нагнатися, -женуся, -женешся 1) (наскакивать) налетать, налететь [Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній й перекинувся (Н.-Лев.)]; 2) страд, з. (несоверш.) нагоняться; сгоняться; нагоняться; нагоняться, взвинчиваться, вздуваться; нагоняться; ср. наганяти1 І, З, 6—7. паганятися2, -няюся, -няешся (набегаться) нагоняться. нагар, -ру нагар [Тхнуло свічним нагаром, розігрітим воском, фарбою недавно помальованих стін (Ільч.)]. нагарбати, -баю, -баєш разг. 1) (присвоить грабежом) награбить; разг. нагрести (о большом количестве), нахватать [Батько — старшина, нагарбав добра чимало... (Горд.)]; 2) (взять) набрать [Хто йде, — горох скубне: гребець скубне у жменю, Іде косар і жнець — нагарбають в кишеню (Г.-Арт.)]. нагарикати, -каю, -каєш разг. накричать. нагарикатися, -каюся, -каєшся разг. 1) накричаться; 2) (с кем) нагрызться. нагарний нагарный. нагартувати, -ртую, -ртуєш закалить. нагарцюватися, -цююся, -цюєшся разг. нагар- цев&ться. пагарчати, -чу, -чйш разг. наворчать. нагарчатися, -чуся, -чйшся разг. наворчйть- - ся. Нагасакі нескл. сущ. м. р. Нагасаки. нагасатися, -саюся, -саєшся разг. набегаться [— Дай, Катерино, що попоїсти, бо так нагасався, шо аж зголоднів, — ласкаво заговорив Антон (Чорн.)]. нагачувати, -чую, -чуєш, нагатити, -гачу, -гатиш 1) нагачивать, нагатить [Хоч не багатечко, а можна [розумних] назбирати, Бо дурнями, мовляв, хоч греблю нагати... (Гл.)]; 2) (только соверш. — наложить в большом количестве) разг. набухать [Нагатила пшона в куліш, що й ложкою не повернеш (Сл. Гр.)]. нагвинтити см. нагвинчувати. нагвинтитися см. нагвинчуватися. нагвйнчукаїїпя навинчивание. нагвинчувати, -чую, -чуєш, пагвиптйти, -нчу, -итйш навинчивать, навинтить. нагвинчуватися, -чується, нагвинтитися, -нтйться навинчиваться, навинтиться. нагель, -геля мор.у техн. нагель. нагйбати, -баю, -баєш обл. см. надибати, надибати. пагйаити, -джу, -дига разг. нагадить. нагйй уст. нагбй, обнажённый [Земля лежала ще чорна й нага (Коб.)]. пагиналнія нагибание. нагинати, -паю, -наєш, пагиути, -пу, -пеш 1) нагибать, нагнуть, наклонять, наклонить; (вниз свою голову, свои ветви и т. д. — ещё) опускать, опустить [Понад ставом вітер віє, Лози нагинає (Шевч.)\ Бугай став, підвів голову, ніби думав розглядіти, що воно, та знову круто повернув шию й нагнув голову до самої землі (Мирн.)]\ 2) перен. склонять, склонить [Р у ф і н: Люцій умів себе примусити до того, до чого я себе не міг нагнути (Л. Укр.)]. нагинатися, -паюся, -наєшся, пагпутися, -нуся, -нёшся нагибаться, нагнуться, наклоняться, наклониться [3 реготом вгни побігли до хати, нагинаючись попід тином (Н.-Лев.); Юзя нагнулась над книжкою (Л. Укр.)]. Ср. нагинати 1. нагиркати, -каю, -каєш разг. накричать; разг. на гаркать. нагиркатися, -каюся, -каєшся разг. нагрызться. нагідки (род. пагідок) бот. (Саіепйиіа І.) ноготки: ед. ч. нагідка ноготок [Ой на горі, на горі Зацвіли нагідки (Грин. Сл. Гр.)]. нагін, -гону спец. нагон. пагінець, -нця, ми. ч. пагінці обл. погоня [Баран з десять разів змилював сліди, відскакував набік, пропускав своїх нагін- ців поуз себе (Фр.)].^ па гінка разг. нагоняй, головомойка, нахлобучка, взбучка; (реже) проборка [Старшина Багіров одного разу дав йому за це такої наг інки, що Хомі вона зосталася, видно, в пам'яті надовго (Гонч.); Передчуваючи нагінку від Ласточкіна, Жанна трохи засумувала (Смол.)]. пагінці см. пагінець. нагірний нагорный; (бывающий, находящийся на горах — ещё) горный [Машина зупинилась біля будинку в нагірній частині міста (Скляр.); Чиясь рука нагірні квіти Поклала в уз голів 'я їм (Рил.)]. Нагірний Карабах Нагорный Карабах. Нагірно-Карабахська автономна область На- горно-Карабахская автономная область. нагірчити, -чу, -чйш разг. нагорчйть. нагір'я нагбрье [Липень з небаченою щедрістю засипав квітами луги і нагір'я (пе> рекл. з Мальцева)]. нагладжувати, -джую, -джуєш, нагладити, -джу, -диш наглаживать, нагладить. па глад жуватися, -джується наглаживаться, нагледіти см. паглядати. наглий 1) внезапный, неожиданный; (о емер- ти — ещё) скоропостижный [І наглий вітер збив з чола назад їх непокірне, зви- рене волосся (Важан)\ Спогадами захопились обоє... Та перепинив розмову наї^ лий і сильний стук (Ільч.); Максим виправивсь, тріпнувсь; розкрив широко очі; провів ними хижо по всіх.. То був останній погляд — погляд наглої смерті... (Мирн.)]; поме р т и ~лою с м ёр- тю скоропостижно умереть (скончаться); 2) (быстрый) разг. стремительный; 3) (трь бующий быстрого исполнения) обл. спешный, неотложный [М а р т і а н: Я не вечеряю. А ще до того роботу наглу маю (Л. Укр.)]', 4) (крайний) ок, настоятельный; ~ла потреба [настоятельная] необходимость [Поясненням |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)