Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нав 575 паг зати копу і тепер загрібала за собою колоски (Кач)]\ 2) (накладывать) разг. увязывать, увязать [Стала збиратись [ївга], нав'язала у торбу, чого їй треба було... (Квітка)]; 3) (перен. — заставлять принять что-нибудь) навязывать, па вязать [Революція є акт, в якому частина населення нав'язує свою волю другій частині за допомогою рушниць, штиків і гармат, тобто засобів надзвичайно авторитарних.. (Енгельс)]. нав'язуватися, -зуюоя, -зуєшся, нав'язатися, -в'яжуся, -в'яжешся 1) разг. навязываться, навязаться [А стане хто нав'язуватись.., то його., узять і до волості привести (Квітка); [Юрко] дав дідові закурити, і той нав'язався допомогти (Козач.)]; 2) страд з. (несоверш.) навязываться; навязываться; ср. нав'язувати 1, 3. нав'ялювати, -люю, -люєш, нав'ялити, -в'ялю, -в'ялиш навяливать, навялить. пав^ялюиагися, -люється навяливаться. нагавкати, -каю, -каєш (на кого, на що) разг. облаять (кого, что). нагад, -ду напоминание [Мов нагади грізні про відстані та про печалі, підводяться гори (Пере.)]. нагадати см. нагадувати. нагадатися см. нагадуватися. нагадування 1) напоминание; 2) воспоминание; уст. вспоминание. Ср. нагадувати 1—2. нагадувати, -дую, -дуєш, нагадати, -даю, -даєш 1) (кому що, про що) напоминать, напомнить [Я ще не звик, що ти не зі мною, Про тебе мені нагадує все (Дор.); Ніколи і нічим він [М. Островський] не нагадував про свою хворобу (Літ. газ., 1946, ХІІ)\ Вона чомусь нагадала йому голубу квітку ранньої весни (Трипіл.)]; 2) (воспроизводишь в своей памяти) разг. вспоминать, вспомнить [Свою матір він нагадує, як бувало цілими днями сидить під хатою з панчохою та кл/бком у руках (Фр.)\ Смерті сподіваюсь, А ридаю, мов дитина, Як я нагадаю Катерину (Шевч.)]. нагадуватися, -дуюся, -дуєшся, нагадатися, -данхїи, -даглп*я 1) разг вспоминаться, вспомниться; 2) (только соверги. — принять решение) разг. надуматься [Нагадався за сім миль (Руд.)]; йому (їй) ~їось разг. ему (ей) пришло в голову [Нагадалось вражій бабі молодою бути (Н. п.— Сл. Гр.)]; 3) (только соверш.—поразмыслить) обл. обдумать [Олександре, добре нагадайся, Щоб не було, каяття запізно! (Фр.)\ Рагаёвин нагаечный. нагай, -гая, па гайка нагайка [У неділю пораненьку У всі дзвони дзвонять, Економи з нагаями На панщину гонять (народна пісня); Через праву щоку лежав синьою п'явкою слід нагайки (Туд.)]. нагайковий нагаечный. • * нагаласувати, -сую, ^-суєш разг. нагалдёть (разг.), нашуметь.- иагальний 1^ спешный, неотложный, экстренный; <%*на справа спешное (неотложное, Экстренное, не терпящее отлагательства) дело [Р у ф і н: ..Невже й ся справа теж така нагальна? (Л. Укр.)]; 2) (крайний) настоятельный; насущный; <^па потреба настоятельная нужда; [настоятельная] необходимость; насущная необходимость [Зеленський справді не любив сидіти в своему «кабінеті» і заходив туди тільки в разі нагальної потреби (Собко); Дмитро відчув нагальну потребу побути на самоті (Риб.)]; 3) (о смерти — внезапный) разг. скоропостижный [Нагальна смерть (Сл. Гр.)]; 4) обл. бурный, порывистый [Нагальний вітер (Сл. Гр.)]. нагальність, -пості 1) спешность, неотложность, экстренность; 2) настоятельность; насущность; 3) скоропостижность. Ср. нагальний 1—3. нагально нар. 1) спешно, экстренно [— Так ви таки по правді не догадуєтесь, навіщо я вас так нагально викликав до себе? — питав він, не зводячи з Малинки очей (Вас.)]; 2) настоятельно; 3) скоропостижно. Ср. нагальний 1—3. наган наган [Команда стріляла з берданок, централок, одного автомата і кількох наганів (Куч.)]. нагана обл. 1) выговор; разг. нагонйй [Староста не допустив його до слова, а вичитав йому., нагану (Фр.)\; 2) упрёк; ~-пу дати (кому) осудить (кого), упрекнуть (кого) [Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий (Вовч.)]. паганяння 1) нагон; сгон; 2) нагон; 3) нагонка, нагон, взвинчивание, вздувание; 4) нагон. Ср. наганяти1 1, 3, 6—7. наганяти1 , -няю, -няєиз и редк. нагонити, -ню, -ниш, нагнати (нажену, наженеш) 1) нагонять, нагнать; (собирать в одно место — еще) сгонять, согнать; (внушать какое-нибудь чувство — ещё) наводить, навести [Він іде, а вітер свище, букові ліси колише, темні хмари наганяє на самий гори вершечок (Тич); Поле квилило, наганяючи на Хому тужливі думи (Гонч.)\ Такий не згине. Нажене козаків повне село та й шусть у теплу хату (Коцюб.); По весні, красі природи, Тепле літечко мине: Чорних хмар та непогоди Осінь пізня нажене (Граб.)]; ^*нати страху разг. нагнать (навести) страх; (сильнее) нагнать страху [Він міг вже самим своїм виглядом нагнати страху (Вільде)]; міа- ти дрімоту на кого нагнать дремоту на когб, вогнать в дремоту кого [Нагнали дрімоту на неї оті кілометри, що холодної осінньої години виходила їх із самісінького ранку (Сміл.)]; 2) (сравниваться с опередившими) нагопять, нагнать, догонять, догнать [Я від недолі — а вона за мною. Піду тихіше — біда мене нажене! Піду швидше — сам біду дожену. . (Коцюб.)]; 3) (навёрстывать) нагонять, на гнать [Кур'єрський поїзд далекого маршруту наганяв останні хвилини свого запізнення (Ле)]; 4) (торопить) разг. подгонять, подогнать [Директор заводу став наганяти всіх, щоб не гаючись їхали до його (Вас.)]; 5) (удалять) разг. прогонять, прогнать [Багачі! фабриканти! зробили з мече каліку, а тоді і нагнали (Коцюб.)]; 6) (о ценах) нагонять, нагнать, взвинчивать, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)