Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пав 574 нав навтьоки нар. разг. наутёк [Засліплені жахом, з перекошеними обличчями, мадьяри обернулись назад і кинулись навтьоки (Гонч.)]; см. ещё навтіки. навудити, -джу, -дшя наудить [Риба клю вала погано, і ми на юшку не навудили (Коп.)]. навушник 1) наушник [Підійшов невисокий кремезний чоловік в шапці з навушниками (Козач.)]; 2) радио наушник; мн. ч. ^ки наушники, слухачи [Вони застали радиста біля апарата. Той сидів у навушниках і щось записував на папері (Трубл )). пбпхрест нар. накрест, крест-накрест; (реже) крестообразно, перекрёстно [Павло Галушка, навхрест перев'язаний кулеметною стрічкою, повів загін на край села (Куч.); Вони поцілувалися тричі навхрест (Совко)]. ііанча.іьниіі учебный [Скоро закінчується навчальний рік, і більшість студентства роз'їдеться по селах (Сміл.)]; ~ниіі процес учебный процесе; ~ішіі за клад учебное заведение; ^на частина учёбпая часть. навчально нар. наставительно. навчалыю-внховшш учебно-воспитательный. навчання учёба, учение; обучение; учебные занятия [Дівчина кинулась до навчання, як голодний до шматка хліба (Десн.); Всі дні в ротах ішло навчання (Гонч.)); загальне ~пи всеббщее обучение; товариш по ^пю товарищ по учёбе; уст. соученик. навчати, -чаю, -чаєш, павчйти, -чу, -чши (чогб, редк. чому) учить, научать, научить (чему); (передавать знания, навыки — ещё) обучать, обучить (чему); (направлять к чему-нибудь, советовать—ещё) поучать (только несоверш. книжн. уст.), наставлять, наставить (на что и чему), внушать (только несоверш.)', (указывать выход из положения разг.—ещё) надоумливать, надоумить [їхали дівчата за Карпати В темні села дітвору навчати (Криж.); О земле моя, ти навчаєш мене В найтяжчому горі підводити сили (Ст.); X вора: ..Ти все згадуєш любов, Вона й моя наставниця єдина. Мене любов ненависті навчила (Л. Укр.); Бібліотека навчила нас любити книгу (Літ. газ., 1948, X); Навчить лихо з маком коржі їсти! (прислів'я)]; ~чйти грамоти (редк. грамоті) научить (обучить) грамоте; ~ти. розуму (на добрий рбзум, добру і рбзуму) разг. учить, научить уму-разуму; (только несоверш.) поучать, наставлять; (воспитывать в ком-нибудь рассудительность) остепенять, остепенить [Заберу обойко [синів] до себе на коліна та почну на добрий розум навчати: як умію, так і навчаю.. (Ьовч.); Доглядала ж Сама його, сама й навчала Добру і розуму (Шевч.)]. Навчатися, -чаюся, -чаєшся, навчитися, -чу- ся, -чйіпся (чого, редк. чому) учиться, научиться, научиться (чему); обучаться, обучиться (чему) [Нехай навчаються люди, не все ж панам (Коцюб.); Добре жить Тому, чвя душа і дума Добро навчилася любить! {Шевч.); Марина багато чого на- пчилаїя, працюючи біля Крайнева (Собко)]; ~чатиея рідною мовою (н а рідні й мові) обучаться на родном языке. Ср навчати. навчений наученный; обученный [Кілька пар гармат з навченими, пушкарями завершили похід десь аж під ранок (Ле)]\ *мішї дбе в і дом умудрённый опытом, искушённый опытом; ~ний гірким досвідом наученный горьким опытом. Ср навчати. павчйтель, -теля уст. учитель [Він [Сковорода] був на свій час широко освіченою, енциклопедичною людиною: філософом, ліриком, перекладачем, музикою, лавчите- лем, проповідником на майданах (Тт.)\. папчйтелька уст. учительница. навчити см. навчати. навчитися см. навчатися. навшпиньках нар. на цыпочках [Я навшпииь- кая пройшла до першого ряду крісел і сіла на нершому вільному місці (Виьде)\. навшпиньки, навшпинячки нар. 1) (с глаголом стать и т. п.) на цыпочки [Щоб краще бачити, [діти] навшпиньки поставали, А може і на тс, щоб вищий мати зріст... (Рил.); Старіші на лавках, а молоді позаду Стають навшпинячки (перекл. Рильського)]] 2) (с глаголом стоять и другими, обозначающими передвижение) на цыпочках [Повз материне купе кожному хотілося проходити навшпиньки (Гонч.)]. нав'ючений навьюченный [Йдемо по Кінгі- (-енському шосе, Нав'ючені гранатами а мішками (Руденко)]. нав'ючити см. нав'ючувати. нав'ючитися см. нав'ючуватися. нав'ючування навьючивание. нав'ючувати, -чую, -чуєш, нав'ючити, -чу, -чині навьючивать, навьючить. нав'ючуватися, -чуюся, -чуєшся, нав'ючитися, -чуся, -чишся навьючиваться, навьючиться [Пургайліс нав'ючився, як мул (перекл. Скляренка)]. нав'язати1 см. нав'язувати. нав'язати2 , -заю, -заєш, нав'язнути ц нав'язти, -зпу, -знеш 1) (в чём) навяза'ть, навязнуть; 2) персн. привязываться, привязаться [Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. «Чого нав'яз?»- говорила вся його постать (Коцюб.)]. нав'язатися см. нав'язуватися. нав'язливий навязчивый [Якась нав'язлива думка затьмарює княжі очі (Кач.)]. нав'язливість, -вості навязчивость. нав'язливо навязчиво. нав'язнути, нав'язти см. нав'язати2. нав'язування 1) навязывание; (прикрт ниє — ещё) навязка; 2) навязывание [Не повинно бути жодного випадку нав'язування колгоспникам небажаного їм ке* рівника артілі (Рад. Укр., 1954, І)\ ^, нав'язувати 1, 3. нав'язувати, -зую, -зуєш, нав'язати, -в'яжу, -в'яжеш 1) навязывать, навязать [Павлик приніс довгу вірьовку, нав'язав на ній вузлів, потім вірьовку спустили в колодязь (Донч.); Настя уже встигла нав'є- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)