Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нав 573 нав стоять; 2) (в значении предл.) напротив; разг. насупротив [Навпроти муру, по цей бік вулиці, засіли в руїнах цегляних будинків стрілецькі підрозділи батальйону (Гонч.); Я сів на бульварі, напроти будинку (Коцюб.)]; О~*ти (к 6 г о) їхати, йти ехать, идти навстречу (кому) [їде навпроти його чоловік конячкою (Рудч.)]; **ти себе (при обоюдном действии) друг против друга [Юрма й ґуральня стояли напроти себе, немов міряли сили, немов ще рішали, хто переможе (Коцюб.)]; 3) (в значений предл.) уст. насчёт [10 д а: ..Напроти мене він байку склав про гістя, що понурий та нечупарний втисся на весілля* і з соромом був вигнаний (Л. Укр.)]. павпрошкй нар. разг. напрямик, прямиком; напрямки [Ж у р є й к о: ..Вже рушили до Києва полки, В Чернігові я залишив їх вчора, А сам вцеред до тебе навпрошки, Аби тебе порадз'вати в горі (Коч.)]. Ср. павпростёць 1. навпрямки, навпрямці см. напрямки. наврочити, -чу, -чиш сглазить [Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою? Наврочив хто? Налякав? (Коцюб.); А вже нашу худобопьку наврочили люди (Чуб.)]. навряд нар. едва ли; разг. навряд, вряд ли; вряд [Отоді, як прийде [Чіпка], я йому йвіддам жито... Та й то навряд! (Мирн.)]\ ~д ч и едва ли; разг. вряд ли [Навряд чп вона піде (перекл. з Вовчка)]; ^д, щоб разг. вряд ли; едва ли; ^д, щоб це йому вдалося едва ли зто ему удастся; разг. вряд ли это ему удастся. навсидячки, навсидьки нар. разг. сидя [Ледве лижі починають набирати розгону — Бася перелякано заплющує очі і сідає. Так і з'їжджає вниз навсидячки (Коп.); Орися так біля матері навсидьки й заснула, — перенесла мати її на постіль (Головко)]. навскач нар. вскачь; разг. вскок [Два вершники навскач летіли до кордону вздовж тихих вулиць сонного містечка (Куч.)]. навскіс, навкіс нар. наискось, вкось; разг. наискосок [Марія перейшла навскіс дорогу (Туд.); Шугнули навскіс у небо вогнисті ракетні снаряди (Гонч.); Човен пішов від берега навкіс (Ле)]. навскісний косбй [Навскісне сонячне проміння золотило верховіття дерев, крізь листя просвічувались обриси яблук і груш (Сгп.)]. навскісник стол. ярунбк. навскоки нар. вскачь; разг. вскок [Встиг [Андрій] лише кинути: — Що? — і навскоки до міста (Панч)]. навскоси, павксісй, редк. навскосяка нар. наискось, вкось; разг. наискосок [Вони разом пройшли навскоси садом, перейшли вулицю і зникли в прохідному дворі (Войч.); Бійці з захопленням дивилися, як молодший лейтенант став на якийсь широкий карниз і швидко пішов босими ногами усе вище й вище навскоси по скелі (Гонч.); Сонце навкоси ускочило в одно вікно, — довга стяга простяглася від його через усю хату (Мири.); Та раптом поплавець у глиб навскосяка Пішов (Рил.)]. навспинячки обл. см. павшпйиькн. навсправжки нар. по-настоящему, разг. всерьёз; (как следует — ещё) заправски (разг.) [Війна йде навсправжки, хоч ворогів не видко (Коцюб.); Тікати треба було навсправжки і ховатися так, щоб ніхто па знайшов (Смол.); Христя почала навсправжки клопотатися (Мирн.)]. навстіж, разг. настіж, обл. навстяж, навсті- жёнь, уст. навстежй нар. настежь [Сади розкриваємо навстіж для молодості і краси (Важан); Морозиха: Чесному парубоцтву моя хата настіж! (Кроп.); Денис: ..Що ж це у них і двері одчинені навстяж і наче там нема нікого — так тихо? (Тоб.); От двері навстіжень, і Вой- ський на порозі Поважно зупинивсь у гордовитій позі (перекл. Рильського); Навстежй відчинені двері (Л. Укр.)]; ро'зчи- н й т и ^ж в і к н 6 раскрыть настежь (распахнуть) окно [Я навстіж вікно розчинив! (Воскр.)]. навстоячки, обл. пастбячки, редк. павстбйки нар. стоя [Молодиця навстоячки розмахувала батогом (Коп.); В шинку було пусто. Рідко коли який робітник або мішаний заходив, випивав на стоячки чарку горілки, платив і йшов далі (Ф/>.); Таки підвівся [Єхрем]. І вже навстойки мовив задумано і з усміхом: — Хороше життя колись буде (Головко) ]. павстріч нар. разг. навстречу [Татари рухалися навстріч козакам повним маршем (Риб.)]. навстяж см. навстіж. павський эти. навий. навтикати, -каю, -каєш разг. натыкать. навтіки, навтікача нар. разг. наутёк [Вія мерщій на коня та навтікача побіля хат (Квітка)]; кинутися (и т. п.) ^ки (~ча) пуститься наутёк; книжн. обратиться в бегство; уст., гиутл. обратиться вспять [Зоя вихопила в нього блокнот і кинулась навтіки (Трубл.); Сполошений стуком кінських копит, олень кинувся навтікача (Фр.)]; см. ещё кидатися 1. навтішатися, -шаюся, -шаєшся 1) (з кого, з чого и ким, чим) нарадоваться (на кого, на что); (получить большое удовольствие от чего-нибудь) насладиться (чем), поэз. усладиться (чем) [Росте той синок та й росте, — і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього (народна казка); Хоч бачила, хоч не бачила — навтішалася (Метл.)]; 2)(з кого, з чбго) (поиздеваться) натешиться (над кем, над чем); потешиться (над кем, над чем) [Вірно любилися, та й не побралися, Тільки воріженьки з нас навтішалися (Барв.)]; 3) несоверш. уст. тешиться; радоваться [Та недовго навтішалась Конвалія біла, — І їй рука чоловіча Віку вкоротила (Л. Укр.); Недовго Жаби навтішались, Бо виявилось те, чого не сподівались (Гл.)]. ' навтямки, навтяки нар. разг. обиняками, на-5 мёками; уст., обл. окблицами [П а л а ж к а: ..Не балакай навтямки; кажи товком: чи віддамо Марисю за Миколу? (Тоб.); Навтяки буряки, щоб капусти дали (Чуб.)]; см» ещё наздогад 1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)