Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
наг 578 паг натіпатися, -ваюся, -каєшся ранг, разгневаться [Нагнівався мій миленький Та й до мене не говорить (Чуб.)]. нагніздні, -пих сущ. орн. птенцбвые. нагніт, -ту обл. гнёт, угнетение [В століттях нагніту його лиш рятувала Любов до рідних нив (Фр.)]. пагніт, -ту вет. нагнёт. нагнітальний техн. нагнетательный; ~па струмина нагнетательная струя. нагнітання т»хн. нагнетание. нагнітати, -пітаю, -нітаєш, нагнітити, -пічу, -Нітипі техн. нагнетать, нагнести [Тур очима свердлив темряву. Здавалось, поїзд, нагнітаючи шум, ішов прямо на нього (ОЦ]. нагнітатися, -нітається техн. нагнетаться. нагнітити1 см. нагнітати. нагнітити2 см. нагнічувати. нагнічувати, -чую, -чуєш, нагнітити, -пічу, -нітиш надавливать, надавить, придавливать, придавить [У хаті зробилось душно, важко, мов стеля вниз опустилася й нагнічувала дівчатам голови (Мирн.); У хаті зробилося важко, мов стеля нагнітила... (Мирн.)]. нагнічуватися, -чується надавливаться, придавливаться. нагноєння нагноение. нагноїти, -ною, -поїш нагноить. нагноюватися,-ноюсться, нагноїтися, -ноііь- ся нагнаиваться, нагноиться. нагнути см. нагинати. нагнутий 1) напнутый, наклонённый; опущенный; 2) склонённый. Ср. нагинати 1—2. нагнутися см. нагинатися. наговір, -вору наговор; уст. навет [X р а п- * к о: ..Так он воно що: вінчатися поїхали!.. Що се? Напуск на мене? наговір? Усі проти мене, всі!.. (Мирн.); Хіба не бува на чоловіка наговорів': (Квітка)]. наговорений 1) наговорённый; насказанный; 2) наговорённый; гірші, наговорный [Знайшла відьма ножа й пірце якесь наговорене (Вовн.)]. Ср. наговорювати 1, 3. наговорити см. наговорювати. наговоритися, -ворюся, -вориніся разг. наговориться; (о взаимном действии — ещё) натолковаться [Я балакала з усіма і не могла наговоритися досхочу (Смол.); Вони вже наговорилися вдосталь, і тепер кожен по-своєму передумував почуте [Куч.)].^ наговорювати, -рюю, -рюєш, наговориш, -ворю, -вориш 1) (чего) наговаривать, на,- говорйть» разг. насказьіваїь, насказать [Чорновусий полковник підсів до нього і, випиваючи чару за чарою, почав наговорювати всячини (Ле)\ Він знову (тав злим, неприступним, наговорив такою, що ображений Івась підвівся на ноги і не знав, чи залишатись йому тут, чи піти геть (Збан.)\, ^рйти більше, ніж треба наговорить больше, чем нужно; ~рйтп грубостей см. грубість 1; вритії неправди см. неправда 1. ~рйін патефбниу пластинку наговорить патефонную пластинку, бритії сім мішків г р є ч.а ної вовни погов. наговорить с три короба [ченухи] [Вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (Н .-Лев.)]; 2) (на кого — клеветать) наговаривать, наговорить [Що вже мачуха не робила, як не знущалась; що дідові не наговорювала, а тій дідовій дочці все байдуже: робить собі мовчки (народна казка)]; 3) (что) этн. наговариваїь, наговорить. аагогбіиепиіі обл. нахохленный [Вони стояли один проти одного, як молоді нагогошені півні (Збан.)]. пагог білитися, -шуся, -іпишся обл. нахбх- литься [Тітко Докіє, чого це Дмитро як сич пагоіошився? (Ст.)]. нагода [удобный] случай; уст. оказия [Агітація має вестись безустанно, з усякого приводу, нри всякій нагоді.. (Ленін); Жінка ніде не розлучалася з гвинтівкою, але нагоди стріляти їй не траплялося (Шер)\\ добра ~да см. добрий 2; з ^дн ч о г 6 по случаю чего [В шкільному саду збирались школярі на вечірку з нагоди закінчення учбового року (Трубл.)]; незабаром трапилася ^да скоро представился случай, скбро представилась воз- мбжпость; трапилася (ра^г. ні деко- ч и л а) ~да представился (разг. подвернулся) удобный случай, нри першій ~ді при нервом [удобном] случае, ири ііер- вой [представившейся] возможности. нагодитися, -джуся, -дйшея случиться, разг. подвернуться; прийти [кстати или вовремя] [— Що, ..найняли? — Ось іде за мною. Якась селючка нагодилась (Воен.); Як це добре, що ти нагодився сьогодні (Головко); В той же день у колгосп нагодився голова сільради (Панч)], він вчасно ~дйнся мені он кстати подвернулся мне; ~тися під сердиту руку попасться (под вернуться) под сердитую руку. нагодований накормленный; насыщенный [Нагодоване зайченя затаїлось під кущем (Коп.); Заспокоєння, втихомирення, тимчасовий відпочинок від тяжких думок і переживань Шевченко передає порівнянням із станом нагодованої, ніби вдоволеної дитини (Мовозн., 1949, VII)]. Ср. нагодбну- ватн. нагодовування насыщение. нагодовувати, -довую, -довуєш, пагодупати, -дую, -дуєш накармливать, кормить уредк.1 накормить; (о людях — ещё) питать (редк.)} напитать; (досыта) насыщать, насытить [Т і р ц а: Не напувай слізьми малого сина, не нагодовуй молоком недолі (Л. Укр.)\ Край якогось села над ставком понаїцпали й нагодували коней (Козач.); Не оуде більше бідних і багатих, земля всіх нагодує (Коцюб.); Попа одним обідом не наго- дуєш (Ном.)]. нагодовуватися, -довуюся, -довуєшся на- кармливаться. нагодувати см. нагодовувати. нагойдатися, -даюся, -даєшся накачаться. наголів'я разг. изголбвье [Заснув рангово... Всю ніч сиділа в наголів'ї мати, і погляду не зводила сестра (Мал.)\. наголо нар. 1) (без ножен) наголо (Баским |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)