Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
наг 579 лаг кар'єром, з шаблями наголо, промайнув ескадрон Довгорука (Смол.)]\ 2) (о стрижке, бритьё) наголо [Вирішили: Фрапца грати Кузьмі Кузьмичу, а щоб віп здавався молодшим — зобов'язати його наголо оббритися {перекл. з О. Толстого)], 3) (всё, все) разг. сплошь [Жінки наголо всі цокотухи (Шевч.)], 4) обл. решительно, наотрез [Хіба ж не я то Станіславу Відказ одрізав наголо? (Треб.)]', 0 голий ~ло совершенно голый, совсем нагишом [Марина гола наголб Перед будинком танцювала У варі з матір'ю! (Шевч )]. паголовач 1) (в узде) бглавль; 2) (в головном уборе) см. наголовок, наголовок, -вка, обл. паголовач тулья [Целя в літнім бронзовім пальтГі в білім солом'янім капелюсі з широкими крисами і чер- воножовтою кокардою на наголовачі спішила на пошту (Фр.)]. наголову нар. наголову [Т тільки пролетаріат міг розбити її [буржуазію] наголову. І тільки розбившії її наголову, пролетаріат міг завоювати остаточно, використовуючи таке знаряддя, як державна влада, співчуття і підтримку дрібнобуржуазних верств населення (Ленін)]. наголодуватися, -дуюся, -дуєшся разг. наголодаться, наголос, -су 1) лингв, ударение; 2) перен. ударение, упбр; робити ^с п а ч 6 м у делать упор (ударение) на чём. наголос нар. обл. грбмко; (о речи — обычно) вслух [Небагато хибувало до того, щоб наголос був не розплакався, але баба погрожувала йому, що відведе назад (Черемш.)\ Не знаю, чи ми розмовляли наголос, чи мовчки, але ми плили в широкім просторі, рядом, плече з плечем (Коцюб.)]. наголосити см. наголошувати, наголошений лингв, ударяемый, ударенный, наголошеність, -пості лингв, ударяемость. наголошення лингв, ударение. наголошуванні! лингв, ударение, наголошувати, -тую, мнуєш, наголосити, -лоту,-лосині 1) (шо) лингв, делать ударение, сделать ударение (на чём); 2) (що, на чбму, на що) перен. делать ударение, сделать ударение (на чём, па что), делать упор оделять упбр (па чём, па что); подчёркивать, подчеркнуть (что) [Розглядаючи художній твір як нерозривну єдність глиоокого змісту з досконалою художньою формою, В І. Ленін завжди наголошував па ідейній суті твору Міт газ., 1951, IV)]. наголошуватися, -шується 1) делается уда рёние (иа чём); 2) делается ударение (на чём, на что), делается упбр (на чем на что); подчёркивается (что). Ср. наголошувати 1—2. нагомоніти, -пю, -нйіп разг. 1) наговорить; (с оживлением) пагутбрить (обл.) [Нагомоніли вам повну хату (Гл.); Нагомонів стільки, що і в три мішки не забереш {Сл. Гр.)], 2) нашуметь; 3) (на кого) разг. накричать. пагомоиїтися, -ніося, -нйшея разг. наговориться [Одного разу ми так залюбки наго- моділись! (Варе.)]. нагонити см. наганяти1. нагонич охотн. за гонщик [Кілька нагоничів шдійшли на голоси і з цікавістю обстуиили Д'>бич (пер<-кл з Федіна)] пагонка спец. нагонка. на-гора нар. горн, на-гора [І коли вертають з лави комсомольці на-гора, знов про них сіяв слава, наче зірка із копра (Тер.)]. нагорати, -раю, -раєш см. нагоряти нагорі нар. наверху [Там, нагорі, вже напевне почалася робота, там напевне вживають усіх заходів, щоб врятувати Шахту і людей, які лишились під землею (Донч.)]. нагорілий нагоревший; разг. нагорелый [Від нагорілої свічки здіймався неясний світ (Мирн.)]. нагоріти см. нагоряти. нагорлати, -лаю, -ллг.ні разг. иаорбть. нагорнути см. нагортати. нагорода награда,* награждение (уст.)\ (стимул— ещё) поощрение; (перен.— ещё) воздаяние, вознаграждение (книжн.), плата [Роблячи геройський вчинок, у пас ніхто не думає про нагороду (Козач.)]. нагороджений награждённый; вознаграждённый; венчанный, увенчанный [За заслуги перед народом О. М. Бойчепко був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та «Знак пошани* (Літ. газ., 1951, V); Відповіді лектора були ще раз нагороджені щедрими оплесками (Смол.)]. Ср. нагороджувати1. нагородження награждение [Повідомлення про нагородження було сприйнято з великою радістю і захопленням (Рад. Укр., 1946, VII)]. на городжувап пя п а гра жд би ие. нагороджувати1, -джую, -джуеіп, нагородити, -роджу, -родиш {кого и что) награждать, наградить; (перен. и обычно с указанием за что) вознаграждать, вознаградить; уст. венчать, увенчать [Степи переродяться, вопи стануть родючими, вони щедро нагороджуватимуть труд хлібороба (Літ. газ., 1950, 1Х)\ За високий врожай цукрових буряків Уряд нагородив її орденом і в газетах надрукували портрет (Нуч.)\ Природа, немов бажаючи нагородити нас за цілий день смертельних небезпек і втоми, посилала нам тиху красу липневого вечора (Нач.)]. нагороджувати2, -джую, -джуєні, пагородйтіт, -роджу, -родиш (что и чего) разг. нагораживать, нагородить; (нагромождать что- нибудь; говорить, писать вздор — еи^ё) наворачивать, наворотить [Нагородив хлівів задля овець, а овець чортма (Сл. Гр*)]. нагороджуватися, -джуюся,-джубінся страд в. награжд^ыя; вознаграждаться; венчаться. Ср. нагороджувати1. нагородити1 см. нагороджувати1. ' нагородити2 см. нагороджувати2. нагородний наградной. нагородні, -них сущ. наградные. нагортати, -ртаю, -ртас.іп, нагорпути, -горпу, -горнеш нагребуть, нагрести; (в беспорядке^ большой кучей рачг.— еще) наворачивать, наворотить [Вздовж вулиці меча завпюха, крутила довгі хвости, нагортаючи сніг під |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)