Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лак 610 нак -лочу, -лотшн 1) набалтывать, наболтать, намешивать, намешать; ~лотйли гороху з капустою погов. наговорили ерунды, наделали ерунды; 2) (только соверш.) перен. разг. намутить; (наговорить — ещё) наплести (фам.) [Може люди що наколотили? (Варе.)}. паколошм&тити, -мачу, -матиш фам. наколошматить [ — А може, пику їй наколошматити добре, щоб не лізла! — кілька разів думав Вовка (Коп.)]. наколупувати, -пую, -иуглп, наколупати, -паю, -паелп наковыривать, наковырять; разг наколупывать, наколупать [Піди, старий, старесенький, та наколупай меду (Чуб.)}. наколювання накалывание, наколка. наколювати, -люю, -люєіп, наколоти, -колю, -колені 1) накалывать, наколоть; (готовить лучину и т. п. — еще) щепать, паще- лать [Порубав [Явтух] м'ясо, наносив води, наколов дровепь (Л нов.); Наколов спичкою галушку у відрі, покуштував (Шер.); Наколола собі ноги я стернею (Мал.); Наколи трісок (Сл. Гр.)]; 2) (только соверш. — о животных) наколоть, набить, нарезать. наколюватися, -лююся, -люєшся, наколотися, -колюся, -колешся 1) накалываться, наколоться; 2) (образовывать щель) разг. трё- ^ -скаться, треснуть [Ото вже лід наколовсь 1 (Сл. Гр.)]; 3) страд, а. (несоверш.) накалываться; щепаться; ср. наколювати 1. паколялувати, -дую, -дуєш эти на колядовать [Вирішили зайти до Василькової хати і там поділити все, що наколядували (Турч.)]. наконечний наконечный. наконечник наконечник [Круглий резиновий наконечник палиці в такт його словам глухо постукував об дерев'яну підлогу веранди (Рудвнко); М а маю к підняла лук і пустила стрілу з кістяним наконечникам (Трубл.)}. накопаний накбиагиый, нарытый [Ми наштовхувалися на горбочки свіжонасипапої землі, накопаної сліпими кротами (перекл. з Беляева)}. накопати см. накопувати. накопатися, -паюси, -паєшся разг. накопаться [Накопався я сьогодні.., аж спина болить (Сл. Гр.)]. пакопйлмпік спец. пакопыльник. накопирсати, -саю, -саюн наковырять. накопйтп см. накопляти. наконйтися см паконлятися. накопичений 1) нагромождённый; 2) накбп- лепиый Ср. накопичувати 1—2. накопичення 1) нагромождение; 2) накопление [Красне письменство тим і відрізняється від інших видів письмі ін'тва, що воно насамперед художньо узагальнює 5 по потребує накопичення ' подробиць (Смол.)]. Ср. накопичувати 1—2. накопичити см. накопичувати. накопичитися см. накопичуватися. накопичування 1) нагромождение; 2) накопление. Ср. накопичувати 1—2. накопичувати, -чую, -чуєні, накопичити, -чу, -чині 1) наг| омождать. громоздить, нагромоздить; разг. нагораживать, нагородить; 2) (собирать) накоплять, копить, накопить. накопичуватися, -чується, пакопйчитнея, -читьея 1) нагромождаться, громоздиться, нагромоздиться; 2) накопляться, накопиться [Там, по той бік Угомського пасма, накопичувались якісь грізні спли (Шовк.); Ласка накопичується в душі, хлюпає через вінця до кожного (Гонч.)}. Ср. накопичувати 1—2. накоплений накопленный; ^іннї матеріал накопленный материал. накопления накопление. накопляют накопление. пакоплйти, -ляю, -ляєш, пакопйти, -коплю, -копит накоплять, накопить. накоплятися, -лявться, накопйтися, -копиться накопляться, накопиться. накоптити см. накопчувати. накопувати, -пую, -пуєіп, накопати, -паю, -паг.гп накапывать, накопать, нарывать, нарыть [Задубіла земля. Не витягнеш ніяк буряка. Земля мокра була, змерзлаоя, хоч кайлом бий. Ящика втрьох не накопували (Горд.); Ой, піду я до гаю, Накопаю, що знаю (Чуб.)]. пакопчуватп, -чую, -чуєш, накоптити, -пчу, -птйіп накапчивать, накоптить. накоренок, -нка обл 1) бот. бтпрыок; 2) перен. бран. отродье [Л е в: Чи бач, як знітилась невірна мара, відьомський накоренок' (Л. Укр.); Бодай його кодло з накоренком перевелось! (Лом.)]; 0 в накоренку на корню [Запродував лихварям збіжжя ще в накоренку (Л.'Укр.)], накормити, -кормлю, -кормиш редк. накормить. накорчовувати, -човую, -човуєш, накорчувати, -чую, -чуєш накорчёвывать, накорчевать. накосити см. накошувати. накоситися, -кошуся, -косишся накоситься. накотити см. пакочувати. накотитися см. накочуватися. накотом нар. пакетом. накохати, -кохаю, -кохаєш разг. вырастить; разг. нарастить [Навіщо ж ти накохав тога скоту, коли не хочеш сам глядіти?.. (Мирн.)]. пакохатнея, -кохаюся, -кохаєшся разг. насытиться любовью [Я й не накохалась (Н.-Лев.)]. накочений наезженный; накатанный; укатанный [Добре, хоч дорога накочена,— не грузнеш у снігу... (Тесл.)]. Ср. накочувати 2. накочення укатка. накочування наезживапие; накатывание; укатывание, укатка. Ср. накочувати 2. накочувати, -чую, -чуєш, накотити, -кочу, -котиш 1) (доставлять) накатывать, накатить [На цьому березі, ось поруч, підбігав катер, чути було коротку команду, на порой накочували гармати, вантажили ящики (Ноп.); Багато каміння туди накотили (Сл. Гр.)]; 2) (о дороге) наезжать, наезживать, наездить; (образовывать дорогу — ещё) накатывать, накатать; (делать гладким — еще) укатывать укатать; 3) (придавливать) разг. приваливать, привалить [Високу могилу |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)