Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
неу 743 псу назував братам, що товпилися у хатці (Вовч.)]. Ср. неуважливий. неуважний 1) невнимательный; (плохо замечающий окружающее, не умеющий сосредоточиться; выражающий такое состояние) рассеянный; ^па людина рассеянный (невнимательный) человек; ~нии погляд рассеянный взгляд [Вигляд у нього був стомлений, погляд ніби неуважний (Трубл.)]; 2) (безучастный, нелюбезный) невнимательный; (лишённый отзывчивости) нечуткий; (проникнутый пренебрежением, выражающий его)небрежный; ^не поводження з ким небрежное обращение с кем; ^пий тон небрежный тон. неуважність, -пості 1) невнимательность; (к кому, к чему) невнимание; рассеянность; уст. рассеяние; 2) невнимательность; (к кому, к чему) невнимание; нечуткость; небрежность; уст. небрежение. Ср. неуважний 1—2. неуважно нар. 1) невнимательно; рассеянно ІКарпо Петрович неуважно їх слухав (Коцюб.)]; 2) невнимательно; нечутко; небрежно [Коли Сергій вдруге зайшов до земельного відділу, Кульчицький зустрів його холодно й неуважно (Козач.)]. Ср. пеуважпий 1—2. неув'ядний поза, неувядающий, неувядаемый [На новій, радянській сцені, Де правда крила простягла, Витає неув'ядний геній Тії [Заньковецької], що правду нам несла (Рил.)]. неув'язка разг. неувязка. неугавний несмолкаемый,^ неумолкаемый; торж. неумолчный, немолчный [3 села доносилися одинокі викрики жінок, з майдану чувся неугавний клекіт чоловіків (Мирн.)]. пеугавпо нар. несмолкаемо; неумблчно [За вікнами шумує злива, Гуркоче неугавно грім (Руденко)]. Ср. пеугавпип. неугодний неугбдный. неуд а па пни непритворный, неподдельный. неуд6сапо нар. непритвбрно, неподдельно [Надвечір вона кілька разів пеудавано позіхнула і рано пішла до себе (перекл. а Тургенева)]. неудержимпіі редк. неудержимый. неудосконалений неусовершенствованный. неудосконаленість, -пості неусовершёнство- ванпость. неужйванпй см. невживаний. пеужйток, -тку, (чаще мн. ч.) неужйтки, -ків обл. неудобная земля [Селянська земля в Галичині була здебільшого найгірша, самі мокляки й неужйтки (Козл.)]. пеузгбджений 1) несогласбванный; 2) грам. несогласованный. пеузгбджепість, -ності 1) несогласбванность; 2) несогласбванность. Ср. пеузгбджений 1—2. пеузгбджеппя грам, несогласование. пёук 1) невежда; разг. прен. неуч (только без дополнения) [Учений іде, а неук слідом спотикається (приказка)]; 2) (о лошади) с.-х. нёук; 3) уст. неграмотный, необразованный [Отак, люди, научайтесь Ворогам прощати, Як сей неук!.. (Шевч.)]. яеукрйтий см. невкрйтий. пеулбвпий см. певлбвпий, невловимий. неумисне, неу мнений, пеумйсність, неумйспо см. невмисне, невмисний, невмиспість, невмисно. пеумілий, пеумїлість, неумїло см. невмілий, невмілість, невміло. неумотивбваний см. певмотивбваний. неупадно нар. разг. неповадно; щоб ^по було чтобы неповадно было. пеу перед жени й непредубеждённый; (справедливый) беспристрастный. неупередженість, -ності непредубеждённость; беспристрастность, беспристрастие. Ср. не- упереджепий. неупереджено нар. непредубеждённо; беспристрастно. Ср. неупереджепий. неупйппий см. невпинний. неуправка см. невправка. неурочний неурочный. пеусвідбмлении неосознанный. ііеусвідбмлюваннй несознаваемый. неусипний, неусипність, неусипно см. невсипний, невсипність, невсипно. неусмінілпвий редк. неулыбчивый. неуспіваючий пед. 1) прил. неуспевающий; 2) (род. неуспіваючого) сущ. неуспевающий. неуспіх, -ху неуспех [Найгостріша критика написаної речі, невдача роботи над першою книгою, навіть цілковитий неуспіх першої книги ні в якому разі не повинні обірвати в молодого літератора його бажання, його вирішення писати (Смол.)]. неуспішний неуспешный; пед. неуспевающий. неуспішпість, -пості неуспешность; неуспеваемость. Ср. неуспішний. неусталений неустановившийся; ^пі ціни неустановившиеся (неустойчивые) цены. пеустбйка неустойка. неусувний неустранимый. неутёртпц см. невтёртпй. пеутїшиий, неутїшно см. невтішний, невтГш- ІІО. пеутолёншш, пеутолймий см. певтолепнпй, невтолймий. неутбмнпй см. невтомний. неухильний неуклонный; уст. неукоснительный [Це—народ радянський йде в своє майбутнє, В неухильне завтра, в комунізму світ (Важан)]. неухильно нар. неуклбнно; неукоснительно [Тепер Петро підіймався повільно, та все ж неухильно — все вище і вище (Грим.)]. Ср. пеухйльний. неуцтво невежество; невежественность; т 6 м- р я в а ~ва мрак невежества; ці п б мйлки вказують на йогб г~во бти ошибки указывают на егб невежество. неуцький невежественный. неучасть, -ті неучастие. неучений см. певчёний. неушкбджений неповреждённый; (о вещах — ещё) в исправности; (о людях) невредимый [Вона, радіючи, що голова у нього ціла, неушко джена, зробила перев'язку (Скляр.)]; цілий і ^ннй разг. цел и невредим, в целости и невредимости. неушкбджепість, -пості неповреждённость; редк. невредимость. Ср. пеушкбджепнн. неуявлёпнпй невообразимый. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)