Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зав 65 зак закурений автобус (Куч.)]. Ср. закурюватп I 1—2. закурити1 см. закурювати. закурити2, -рю, -риш (с непереходным значением) 1) запылить, поднять пыль; (беэл. — ещё) замести [I но раз ще героям у згадці Закурить вона [дорога], стане у сні (Нагн.)]; 2) (о снеге) замести; (о мел- ком — ещё) запорощить; (безл.— ещё) заку- | Ї>йть (обл.) [У тундрі закурило сніжком | Трубл.)]. закуритися1 см. закурюватися. закуритися2, -риться (начать дымиться) закуриться, задымиться; задымить; (на- чатъ пылить) запылить [Вечірній закурився дим, І гайворонів посідали зграї (Рил.); Згодом закурилося в хаті, а ще трохи й піч дихнула полум'ям (Кач.)]; аж вриться (на дороге) безл. пыль столббм встанет [Переночуйте ви тут, а завтра ранесенько повстаємо й курнемо в село так, що аж закуриться (Фр.)]< закуріти1, -рю> -рйш 1) закоптиться, закоптеть [У хаті в тебе, Параско, як у сажу: лави не змивані, комин закурів, як у винниці (Варв.)\; 2) поднять пыль, запылить; (перен. и— быстро побежать, поехать разг.—егуё) махнуть, вихрем полететь, (от- куда) вихрем вылететь [Роман.., плутаючись у довгій сорочці, аж закурів з класу (Вас.)]; 3) (о вьюге) замести; обл. закурить [Зима довго не хотіла стелиться, а тоді як закуріло, завихріло, світу не видно (Горд.)* закуріти2' (закурить и редк. закуріє) (о горящем; о тумане, о паре) закуриться; задымиться; задымить. закурітися (закуриться и редк. закурїється) закуриться; задымиться. закурликати (закурлйкаю, закурлйкаєш и редк. закурлйчу, закурлйчеш) и закурлю- катн, -каю, -каєш закурлыкать [Прилетять журавлі із далеких країв, про весну в вишині закурличуть (Сос.)]. закурнйкати, -каю, -каєш разг. замурлыкать, тихо запеть. закурювання 1) закуривание; 2) закуривание; закапчивание. Ср. закурювати 1—2. закурюватп, -рюю, -рюєш, закурити, -курю, -куриш 1) закуривать, закурить [Брат сідає, закурює цигарку й мовчки, зосереджено і спокійно дивиться на нього (Козач.)\ Старов, сівши у кутку, закурив (Ільч.); Хрипкий далекий пароплав си- а гару закурив (Тич.)]; 2) (чем-нибудь) а) (наполнять дымом) закуривать, закурить ;*(/іо- крывать копотью) закапчивать, закоптить, , (только соверги.) задымить; (сильно, всё) выкапчивать, выкоптить; 6} (только соверги.: покрыть пылью) запылить; 3) (только соверги.: запьянствовать) разг. закурить, загулять, запить [Скільки ми тих квартир перемінили. Оце переберемося. День, два —нічого. А там як закурив — хазяїн і жене (Мирн.)]. закурюватися, -рююся, -рюєшся, закуритися, -курюся, -куришся 1) закуриваться, закуриться [Ніяк не закурюється люлька,— тютюн вогкий (Сл. Гр.)\; 2) закапчиваться, закоптиться; разг. закоптеть; задымиться; выкапчиваться, выкоптиться; запылиться. Ср. закурювати 1—2. закусати, -саю, -саєш разг. закусать. закусити1 см. закусувати1. закусити2 см. закушувати1. закусити3 см. закушувати2. закуска закуска [На столах уже стояли закуски і питва (Панч); Варвара налила гостям з карафки по чарці горшки. Піднесла пиріг на закуску (Козач.)]. закусочка уменыи. закусочка [Що, придумав? То-то. Ми їм зробимо закусочку (Шиян)]. закусочна 1) прил. см. закусочний; 2) (род. закусочної) сущ. закусочная. закусочний закусочный. закует раніш обл. лохматый; (о волосах, шерсти) взлохмаченный, взъерошенный, всклокоченный [Одутлуватий, закустраний, він став серед хати, понуро оглядаючи кругом себе (Мирн.)]. закустрати, -раю, -раєш обл. взлохматить, взъерошить, всклокочить. закусувати1, -сую, -суєш, закусити, -кушу, -кусиш (есть немного, наскоро) закусывать, закусить. закусувати2 см. закушувати1. закут разг. угол; (в помещении — ещё) закоулок, закут, закута [Десь в закуті, під стелею у сінях, заспівав тричі півень (Риб.)]. закута обл. 1) (чулан) закут, закута;,2) (для животных) хлевок; разг. закут, закута [Па передньому плані дві закути для свиней (Л. Укр.)]. закутаний закутанный; окутанный [Я їду.. Закутаний в темнім плащі (Л. Укр.); Село між гаями закутане в тіні (Воронько)]. Ср. закутувати. закутати см. закутувати. закутатися см. закутуватися, закутень, -тня разг. (глухой) угол, глухое место; (о населённых пунктах — ещё) глушь (только в ед. ч.), захолустье [Тепер вже путь на волю була Юрі відома: в найдальший закутень саду, на стару грушу, тоді на гілляку — і вулиця (Смол.)]. закутий закованный [В бетони й сталь наш край Закутий (Сос); Він ішов сам по на- , бережнТй величної, закутої в граніт річки , (перекл., з Полевого)]. закут и на разг. (глухой) угол, глухое место; глущь; захолустье [Електрика пройме глибінь старих закутин (Рил.)]. Ср. закутень. закутка1 (действие) закутка. закутка2 (для животных) хлевок; разг. закутка, закуток. закутковий, закутній захолустный. закуток, -тка 1) уголок; (скрытая часть помещения — ещё) закуток, закоулок [Таня відійшла в далекий закуток (Собко); Електричне світло освітлює кождий закуток (Коб.)]; 2) (отдалённая местность) захолустье; угол, уголок [Він побував в усіх закутках земної кулі (Трубл.)]; (глухий) ^ток глухой уголок, захолустье, медвежий ^гол, трущоба; разг. дыра. І закуття закбвка. 6-380 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)