Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
огп 86 ого огник блимав, Ледве-ледве прокидався (пе- рекл. Л. Українки); То піснею втішався золотою, То мислями перелітав у даль, Розклавши милий огник під вербою (Рил.); Хто під вогке рокотання Милих крапель по шибках Нагадає про кохання Дивним огником в очах? (Рил.)]; мандрівний (блукаючий) <-~к блуждающий огонёк. огпйстий, редк. огнистий огнистый, (сильнее) бгншный; (о речи, взгляде и т. п. — ещё) пламенный, пылкий [Вигукує льотчик... Зайнявся вже бак, Зайнявся літак, шлях огнистий свій стеле... (Нех.); Кубок огнистого вина відразу освіжив його (Фр.); Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста (Л. Укр.); І тепер ще не втратила вона ні чудових чорних високих брів, пі іскря того блиску в огнястих, променястих чорних очах (Н.-Лев.); Горда, ясна, огнистая мова! Ллється промінням річ та велична! (Л. Укр.); І душі обох злились в одном/ огнистому поцілунку огнисто нар. огнисто; огненно; пламенно, Пилко [В зимовому сонці огнисто згора Клинок, наче .блискавка (Пере.)]. Ср. огнистий. огнищанин ист. огнищанин. бгнище 1) костёр [Незабаром заблищало огнище коло куреня, захитався казан на триніжку: варилося снідання (Мирн.)]; 2) (место, где был костёр) огнище [На огнищі не швидко виросте трава (Волч. у.— Сл. Гр.)]; 3) прям., перен. очаг [Він дім згадав, і огнище, і втіху, І добрий труд, і дружбу, і сім'ю (Бажай); Усі вони грілися біля одного вогнища, кожен брав звідти світло й тепло. Огнище те — любов до країни свозї, до свого народу (Коцюб.)]; <—ще освіти очаг просвещения [Треба добитися того, щоб кожпа фабрика, кожна електрична станція перетворилася в огнище освіти.. (Ленін)]; домашнє (родинне, сімейне) <-^ ще дома пний очаг [Мама залишилася вдома, — треба ж комусь родинне огнище берегти (Вишня)]; 4) ист. огнище. огнищевий 1) костровый; ср. огнище; 2) спец. очаговый. огнищний огийщпый [Серед адміністрації князівського господарства [древньої Русі] були: огнищний тіун, управитель всього князівського дому — огнища; йому підлягали сільські тіуни і ключники, які відали сільським господарством (Іст. Укр. РСР)]. Ср. бгнище 4. огніватися, -ваюся, -ваєшся разг. разгневаться [Бабич: А я би тобі, куме, щось сказав, та боюся, щоб ти на мене не огні- вався (Фр.)]. огняний огненный; (перен. — ещё) огневой [Я стояв у тім огнянім крузі без виходу (Фр.); Іди в світанок огняний, Наш славний гомін весняний! (Шп.)]. огняно нар. огненно [Огняно мінилась, палахкотіла на сході нишна ранкова зоря (Козач.)]. бгняно-червбний огненно-красный. огнястий см. огнистий. огньовий см. огневий. огб межд. разг. ого, о-б; (при сильном удивлении, возмущении — ещё) однако; (с оттенком недоумения) э [Ого, вони мають свій закон: забалакає він з рушниць до кожного (Коцюб.); Знайшов урешті па- піросу і закурив. — Ого! То перше прохав у мене вогню, а тепер на одну папіросу спалив аж два сірники (Коцюб.)]; огб, куди сягнули! эк, куда хватили! оговорювати, -рюю, -рюсш, оговорити, -ворю, -вбриш см. обговорювати, обговорити 2. оговорюватися, -рююся, -рюєшся обл. отговариваться [Оговорюються, що їм багацько діла робити (Ном.)]. См. ещё відговорюватися. огбвтати см. вговтувати, оговтатися см. оговтуватися. вговтувати и обгбвтувати, -тую, -туєш, огбвтати и обгбвтати, -таю, -таєш разг. приручать, приручить [Кінь іноді який дикий, а обговтують (О., 1862, VII — Сл. Гр.)]. оговтуватися и обгбвтуватися, -туюся, -ту- єшся, оговтатися и обгбвтатися, -таюся, -таєшся разг. 1) осваиваться, освоиться; (с кем, с чем — ещё) свыкаться, свыкнуться; (привыкая, смиряться с неприятным) разг. стёрпливаться (редк.), стерпеться [Скиба зняв шапку, тим часом оговтавсь трохи і вже непримушено розвів руками (Головко); Німець все показував їм, як ходить коло машипи, і вони насилу оговтались (Н.-Лев.); — «Хлопські діти»! ..Адже то «бидло», а не люди! — чула вона навкруги. Однак мала Ярипка, під впливом оточення, мало-помалу оговталася з такими поглядами (Коцюб.)]; 2) (возвращаться в нормальное состояние) приходить в себя, прийти в себя, оправляться, оправиться [Іван Максимович уже оговтався після сну (Донч.); Поки [партизани] вибили сніг та лід з одягу, поки оговтались трохи після важкої дороги, надворі зовсім розвиднілось (Збан.)]; 3) (приходить к норме в поведении) остепеняться, остепениться [Товкач: Гаряча панна! Загонистий: Та що! Молоде. Оговтається ще (Фр.)]- оголений 1) оголёпный; обнажённый [Серед безмежного оголеного степу раптом, наче з марева, гай перед вами встає (Гонч.); Третій був до пояса оголений (Козач.); Уночі за вікном, на площі, свистів вітер між гіллям оголених дерев (Ільч.); Попереду з оголеною шабтею на сірому баскому коні їде пристав (ПІиян); Здалося Тані, що в неї нерви оголені (Коп.)]; 2) обнажённый. Ср. оголювати 1—2. оголеність, -ності оголённость; обнажёп- ноеть. Ср. оголювати 1. оголення 1) оголёпие; обнажение [Оголені і якісь соромливі у своєму оголенні віти каштанів погойдувались за вікнами (Риб.)]; 2) обнажение [[ Нечуто-]ІІевицькому були близькі принципи гоголівського гумору |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)