Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
0Д4 103 оже ців, в українській літературі і народній творчості (Іст. укр. літ.)]. Ср. одчайдушний 1. одчайдушно нар. 1) отчаянно; бесшабашно; залихватски; (ни о чём не задумываясь) разг. напропалую [Я спокійно, впевнено, а іноді й одчайдушно йшов з товаришами в засідку (Верш.)]; 2) отчаянно [Кволе, розбите тіло одчайдушно бореться з недугою (Козач.)]. Ср. одчайдушний 1—2. одчайно нар. редк. отчаянно [Білий, як сніг, красунь з гордим султаном на тім'ї одчайно стріпнувся (Козач.)]. одчаяка разг. отчаянный (сущ.) [I таки ж од- чаяки: забастовку видумали, та ще й з кіллям (Головко)]. одні... надо смотреть на букву в (відщ...); например: одшліфований надо смотреть: в ідшліфований. одні... надо смотреть на букву в (відщ...); например: одщебетати, одщібати надо смотреть: відщебетати, відщібати. одяг, -гу одежда, уст. одеяние; (разг. — ещё) одёжа; (поэз. — ещё) одежды (мн. ч.)\ (совокупность предметов, носимых поверх белья — ещё) платье; (книжн. уст.у церк., шутл.— ещё) облачение [Тут друзів, гостей — переповнена хата. В святковому одязі хлопці, дівчата (Ол.)\ Гетьман був у простому хатньому одязі (Панч); Слово — одяг усіх фактів, усіх думок (перекл. з Горького)]; верхній ~г верхняя одежда; готовий ~г готовое платье, готовая одежда; поганенький ~т плохонькая одежда, прен. платьишко, одежонка; старий ^г старое платье; (очень изношенное — ещё) ветхое платье, ветошь. одягало обл. 1) одежда [Лахматину де найде, приволоче, — тим і прикриє своє тіло. А то нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (О., 1862, V —Сл. Гр.)]; 2) (постельная принадлежность) одеяло, покрывало [Спати його клали під одягала золототкані, на м'якенькому пуху (Вовч.)]. одягання одевание; облачение [В процесі одягання., молода щипала молодого, а молодий верещав (Янов.)]. Ср. одягати. одягати, -гаю, -гаєш, одягти и одягнути (одягну, одягнеш) одевать, одеть; (снабжать кого-нибудь одеждой или наряжать в хорошую одежду разг. — ещё) приодевать, приодеть; (церк., шутл. — еще) облачать, облачить; (книжн., перен. — ещё) облекать, облечь [І Ярипа дає зброю, А Степан сідлає Коня, свого товариша, Й жупан одягає (Шевч.); Вимили, вичесали її, обули, одягли в нову одежинку, як панночку (Мирн.); Ми одягли в асфальт дороги (Сос); Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори, — це короткі оповідання (Коцюб.)]. одягатися, -гаюся, -гаєшся, одягтися и одягнутися (одягнуся, одягнешся) одеваться, одеться; приодеваться, приодеться; облачаться, облачиться; облекаться, облечься [Юрій встав і почав одягатися (Собко)\ Він одягнувся, взяв сокиру і подався в садок (Коцюб.); Радянські люди стали краще харчуватись і одягатись, повніше задовольняти свої культурні запити (Матер. XXз. КПРС); Пішов Гриць- ко очерети косити. — Все ж таки хоч на ті гроші проживу та одягнуся (Мирн.); Надумалось воно [ягня] все стадо насмішити: У вовчу шкуру одяглось (Гл.); Одяг- лися у срібло каштани (Сос.)]. Ср. одягати. одягнений, одягнутий одетый; приодетый; облачённый; облечённый [Олдрідж одягнений був у бархатний костюм, розшитий золотом (Ільч.); Микола сидів, одягнутий в свиту (Н.-Лев.); Одягнений у хвою, шумить дрімучий темний бір, що зветься тут тайгою (Забіла); Зелень ялинових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі стоїть весна, одягнена у білі шати (Коцюб.)]; ~ний з голочки одетый с иголочки [Він рум'яний, одягнений з голочки, задоволений з свого пальта на хутрі (Кундз.)]. Ср. одягати. одягнення одевание; облачение. Ср. одягати. одягнйй разг. нарядный [Не займай її, що розсердиться; бач, яка вона одягиа та пишна! (Квітка)]. одягнути см. одягати. одягнутий см. одягнений. одягнутися см. одягатися. одягти см. одягати. одягтися см. одягатися. оєвропеїти см. оєвропеювати. оєвропеїтися см. оєвропеюватися. оєвропеювати, -пеюіо, -пеюєш, оєвропеїти, -пёю, -пеїш оевропеивать, оевропеить. оєвропеюватися, -пёююся, -пеюєшся, оєвропеїтися, -пёюся, -пеїшся оевропеиваться, оевропеиться. ожеледь, -ді, ожеледиця, обл. ожелёда гололедица [Морози скували землю, стояла ожеледь (Панч); Земля бралася ожеледицею (Гонч.); Кілька років назад була в нас здоровенна ожеледа. Ліси, садки поламались, погнулись (Коцюб.)]. оженений разг. женатый [У мене один син нежонатий, а другий оженений (Лебед. у.— Сл. Гр.)]. оженити (оженю, ожениш) женить, разг. оженить [Старий Якименко оженив сина та та- ку-то вже невісточку собі взяв, що й не сказати! (Вовч.)]. оженитися (оженюся, оженишся) жениться, разг. ожениться [Будуть з мене, молодого, Козаки сміятись. Оженився, вони скажуть, — Голодний і голий (Шевч.)]; ~тися з ким жениться на ком [— Як з нею не оженюся, то в Росі втоплюся, — сказав Лаврін і одвернув лице од матері (Н.-Лев.)]. ожешння редк. женитьба [Йому вперше прийшла думка про оженіння (Н.-Лев.)]. ожеребитися,, -рёбиться ожеребиться; (с до- полнением разг. — ещё) ожеребить (кого) [Ожеребилася надіслана вами конематка (Рад. Укр., 1946, III)]. ожерёд, -ду с.-х. скирд, скирда, обл. омёт, кладь; (о сене — чаще) стог [А Чіпка, дивись, уже й хліб вимолотив, сама солома стоїть — завалив увесь город ожередами (Мирн.); Звідси видно лише одну довгу |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)