Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
під 379 під підкорювач покоритель [Всіма мовами щиро вітають і славлять сьогодні народи Радянської країни сміливих підкорювачів пустині (Рад. Укр., 1950, IX)]. підкоряння подчинение; покорение; порабощение. Ср. підкоряти. підкоряти, -ряю, -ряєш, підкорити, -корю, -кориш подчинять, подчинить; (завоёвывать; перен.: внушать к себе доверие, любовь) покорять, покорить; (обращать в рабство) порабощать, поработить [Ми докладемо всіх сил, щоб назавжди перемогти посуху, остаточно підкорити природу розумній волі людини (Рад. Укр., 1950, IX); .. німецька буржуазія розпочала [в 1914 році] грабіжницький похід проти Сербії, бажаючи підкорити її.. (Ленін); Слова Батманова, як звичайно, все більше підкоряли людей своєю стриманою внутрішньою силою (перекл. з Ажаева); Дальші частини роману [«Обломов>>] згладили перше неприємне враження у всіх, у кого воно було, і талант Гончарова підкорив своєму непереможному впливові навіть людей, що пайменше йому співчували (перекл. з Добролюбова)]; ~»ряти кого собі подчинять кого себе. підкорятися, -ряюся, -ряєшся, підкоритися, -корюся, -коришся 1) подчиняться, подчиниться; (примиряться с чем-нибудь, отказываться от сопротивления чему-нибудь, кому-нибудь — еще) покоряться, покориться [Судді незалежні і підкоряються тільки законові (Конст. СРСР); Твоєму [пісні] чарові лише глухий, як пепь, Не підкоряється (Рил.); Я підкорився Устину Анисимовичу і поплентався за ним (перекл. з Первенцева)]; не ^»рятися силі пе покоряться силе; 2) страд, з. (несоверш.) подчиняться; покоряться; порабощаться. Ср. підкоряти. підкоряючий покоряющий. підкосити см. підкошувати. підкоситися см. підкошуватися. підкотити1 см. підкочувати1. підкотити2 см. підкачувати1. підкотитися1 см. підкочуватися1. підкотитися2 см. підкачуватися1. підкочений1 подкаченный [Йому треба було зіп'ястись на щось, але поруч була лише діжа, підкочена Флегонтом, і він став на весільну діжу (Смол.)]. Ср. підкочувати1 1. підкочений2 см. підкачаний1. підкочування1 см. підкачування1. підкочування2 подкатка. підкочувати1, -чую, -чусш, підкотити, -кочу, -котиш 1) (толкая, приближать к чему- нибудь или помещать подо что-нибудь) подкатывать, подкатить [Ходжу по городу, підкочу колоду до ліси, зіпнусь, — усе на ту хату, усе туди моя душа рветься (Барв.); Орест: Мамо, підкоти мене до перил, я хочу дивиться на дорогу, звідси нічого пе видпо (Л. Укр.); Під ноги коням вітер підкочував висохле перекотиполе (Десн.)]; ~ ти очі під лоб подкатывать, подкатить глаза под лоб [Вона сплеснула повпими руками і зареготала, підкочуючи під лоб очі (перекл. з О. Толстого)]; 2) (быстро подъезжать) подкатывать, подкатить, разг. подвёртывать, подвернуть, подворачивать, подворотить [До будинку військової комендатури підкотила невелика., машина (Ст.)] підкочувати2 см. підкачувати1. підкочуватися1, -чуюся, -чуєшся, підкотитися, -кочуся, -котишся 1) (катясь, приближаться к чему-нибудь или попадать подо что-нибудь) подкатываться, подкатиться [Вогонь підкотився до всохлої лісової груші (Донч.)]; 2) (о солнце, луне) разг. подниматься, подыматься, подняться [Підкотилось сонце вище, Кукурудзу сушить (перекл. Бажана)]-, 3) (подъезжать) подкатывать, подкатить [До воріт підкочується парокінний віз (Ст.)]; 4) (о чувстве боли, тяжести и т. п.) перен. подкатывать, подкатить, подступать, подступить [Щось важке й болюче підкотилося Юстині під серце і раптом трісло (Коцю&.); Знову*1 жаль підкотився до серця Василька (Турч.)]; клубок ^чується до горла ком подкатывает к горлу [Ласточкіп відчув, що якийсь клубок підкочується йому до горла — так раптом хочеться заплакати людям, які не плачуть ніколи (Смол.)]; 5) (льстиво и подобострастно обращаться к кому-нибудь) перен. разг. подкатываться, подкатиться [Скільки разів віп підкочувався до мене і запобігливо починав розмову зо мною (перекл. з Новикова-Прибоя)]; 6) страд, з. (несоверш.) подкатываться; ср. підкочувати1 1. підкочуватися2 см. підкачуватися1. підкошений подкошенный [Мов підкошена тою гадкою, похилила Мирослава свою прегарну голову додолу (Фр.)]. підкошування подкашивание, подкос. підкошувати, -шую, -шуг.ш, підкосити, -кошу, -косиш 1) подкашивать, подкосить; 2) (валить с ног; лишать силы, бодрости) перен. подкашивать, подкосить [Підкошувала мене нова журба і тривога: я пе зпала, що з Миколою (Вільде); Анрі-Жак розумів, що нещастя підкосило його на самому початку вільного життя (Янов.)]; 3) (ста- вить в смешное или затруднительное положение) перен. разг. поддевать, поддеть [Хлестаков сам: ..Ех, якби був у Пензі не просадив грошей, вистачило б доїхати додому. Піхотний капітан дуже мене підкосив (перекл. з Гоголя)]. підкошуватися, -шується, підкоситися, -коситься 1) подкашиваться, подкоситься [Гаряча кров кинулася йому до обличчя, ноги безвільно почали підкошуватися в колінах (Куч.)]; 2) страд, з. (несоверш.) подкашиваться; ср. підкошувати 1. підкрадати, -даю, -даєш разг. разворовывать [понемногу! [То на ліки пішло, то брали добрі люди за якусь колись-то позичку, а то й підкрадали, так що Векла, з багатої на усе село, у чім стояла, у тім і перейшла до Миколи Штирі (Квітка)]. підкрадатися, -даюся, -даєшся, підкрастися, -радуся, -радешся подкрадываться, подкрасться; (незаметно подходить — еще) под- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)