Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лов 487 ИОВ . (разг.), повылететь (разг.), вылететь [Гляньте, вже и ластів'ята повилітали (Харьк. у.— Сл. Гр.); Від страшного струсу повилітали у вікні всі шибки (Куч.)]. повиловлювати, -люю, -люеш мноз. повылавливать (разг.), повыловить (разг.), выловить. повиломлювати см. повиламувати. по вилуплювати1, -люємо, -люєте мноз. разг. вылупить; ^ ти очі дбале, вылупить глаза, разг. выпучить глаза, выкатить глаза. повилуплювати2, -лює (птенцов) мног. разг. вывести, высидеть [Усі квочки повилуплю- вали курчат (Сл. Гр.)), повилуплюватися, -люються мног. вылупиться [У нас ранні курчата гарно пови- луплювалися (С л. Г р.)]. повиляти, -ляю, -ляєш повилять. повимазувати, -зую, -зу€ш мног. 1) повы- мазывать (разг.), вымазать; (израсходовать при мазании — ещё) измазать; (мелом — ещё) побелить; 2) (испачкать чем-нибудь) вымазать (разг.), измазать, вымарать повиманювати, -шою, -нюсш мног. повы- манить (разг.), выманить [Хоч не давай дітям нічого, бо сусідські все повиманюють (Богод, у. — Сл. Гр.)]. повимерзати, -зає мног. повымерзать (разг.), повымерзнуть (разг.), вымерзнуть, помёрзнуть, перемёрзнуть [Дивні заморські яблуні, кримські груші повимерзали (Мирн.)]. повимивати, -ваю, -ваєш мног. 1) повымы- вать (разг.), вымыть [Вона поприбирала, повимивала, повичищала все чисто в хаті (Н.-Лев.)]; 2) (сделать вымоины) повы- мывать (разг.), вымыть. повимирати, -раємо, -раєте мног. повымирать (разг.), повымереть (разг.), вымереть [Вже повимирали Тії люди, мої свідки (Шевч.)]. повимінювати, -нюю, -нюєш мног. повыме- нивать (разг.), повыменять (разг.), выменять. повимітати, -таю, -таєш мног. повыметЗть (разг.), повымести (разг.), вымести [Вони з кімнат повимітали панське сміття (Чорн.); По селах і хуторах пусто. Наче чума людей повимітала (Кач.)]. повимокати, -кає мног. вымокнуть [В людей жито або повимокає, або посохне, а в діда стоїть як стіна (Барв.)]. повимолочувати, -чую, -чуєш мног. повьі- молотить (разг.), вымолотить; (всё до конца— ещё) измолотить. повиморювати, -рюю, -рюєш мног. 1) (истребить) повыморить (разг.), выморить, поморить; 2) (лишить сил) изморить, изнурить, истомить [Повиморював нас пан добре, поки діждались грошей (Харьк. у. — Сл. Гр.)]. повимотувати, -тую, -туєш мног. повымотать (разг.), вымотать; (перен.: изнурить — ещё) поизмотать (разг.), измотать [Товсті., троси, що завжди бувають натягнутими, як струпи, тепер звисали безпомічно і зів'яло, а складалося враження, немов якась сатапинська сила хотіла повимотувати з велетня його залізні жили (Гур.)]. повимочувати, -чую, -чуєш мног. повьімочить (разг.), вымочить; (всё, всех — ещё) перемочить; (сделать совершенно мокрым—ещё) измочить, повимощувати, -щую, -щуєш и редк. повп- мощати, -щаю, -щасш мног. по вымостить (разг.), вымостить; (что чем разг. — ещё) умостить. повинен, повинний предик, должен; (имеющий своей обязанностью что-нибудь — ещё) обязан, уст. повинный [ ..поділ суспільства на класи в історії повинен стояти перед нами ясно завжди, як основний факт (Ленін); Слово, моя ти єдиная зброє, Ми пе повинні загинуть обосі (Л. Укр.)', Весною на економії пан роздав на кожну хату по двадцять качиних яєць, а восени кожна молодиця повинна була принести на економію двадцять качок (Н.-Лев.)]', ~нен бути вдячним кому, чому должен быть признательным кому, чему; признателен кому, чему; должен быть благодарным кому, чему; благодарен кому, чему; я ~ нен дякувати їй за життя я должен благодарить ее за жизпь, я должен быть признательным ей за жизнь, я ей обязан жйзпьео. повинитися, -нюся, -нйшся разг. повиниться, принести повинную [Коли син прийде, припаде до ніг старого, повиниться у всьому, батько і помилує, і пожалує (Мирн.)]. повинна 1) предик, см. повинен; 2) (род. повинної) сущ. повинная [То що ж ти радиш? З повинною, може, до кадетів вернутись? (Гонч.)]; принести ~-»ну принести повинную, повиниться [Вони, наче кам'яні, стояли, похилив ітись. Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою (Мирн.)]. повинний см. повинен. повинність, -ності 1) обязанность, (изредка) долг [Петро: ..Який би то й батько був, коли б він про своїх дітей не турбувався? То його повинність така (Мирн.); Й о г а н н а: Моя повинність — вернутися до тебе, а прийняти чи не прийняти жінку — сам ти зважиш (Л. Укр.)]; це пе тільки наш обо в'я з о к, але й ~-ть это пе только на«п аолг, но и обязанность; 2) (череп обществоч или государством) повинность [Загальна трудова повинність одна лише спроможна здійснити найбільшу економію сил народної праці (Ленін); Голова [волості]., всі громадські повинності скидав на вбогих хазяїв (II.-Лев.)]; 3) книжн. долженствование. повинно предик, редк. дблжпо [Хіба це життя? Хі5а так повинно чоловікові жити?.. (Мирн.)]. повиносити, -ношу, -носиш н ног. по выносить (разг.), повынести (разг.), вынести [Дружинники повиносили до сіней великі дубові столи (Фр.)]. повинуватити, -вачу, -ватиш разг. обвинить [їй любо, одрадпо було, що сип., повішу- ватив себе перед нею, перед матір'ю, котру образив так... (Мирн.)]. повинюхувати, -нюхую, -нюхуєш мног* 1) по- вынюхать (разг.), вынюхать; 2) (выведать, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)