Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нов 486 пои ещё) выбросать, выкидать; (с силой разг. — ещё) повышвыривать, повышвырять вышвырять; (кого) перен. фам. по вышибать (разг.), вышибить [Забродчики попрочищали єрики, повикидали пісок і по- - чали ловить кефаль (Н.-Лев.); Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх (Харьк. у. — Сл. Гр.); — Діду, не смутіться так. От прийде Червона Армія і повикидає з заводу тих, що вас викинули,— хоче звеселити діда Василько (Турч.)]; 2) (о растениях: выпустить цветы, колосья) выбросить, выкинуть [Сині яри., поросли квітом, каштани свічки повикидали (Горд.)]. повикладати1, -даю, -даєш мног. повыклады- вать (разг.), выложить; (покрыть что чем — ещё) уложить, разг. укласть [Повикладай же покупки з мішка (Харьк. у.— Сл. Гр.)]. повикладати2, -даю, -даєш разг. преподавать (некоторое время). повикликати, -каю, -каєш мног. повызывать (разг.), вызвать. повипльовувати, -льовує мног. повыклевать (разг.), выклевать; (съесть без остатка — ещё) исклевать [Горобці щоліта по- викльовують усе, що він ні понасіва (Квітка)', Серед кривавої січі., вона, мати, не закриє очей своїй рідній дитині: їх хижі орли з граками повикльовують (Мирн.)]. повиколювати, -люю, -люєш мног. повыка- лывать (разг.), повыколоть (разг.), выколоть [А що ж я маю робити? Не повиколювати ж їм усім очей, коли вони на мене дивляться (Н.-Лев.)]; темно, хоч очі ~люй разг. темно, хоть глаз выколи. повикопуваний выкопанный; вырытый [Межи деревами., видко ще свіжі сліди недавно повикопуваних п'єдесталів від статуй (Л. Укр.)]. Ср. повикопувати. повикопувати, -пую, -пуєш мног. повыко- пать (разг.), выкопать; (сделать углубление, извлечь закопанное — ещё) ' повырывать (разг.), повырыть (разг.), вырыть [Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі (Н.-Лев.)]. повикорінювати, -нюю, -нюєш и повикорі- няти, -няю, -няєш. мног. 1) поискоренять (разг.), искоренить; (избавиться от чего- нибудь книжн. — ещё) изжить; 2) обл. повырывать [с корнями] (разг.), вырвать [с корнями] [Невістка з мене знущається, а брат — які квітки я посію на своєму городі, то повикорінює (Барв.)]. повикорчовувати, -човую, -човуєш мног. по- выкорчевать (разг.), выкорчевать [Дмитро повикорчовував найстаріші дерева (Ст.)]у повикохувати, -кохую, -кбхуєш мног. повы- ращивать (разг.), повырастить (разг.), вырастить; (с проявлением заботы — ещё) выхолить, выходить, уст. взлелеять; (только о живых существах — ещё) воспитать, вскормить, вспоить [Дітей своїх він повикохував добре (Барв.)]. повикочувати, -чую, -чуєш мног. 1) повы- катить (разг.), выкатить; 2) (наверх, на что) вскатйть. повикошувати, -шую, -шувш мног. повыка- шивать (разг.), повыкосить (разг.), выкосить; перекосить [всё]. повикрадати, -даю, -даєш мног. выкрасть, книжн. похитить; (уводом — ещё) увести, свести; (увозом — ещё) увезти; (угоном — ещё) угнать. повикреслювати, -люю, -люєш мног. повы- чёркивать (разг.), вычеркнуть. повикручувати, -чую, -чуєш лі маг. 1) повыкручивать (разг.), выкрутить, вывернуть, разг. вывертеть; 2) (бельё) иовыжимать (разг.), выжать [Надія з подругою вийшли з болота, повикручували одежу, одягли її знову иа себе (Шиян)]; 3) (крутя, повредить) разг. повыкручивать, выкрутить; вывернуть [Він їй руки повикручував (Квітка); Виложили, позаплутували {віт- ри] хліба. Повикручували, покошлатили {Горд.)]. повикупляти, -ляю, -ляєш и повикуповувати, -повую, -пбвуєш мног. повыкупить (разг.), выкупить [Син заробив грошей та повикупляв одежу (Богод. у. — Сл. Гр.)]. повикурювати, -рюю, -рюєш мног. прям., перен. повыкуривать (разг.), выкурить; (всё до конца прям. разг. — ещё) поиску- рйть, искурить [Осині гнізда! Пора вже повикурювати їх з наших берегів (Гонч.)]. повилазити, -зимо, -зите и повилізати, -заємо, -заєте мног. 1) повылезать (разг.), повылезти (разг.), вылезти, вылезть; (пол- * зая — ещё) повыползать (разг.), выползти [Вовк вибіжить з лісу, русалки залоскочуть, страхи повилазять із пшениці.,. (Коцюб.); Після дощу з кущів повилазили гриби (Іван.)]; 2) (наверх) влезть, взлезть (разг.), повзбираться (разг.), взобраться; (ползком) всползти [Пани туди [на сідала] повилазять Та дивиться будуть, Як мужики тонутимуть (Шевч.)]; 3) (о глазах) вульг. полопаться (разг.), лопнуть, обл. повылазить [Анна: ..Так, він бачив нас. Ну, і що ж з того? Коли досі очі не повилазили, то мусив бачити (Фр.); їжте, очі, хоч повилазьте, — бачили, що купували! (приказка)]; хай мені очі ~зять! вульг. лопни мой глаза!; хай тобі ~^зить! вульг. чтоб тебе повылазило!; хіба тобі ^зило? вульг.^ что ты — ослеп?, обл. разве тебе повылазило? [Тю-тю, дурний! Та то не живий, то намальований. Хіба тобі повилазило? (Квітка)]. повиламувати, -мую, -мусш и повиломлювати, -люю, -люєш мног. повыламывать (разг.), повыломать (разг.), выломать, разг. выломить [Діти швидко повиламували палиці і почали розкопувати нору (Коп.)]. повилежуватися, -жуємося, -жуєтеся мног. разг. повылежаться (разг.), вылежаться. повили вати, -ваю, -ваеш мног. 1) повыли- вать (разг.), вылить [Вона роззулася, повиливала з чобіт воду і пішла далі (Коцюб.); А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними [діточками]..! (Вовч.)]; 2) (изготовить литьём) техн. отлить, вылить, (реже) слить. повилізати см. повилазити. повилітати, -таємо, -таєте мног. повылетать |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)