Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пог 514 пог камеру барвисті виблиски вечірнього по- і гасання (Вас.)]. Ср. погасати1. І погасати1, -сає, погаснути, -не , гаснуть, погасать (книжн.), погаснуть, загаснуть, тухнуть, потухать,^ потухнуть; (более торжественно) угасать, угаснуть [Лампа почала погасати (Фр.)» Погасло світло в слободі (Руд.); Пошли дурня по масло, то й в печі погасне (Ном.); Як стали зорі погасати, вони розійшлися (федьк.); Сонце хутко сідало за ліс, і на розбитій дзвіниці незабаром погас останній промінь (Панч); Блискучі карі очі наче погасли, лице постарілось, рум'янець пропав (Н.-Лев.); її незадоволення скоро погасло в турботах про Дорку (Коцюб.)]. погасати2, -саю, -саєш разг. побегать; (хлопоча; из стороны в сторону — ещё) пометаться; (в надежде найти что-нибудь — ещё) порыскать [Понудившись, погасавши кілька днів по навколишніх лісах, дядя Костя таки не витримав, .. склав усі свої прилади в одній з кімнат і подався до міста (Ко- зач.)]. погасаючий погасающий; потухающий; угасающий [Козацький говорив тихо, ніби сам з собою, немов сидів над погасаючим вогником один (Збан.); В гарячих відблисках погасаючої зорі людина здавалась гігантського зросту (Коп.)]. Ср. погасати1. погасити1, -гашу, -гасиш погасить, потушить, книжн. уст. угасить [Олександра погасила світло (Коцюб.);— Погаси горно, — наказала вона своїй напарниці (Ткач); Я навмисно.. погасив у своїм серці любов до людей, до всього на світі! (ФР;I. погасити2 см. погашати. погаслий погасший; потухший; угасший [На переднім плані три постаті., сумно сидять над погаслим багаттям (Л. Укр.); Очі в неї були чорні, великі, погаслі та тихі (Вовч.); Тарас: ..Тебе вже не верну, моє погасле щастя (Тоб.)]. Ср. погасати1. погаснути см. погасати1. погашання погашение. погашати, -шаю, -шаєш, погасити, -гашу, -гасиш (задолженностьу почтовую марку, вексель) спец, погашать, погасить. погашений1 погашенный, потушенный; угашенный [Нёмов з-під землі з'явився старий залізничник з погашеним ліхтарем у руці (Ле)]. Ср. погасити1. погашений2 погашенный. Ср. погашати. погашення погашение. погаятися, -гаюся, -гаєшся помедлить. погвинтити, -нчу, -нтйш повинтить. погейкати,-каю, -кавш разг. покричать «гей». погейкування разг.покрикивание «гей» [Крізь ранкову тишу звідти доносилося веселе погейкування (Панч)]. погейкувати, -кую, -куєш разг. покрикивать «гей» [Люди погейкували на волів, перегукувалися між собою (Горд.)]. погектарний погектарный. погектарно нар, погектарно. по-геройському, по-гербйськи нар. геройски [Леночка замовкла, і хтось доповнив її розповідь тим, як по-геройському бився сапер, пішовши в бій просто від ліжка хлопчика (Янов.)]. погибати, -баю, -баєш, погинути и погйбну- ти, -ну, -нені погибать, погибнуть; пропадать, пропасть [Коли згинув чорнобривий, — То й я погибаю (Шевч.)\ Ці люди не забудуть Бійців, які за них погинули тоді... (Бажан); Звірі, котрі не погибли, ті порозбігалися і поховалися по ямах (Фр.); Я побачила, що всі мої мрії та сподіванки погинули (Л. Укр.)]. погибель, -лі гибель, уст., разг. погибель [І саме тепер, коли вони здобули собі волю і мали в щасті й радості почати нове життя, приходить погибель і, як щенят у річці, топить їх обох... (Коцюб.); Ти згадуєш в пісні погибель героя. Я згадую в думці безсилля моє (Л. Укр.)]; н а ~ль на погибель, на несчастье [Над Іквою було село, У тім селі на безталання Та на погибель виріс я. Лихая доленька моя!.. (Шевч.)]; О ~»ль його знає фам. чёрт его знает; в три ^лі разг. в три погибели [Ярошенко.., згинаючись у три погибелі, закривав руками лице й тікав (Вас); Злидні ж і батька в три погибелі гнуть (Головко)]. погибельний гибельный, уст., разг. погибельный [А фашисти, мабуть, теж готувалися зустрічати свій погибельний сорок п'ятий рік (Гонч.)]. погйблий погибший. погйбнути см. погибати. і погидувати, -дую, -дуєш побрезгать, побрезговать (разг.), погнушаться. погикати, -гикаю, -гикаєш разг. поикать. погйкуватися, -кується бгзл. разг. икаться. погинути см. погибати. погйркати, -каю, -каєш разг. поворчать [—Панька й хлібом не годуй, дай тільки погйркати, — сказав курінний отаман (Панч)]. погиркатися, -каюся, -каєшся разг. поругаться, поссориться [Ну, вдарив там жінку, повчив її трохи, та й годі! ..А погиркались— помиритися, та й жити, як бог приказав? (Коцюб.)]. погідливий, погідний 1) погожий (разг.), (не о зимней поре) ведренный (разг.); (о небе, об отдельном дне — ещё) ясный, безоблачный [Легка зима — сльотаве літо; Туга зима — погідлнве літо (Фр.); Депь був осінній, але погідний (Коб.); Було се якось перед полуднем погідної липневої неділі (Фр.); Погідне небо глибоке й зоряне (Кундз.)]; 2) перен. спокойный, (сильнее) безмятежный; (о людях — ещё) счастливый [3 одного боку дрімав таємний світ чорних велетнів-гір, з другого — лягло долі погідне море (Коцюб.); Дніпро погідний, сонце наповнює його від берега до берега (Кундз.); Погідною і тихою верталась Раїса з церкви (Коцюб.); Дай вам боже погідливу старість (Стеф.)]. погідність, -ності ясность, безоблачность [То — чесна, щира, одверта душа, що в І кожде товариство вносить якийсь, подув |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)