Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пог 513 пог 2) нар. дурно, некрасиво; безобразно. Ср. поганий 1—2; 3) (в значении сказуемого) плохо, худо, нехорошо; (слабее) неважно; (сильнее) дурно, скверно [і тут і всюди — скрізь погано (Шевч.); Без голови рукам і ногам погано (прислів'я); — Поїдеш до млина, Маріє, — І закашлявся довго, і тиснув груди. — Так щось мені поганої (Головко); Одно погано — що це недобре одзивається на моїх нервах: я дуже знервований (Коцюб.)]; йому дуже ~но ему очень плохо, он очень плох (о здоровье); не ^но було б не плохо было бы, не худо было бы; це [вже] зовсім ^но это [уже] совсем плохо; это [уже] ни на что не похоже; 4) (визначений сущ.) школьн. плохо. поганство уст. поганство (уст.), язычество [Невже поганці., не відступали від поганства всупереч батьківській волі? (Тулуб)]. поганський уст. поганений (уст.), языческий [П а р в у с: Поганам я на слово не повірю ніколи в світі, присяги ж поганські для мене марні (Л. Укр.)]. погануля разг. дурнушка. поганшати см. поганіти. поганше см. поганіше. поганший см. поганіший. поганючий прескверный; безобразный [Сам же батько, хоч і мав вигляд переодягненого у поганючу одежу артиста імператорських театрів, співати не вмів (Довж.)]. поганяти1, -няю, -няєш 1) погонять; (лошадей — ещё) понукать; править [лошадьми] [Ви, пане дяче, тільки придивіться; отой, що поганяє в пеклі нагайкою блудниць в червоних намистах... вгадайте, на кого схожий? (Н.-Лев.); Бричка ось їде навпроти, Савка Гнатюк, вербівський чоловік, поганяє (Тесл.); Любиш поганяти, люби й коня годувати (прислів'я)]; 2) (продолжать путь) ехать; (в значении повелительного наклонения: поганяй) поезжай, разг. езжай; (трогайся с места разг. — ещё) пошёл! [Впав би в колію розбиту Та й скінчив на тому путь. Але дома жінка, діти Батька ждуть і хліба ждуть. Треба далі поганяти (Дор.); А он подорожній у степу, в екіпажі... на голові кепі, голову в шинель, руки в рукава — поганяй, куди знаєш (Вас); Коли ворожий почуєш постріл, — Рушницю—й на копя! Подивися на обрій просто. — Поганяй! (Бажан)]. поганяти2, -няю, -няєш 1) (провести некоторое время, гоняя кого-нибудь, что-нибудь) погонять [Вопи., побігли па сусідню галявину поганяти м'яча (Янов.)]; 2) побегать; (за кем-нибудь, за чем-нибудь — ещё) погоняться; (в надежде найти что-нибудь — ещё) порыскать. поганятися, -няюся, -няєшся погоняться. поганяч, -ча редк. погонщик. См. ещё погонич. погань, -ні 1) (мелкие вредоносные насекомые) разг. гнус[3 того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки (Сл. Гр.); І Маківка осиротіла; Бджола на іншій квітці сіла, Ту погань— метелів мовби лихий забрав (Греб.)]; 2) (в народных поверьях— нечистая сила) нечисть [Мати: ..Та що ж, принаджуй ту погань лісову, то ще діждешся колись добра! (Л. Укр.)]; 3) (пред* мет или существо, внушающие отвращение) разг. презр., бран. погань, гадость, пакость, скверность, дрянь, фам. дрянцо; (пороки рит. — ещё) скверна; (об отвратительном человеке — ещё) гнус; (недостойные, презренные люди — ещё) нечисть; (ничтожныелюди, сброд—ещё) рвань, шваль, вульг. шушваль [Вже ту прокляту кабаку так вживав, що не то що! Хліба святого не їстиме, а без тії погані і дихати не може (Квітка); Анна: ..Яка мені нині погань снилася, то нехай бог боронить! (Фр.);-Бач, сміття! Бач, погань яка! І в кого ти вдалася, каторжна? .. — проклинала Параска дочку (Мирн.); Уже щось із десяток хат звільнив він від фашистської погані (Кач.)]. поганьбити, -блю, -бйш разг. опозорить, опорочить, осрамить, рит. посрамить, уст. обесчестить [Теодорович.. господиню То- машеву дуже поганьбив (Стеф.)]. поганьблений опозоренный, опороченный, осрамлённый; посрамлённый; обесчещенный [Поганьблений, лежить [Оленчук], прищухнувши на власному огороді, мов злодій або дезертир (Гонч.)]. Ср. поганьбити. погар, -ру пожарище; (выжженное место в лесу обл. — ещё) гарь [О, як зміцніла ти [Україна] у гарті п'ятиріч! Із погару звела будови в тучі І підняла міста свої могучі (Заб.); І вже не дим, не згар і погар, А снігу білого вогонь Дорогу слав (Мал.)]. погарикати, -каю, -каєш разе поворчать. погарманити, -ню, -ниш и погарманувати, -ную, -нуєш обл. уст. смолотить [катком] [Ми горох помолотимо, чечевицю погарманимо (Сл. Гр.)]. погарманитися, -нимося, -нитеся обл. уст. помолотить [катком] [Наслали., гарман, трошки погарманились, а то оставили на завтра (Сл. Гр.)]. погарманувати см. погарманити. погарнішати, -шаю, -шаєш и (реже) погарніти, -нїю, -нїєш похорошеть [В ній насилу можна пізнати Фросю, так вона помолодшала й погарнішала (Янов.)]. погарцювати, -цюю, -цюєш погарцевать. погарчати, -чу, -чйш порычать; (о людях) вульг. поворчать [Там [на подвір'ї] наче нікого не було. Тільки пси погарчали і поховались (Коцюб.)]. погарювати, -рюю, -рюєш обл. пошалить [Не без того, щоб коли й погуляти, погарювати — на те молодість (Головко)]. погарячитися, -чуся, -чйшея и погарячкувати, -кую, -кусш погорячиться, разг. покипятиться [Вірю. Переконав, Тарасе Демидовичу. Ну що ж, бажаю успіху. Мир! І пробач за те, що погарячився при першому знайомстві (Збан.); — Івапе Володимировичу! Доволі, — розгубився отець Христофор. — Погарячкували, й годі (Довж.)]. погасання погасание, потухание; угабание [Іржаві, темпі грати неохоче впустили в 33—2438 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)