Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пог 512 пог його дістать живого в руки! (Фр.)]; 2) уст. і поганец (уст.), язычник. поганий І) прил. плохой, худой, нехороший, поганый (разг.)у (сильнее) дурной, скверный, негодный, дрянной (разг.)і (слабее) неважный; (недостаточный— ещё) слабый; I (недобрый, злой— е иё) лихой (обл.); (безнравственный — еще) недостойный; (достойный осуждения — ещё) предосудительный [3 поганої трави — погане й сіно (приказка); Погода пе така вже була погана (Л. Укр.)\ *— Ходім, брате, З поганої хати. — Поїхали запоріжці Вітер дога- І пяти (Шевч.); Тихін закашлявся. А кашель такий поганий у нього — глибоко з грудей (Головко); Ні, такії з пана поганий господар (Коцюб.); Невважаючи на поганий вплив татка, і найбільше мами, в молодого Стася була добра душа і добрий розум (И.-Лев.); Так здорово дихалось морозним повітрям, все погане, що було в житті, одсувалося назад, блідло, (Коцюб.); З поганих люди бувають (Ном.)]; ^не виховання см. виховання; ~ний дуже настрій плохое очень настроение, омерзительное настроение; ~*ний зуб плохой зуб, худой зуб; ~ні нбхилп дурные наклонности; ~->на пам'ять плохая память, слабая память (Коли я одіслав [грошей] менше, то прошу мене повідомити і не гніватись за таку погану пам'ять (Коцюб.)]; ^на слава худая слава [Хто пустив погану славу па багатирку Шрамченкову дочку? (Мирн.)]; ~-»на справа плохо дело; неважное дело; разг. дело табак, фач. дело дрянь [Погана справа! Лихий поніс його туди, до тих божевільців (Коцюб.)]; в ^ному настрої в плохом настроении* не в духе, іщ в настроении, в расстройстве [Другого дня Аркадій Петрович прокинувсь в поганім настрої (Коцюб.)]; в ^-» йому розумінні в плохом смысле, в худом смысле; з н и м «**ні жарти с ним шутки плохи; мати ~-»ну репутацію пользоваться плохой репутацией, пользоваться дурітбйрепутацией; не думати "-ного птэо кого не думать плохо о ком, не думать дурно оком; 2) (о внешности) прил.' дурной, неказистый, некрасивый; (сильнее) безобразный [На обличчі у поета Не цвіла урода гожа, Хоч пе був він теж поганий,— От собі — людина божа! (Л. Укр.)]; 3) (не- | допустимый по неприличию) прил. непри- 1 стбйный; (вызывающий чувство стыда) стыдный; (грубо-чувственный) похотливый [А то | вже поганих пісень співатимуть (Барв.); \ Води [писарчуки] моргали один на одного і та показували пальцями на Олександру. І Погана усмішка розповзалась по їх жовтих, з остудою обличчях (Коцюб.)];4) (род. \ погапого) сущ. бран., шутл. поганец [Я став перед світом дрімать, І паничі мені приснились І не дали, погані, спать (Шевч.); — А дзуськи, поганий! — обізвалась Івга °, кімнати (Квітка); Піди, поганий, вмийся! (Ном.)]. ногаті н І) уст. поганец (уст.)} язычник [Ми І пе погани, Ми настоящі християни (Шевч.)]; ' 2) обл. брач. поганец; (сильнее) мерзавец [Я волю десять раз побачити його мертвим, ніж бачити отсього поганина своїм сватом! (Фр.)]. поганинка уст. поганка (уст.), язычница. поганити1, -ню, -ниш прям., перен. разг. поганить, пакостить; марать, книжн. уст. сквернить, осквернять [Одна паршива овечка усю отару погацить (Ном.); Живе, щоб тільки світ поганить (Тесл.)]; ^ти руки марать руки, пачкать руки [Коли не коваль, то і рук не погань! (приказка)]. поганити2, -ню, -ниш побранить, разг. пору- г&тъ\(силънее) разг. похаять, уст. похулить. поганитися, -нюся, -нишся разг. 1) перен. мараться, пачкаться, (реже) поганиться, оскверняться [Чи думав ти, чи гадав, що твоя доня — княжна— мусить із тою негіддю поганитись, клопотатись! (Вовч.)]; 2) редк. плошать, позориться [На батька надійся, а сам не поганься (прислів'я)]. поганіти, -нію, -шєш и поганішати и поганшати, -шаю, -шаєш дурнеть, разг. хужеть [Ватя... малою була собі нічого дівчина, а це чогось стала розпливатись та поганшати (Н.-Лев.)]. поганіше, (реже) поганше 1) прил. см. пога- . ніший; 2) нар. хуже, разг. похуже [Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать. А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать — і мовчать! (Шевч.)]. поганіший, (реже) поганішій 1) (в значений определения) худший; 2) (в значении сказуемого) хуже, разг. плбше [В нього., уси поганіші, чим у пана Халявського (Квітка)]; ^ший за кого, за що (від кого, від чого, кого, чого, ніж хто, ніж що) хуже кого, чего (чем кто, чем что, нежели кт6? нежели что) [Чим я од Муцика поганший, справді? (Греб.)]; трохи "-ший немного (несколько) хуже, разг. похуже. поганка 1) бран. поганка; (сильнее) мерзавка [Краще я в тюрмі зогнию, на Сибір піду, ніж такій, поганці, три тисячі дам (Мирн.)]; 2) уст. поганка [уст^)> язычница; 3) разг. лихорадка [Старшина доповів їй, що всі приписи медиципи виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Янов.)]; 4) (ядовитый • гриб) бот. поганка [Я сьогодні вранці знайшов блідих поганок — небезпечний гриб (Цонч.)]; 5) зоол. гадюка [обыкновенная]; 6) разг. плохая вещь [Латку-поганку скинь під лавку (Метл.)]. поганкуватий плоховатый; (о внешности) некрасивый,, неказистый; (непривлекательный—ещ'4) невзрачный. поганкувато нар. плоховато. погано 1) нар. плохо, худо, нехорошо; дурпо, скверно; неважно; слабо; недостойно; предосудительно [О-ох! щось мені не спиться... так погано спала, так погано! (Мирні); Хома сміявся, і погано сміявся (Коцюб.)]; в к р а й ~но из рук яон [плохо]; дуже ~-»,но очень плохо, отвратительно [Того літа риба ловилась дуже погано (Н.-Лев.)]; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)