Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пов 51 1 пог Вона щодня пов'язувала свіжу косинку, навіть на фронті (Смол.)\ Дочко! прийшла й наша черга до прикладу казати: годі • лишень піч колупати, а чи нема чим сих ловців-молодців пов'язати? (Квітка)]; 2) (устанавливать общее, связь, зависимость; тесно соединять) перен. связывать, связать; (согласовывать) увязывать, увязать [Боротьбу за скорочення строків будівництва гідромеханізатори тісно пов'язують з поліпшенням якості і зниженням вартості робіт (Рад. Укр., 1953, ПІ)]; 3) (только соверш.) мног. повязать (разг.), связать [Зараз усіх людей зібрали, зараз деяких пов'язали (Вовч.); Ой зійдуться вороженьки, .снопики пов'яжуть (Чуб.)]; 4) (только соверш.: провести некоторое время в вязании) повязать. пов'язуватися, -зуюся, -зуєтся, пов'язатися, -в'яжуся, -в'яжешся 1) повязываться, повязаться [Вона одягла демісезонне пальто, пов'язалася хусткою (Шиян)]; 2) (только соверш. мног. — о плодах: возникнуть, образоваться) завязаться [Пов'язались були добре огірки й кавуни, та дощу не було довго, то й в'язь посохла (Волч. у. — Сл. Гр.)]; 3) страд, з. (песо- верш.) завязываться; повязываться; связываться; увязываться [Одна згадка шкільних років пов'язується у мене зі страшною звісткою про злодійське вбивство улюбленця народу Кірова (Янов.); Теорія літератури в дослідженнях радянських літературознавців все тісніше пов'язується з , потребами літературної практики, з конкретним аналізом художніх явищ (Рад. літер., 1957і І)]; ер. пов'язувати 1—2. пов'язуючий связывающий, книжн. связую- . щий. пов'язь1, -зі 1) строит, связи (мн. ч.); з а- л і з н а ^-»зь железные связи; 2) (ме- • таллическая или деревянная скрепа) техн. связь; 3) (повязка) обл. повязь. пов'язь2, -зя обл. связь [Може, думаю собі, знайдеться який пов'язь між двома легендами (Барв.)]. пов'ялий увядший, завядший [От вітер буйний повійнув, 3 дерев пов'яле листя здув '(Руд.)]. пов'ялити, -в'ялю, -в'ялиш редк. повялить, сделать вялым [Холодна та зима була,, цвіт пов'ялила (Чуб.)]. тв'ялйтися, -в'ялиться повянуть [Різьблене листя пов'ялилось, Зашелестіло гаряче (Мал.)]. пов'янути, -ну, -неш увянуть, завянуть; (в большом количестве) повянуть [А в конвалії головка Пов'яла, схилилась (Л. Укр.); Квіти пов'яли і посохли, травиця пожовкла (Іван.); Усі люди пов'яли, змарніли; тільки бабуся велична, як і була (Вовч.)]. погавкати, -кає полаять [Собака погавка, • а вітер рознесе (ПІевч.)]. погавкувати, -кує полаивать [Принюхувався, до горілки і Песик Ложка, постогнував і хвостом виляв, і погавкував стиха (Тльч.)]. погаданка обл. мысль, дума [I вид його ясний мов засмутився якоюсь погаданкою тяжкою (Квітка)]. погадати, -даю, -даєш і) разг. поразмыслить; (допустить возможность чего-нибудь) предположить, подумать [До криниці Не води напиться Ледве ходить титарівна — Трохи пожуриться. Поплакати, погадати, Як їй дівувати? (ПІевч.); Адже тяжко й погадати, щоби багачі зараз пертого дня та пом'якли і згодилися добровільно давати нам більшу плату (Фр.)]; 2) (захотеть) обл. подумать; 3) обл. вепбмпить [А трудів їх^ніхто не погадає (Ном.)]. погайнувати, -ную, -нуєш разг. потратить, растратить, разг. промотать, перен. книжн. расточить; (некоторое время) помотать. погайсати, -саю, -саєш обл. 1) побежать; пойтй, отправиться [Куди погадаєш, туди й погайсаєш (Чуб.)]; 2) побегать. погаласувати, -сую, -суєш разг. пошуметь, разг. погалдеть [Погаласувавши, посердившись, всі почали заспокоюваться. В залі стало знов тихо (Н.-Лев.)]. погамований удержанный, сдёржапный; смирённый, подавленный; утолённый [За перегородкою чути було то погамований шепіт, то позіхання (перекл. з Тургенева)]. Ср. погамувати. погамувати, -мую, -муєш удержать, сдержать; (о чувствах, желаниях—ещё) смирить, подавить; (удовлетворить голод, жаж— ду и т. п.) утолить (книжн.) [Заклекотіли [птахи] по всьому узбережжю, замигтіли в степу, ..сподіваючись якось погамувати в знайомих місцях свій весняний голод (Гонч.)]; ^вати своё обурення подавить своё (в себе) возмущение. поганенький уменьш. разг. 1) плохов&тый, плохонький, плохенький, худенький, дрянненький; (плохого качества разг.—ещё) аховый, не ахти какой; (незатейливый; о чело- веке: неумный, простодушный ирон., фам. — ещё) немудрёпый, немудрящий; (маленький, незначительный разг. шутл. — ещё) мелкотравчатый; (нездоровый, несильный разг. —ещё) слабоватый, слабенький [Знято з нього і свитину, хоч і поганенька (Квітка); Поганенькі рами й завіски швидко подалися під дужими руками, мов тонке павутипня (Н.-Лев.); Що ти з сотнею вдієш? Поганенький грунт можна купити, — так же до грунту ще багато треба (Мирн.)]; »-*>ка річечка прен. речонка, речушка; 2) (о внешности) дурной, неказистый, некрасивый; (сильнее) безобразный [Поганенький на личку, рябий, як решето (Вовч.)]. поганенько нар. разг. плоховато, неважно, дрянненько, не ахти как; слабовато [Одягнута була Тася поганенько, в холодні дні доводилось одягати старе материне пальто (Дмитр.); Я справді щось., спала поганенько минулого тижня (Л. Укр.)]. поганець, -нця 1) б ран. поганец; (сильнее) мерзавец [Зажурилась- чорнобрива.., Як рибонька б'ється... А над нею, молодою, Поганець сміється (ПІевч.); Хотіли поганці віднять у нас хату — та ми тую жадність одсікли рукату (Тич.); К р а й- н и к люто: Поганче! Розбишако! "Нуте, хлопці! Чого ви стали? Вам конечне треба |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)