Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пса 510 пов щйть, разг. вволочь [Повтягав усі мішки і в хату (Сл. Гр.)]; О очі йому ~гало (~вало) глаза у него ввалились. повудити,' *джу, -диш поудйть. повужчати, -чає сузиться, стать уже ІОчі його повужчали, в них замерехтіли хитруваті тіні (Ст.)]. повузити, -вужу, -вузиш сузить, сделать уже [Коли б була мати кишені не повузила, були б і в мене широкі рукава (приказка)]. повходити, -димо, -дите мног. войтй [Повходили в хату. Дмитрепко скинув з плечей верхнього балахона (Мирн.)]. повчальний поучительный, назидательный; (содержащий внушение — ещё) нравоучительный, наставительный, уст. наставнический, книжн. уст. учительный [Якщо уважно проаналізувати результати роботи окремих колгоспів, то можна одержати багато повчальних матеріалів (Колг. Укр., 1956, 9); Марков уважно слухав його довгу, майже повчальну промову (Собко); Е(сі прислухаються до повчальних слів його (Горд.)]. повчальник поучйтель [Вони виступали один перед одним у ролі повчальників (перекл. з Федіна)]. повчальність, -ності поучительность, назидательность; нравоучительность, наставительность. Ср. повчальний. повчально нар. поучительно, назидательно; нравоучительно, наставительно [Повчально простежити, як протягом своєї літературної діяльності все більше й більше очищав поет [Франко] свого мову від елементів «паріччя», від діалектизмів, наближаючи її до класичної мови Шевченка (Рилі.); — А ви не тримайтеся шляхів та доріжок, — повчально сказав їм Олександр (Панч)]. Ср. повчальний. повчання поучение, назидание; нравоучение, наставление!Довгі повчання матушки Раїси не заморювали голодного черв'ячка біля 1 дитячого серця (Донч.)]; д а й т є мені спокій з ваш и .ми «-^нями избавьте меня от в?ших поучений, избавьте меня от вбших назиданий. повчати, -чаю, -чаг.ш поучать, наставлять; (заставлять усвоить какие-нибудь убеждения — ещё) внушать [І доки він запрягає, мати повчає сипа: — Гляди ж, синку, не балуйся (Донч.); Говорив він з людьми зверхньо, ..часто покрикував і повчав підлеглих (Збан.); — Ти, Володю, вчися як слід, з грамотами переходь з класу в клас, як Ліда.. Десятилітку закінчиш, тоді приходь у батькову бригаду, — повчає старший брат Іван (Колг. Укп., 1956, 4)]. повчаюче нар. нравоучительно [—3 такими людьми треба бути чемною, дитино, — сказала повчаюче Олена (Вільде)]. повчаючий нравоучительный. повчити, -чу, -чйш 1) поучить [Ти один у мене друг, один порадник на всьому світі: повчи мене (Вас); Горпина не знала, що їй робити: чи сина повчити, чи пожаліти (Мирн.)]; 2) мног. повыучивать (разг.), І выучить [Уроки він повчив ще вчора (Донч.)]. повчитися, -чуся, -чйшся 1) (провести некоторое время, уча что-нибудь) поучиться, позаниматься [Повчаться вони трохи, а потім Семен почне розказувати і про світ божий, і що робиться на світі... (Коцюб.)]; 2) (чого, редк. чому) (усвоить, перенять что-нибудь) научиться (чему); (провести некоторое время в обучении чему-нибудь) поучиться (чему) [Приятелів же в нього не було таких, щоб у них чого доброго повчитись (Барв.); 6 старому чим гордитись, — Не в чиюсь, В його артіль Подивитися, повчитись Йдуть і їдуть звідусіль (Воскр.)]. повчшлюватися, -люємося, -люєтеся мног. повцепляться (разг.), вцепиться, уцепиться [Дітвора йому в поли повчіплювалась (О., 1861, IV - Сл. Гр.)]. ^ по-вчорашньому нар. по-вчерашнему [—Чого ти у дворі стоїш? Чому не сядеш рядом зо мною? — Того, щоб не було по-вчорашньому, — кажу йому (Мирн.)]. повшиваний 1) ушитый; утачанный; 2) по- ' крытый [соломой] [В мене не тільки все стоїть не повшиване, обідране, — в мене навіть воріт не поставили (Н.-Лев.)]. Ср. повшивати 1—2. повшивати, -ваю, -ваєш мног. 1) поушивать (разг.), ушить; (сапожн., портн. — ещё) поутачать (разг.), утачать; 2) (о строении)^ покрыть [соломой] [Громада обгородила город і двір, повшивала заново повітки (Н.-Лев.)]. пов'ючити, -чу, -чиш мног. навьючить. пов'язаний 1) завязанный? повязапный [Голова в неї пов'язана сірою хусткою, а в руках ціпок (Десн.)]; 2) связанный; увязанный [Перша книга молодого автора здебільшого буває так чи інакше пов'язана з життям автора (Смол.)]; 3) связанный [З'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов'отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок (Л. Укр.); І всі ці квіти у віночки звиті та в пучечки пов'язані (Л. Укр.)]. Ср. пов'язувати 1—3. пов'язаність,юності связь; увязка [Пушкін— це наша пов'язаність з минулим, Пушкін — це політ в майбутнє (Літ. газ., 1949, VI); В основі геолого-економічної проблеми Великого Донбасу лежить уявлення про пов'язаність геологічної структури Донецького кряжа і прилеглих територій (Геол. ж., 1956, XVI, 2)]. Ср. пов'язувати 2. пов'язання увязка. пов'язати см. пов'язувати. пов'язатися см. пов'язуватися. пов'язка повязка [3 хвилюванням чекав Овайюак того часу, коли знімуть пов'язку йому з очей (Трубл.)]. пов'язування увязывание. пов'язувати, -зую, -зуєш, пов'язати, -в'яжу, -в'яжеш 1) завязывать, завязать; (обернуть, связав концы — ещё) повязывать, повязать [Хлопчина пов'язав перед дзеркалом піонерський галстук (Донч.): |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)