Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
обм 44 обм покладала падіго па випадкову обмовку співробітників, з якої вона щось дізнається (Ле)]. обмовлений оговорённый; обговорёпный; оклеветанный; очернённый. Ср. обмовляти. обмовлення оговор; наговор; наушничество; поношение. Ср. обмовляти. обмовляння оговор; наговор; наушничество, наушничанье; поношение. Ср. обмовляти. обмовляти, -ляю, -ляєш, обмовити, -влю, -виш (кого) разг. оговаривать, оговорить (кого), разг. обговаривать, обговорить (кого); (ложно приписывать кому- нибудь что-нибудь плохое разг. —ещё) наговаривать, наговорить (на кого); (песо- еерш.. тайком сплетничать — ещё) наушничать (на кого); (распространять о ком-нибудь клевету) клеветать (на кого), оклеветать (кого), наклеветать (на кого), перен. чернить, очернять, очернить (кого); (только несоверш.: порочить с бранью) поносить (кого) [Не любить мене свекруха! Обмовляє мене, з світу божого жене, дорікає, що я батькова дочка... (Вовч.)\ Мапя переді мною ніколи не обмовляла своїх клієнтів, .що часто траплялося в інших кравчих, не заздрила багатству своїх «пань» (Вільде); Сором же, голубочко, Фев- росіє-любочко! Як сусіди зловлять раз, Обсміють, обмовлять нас (Фр.)]. обмовлятися, -ляюся, -ляєшся, обмовитися, -влюся, -вишся разг. 1) проговариваться, проговориться; (по ошибке говорить не то, что нужно) оговариваться, оговориться, разг. обмолвиться (соеерш.) [Катерина вже й сама собі була не рада, що обмовилась про свій продукт, та що мала робити (Чорн.); Але, розповідаючи про цей випадок, він ні єдиним словом не обмовився сестрі, що бачив її вчора (Шиян)]\ 2) страд, з. (несоверш.) оговариваться; обговариваться; черниться, очерняться; поноситься; ср. обмовляти. обмовник оговорщик; наговбрщик, книжн т уст. изветчик, наветчик; наушник; клеветник; книжн. уст. поноситель [Марко гостро напустився па обмовника Тихона, ..став на двобій: — Не ваводь поговорів на дівчину, кажу тобі! (Горд.)]. Ср. обмовляти. обмовниця оговбрщица; наговбрщица, книжн. уст. извётчица, наветчица; наушница; клеветница; книжн. уст. поносительни- ца. Ср. обмовляти. обмовницький наушнический; клеветнический; книжн. уст. поносительный, поносный. Ср. обмовляти. обмокати, -каю, -каєш, обмокнути и обмокти, -кну, -кнеш разг. обмокать, обмокнуть [Справді, мороз стояв не менше як двадцять градусів, обмокнути в таку погоду — річ мало приємна (Трубл.); Як не ховавсь, як не тулився, А все-таки, як хлющ, обмок A д.); Обмок — як вовк, обкис — як лис, голоден — як собака! (приказка)]. обмоклий разг. обмокший [А біля них, трусячи латаною свитиною, Лука Чуплак тупцюється тонкими ногами, як обмоклий когут під стріхою (Чорн.)]. обмокнути см. обмокати. обмокнути см. обмокуватп. обмокти см. обмокати. обмокуватп, -кую, -куєш, обмокнути, -ну, -нёш редк. обмакивать, обмакнуть [Учистив Хома якраз [вареники], маслич- ком поливаючи та у сметану обмокую- чи (Квітка); Як мені хочеться взяти перо, обмокнути його у блакить неба (Коцюб.)]. См. ещё умочувати. обмолот, -ту с.-х. обмолот [Багато колгоспів, включившись у соціалістичне змагання, добре організували обмолот хліба (Рад. Укр., 1949, VIII)]. обмолоти см. обмелювати. обмолотини, -тин эти. окончание молотьбы; празднование по этому поводу [— «Останній сніп» картина зветься, — пояснив Сава Петрович. — Обмолотини, значить (Головко); Таких обмолотин ще ніхто не справляв молотникам (Барв.)] обмолотити см. обмолочувати. обмолотитися см. обмолочуватися. обмолочений 1) прич. обмолоченный [Дід Карпо вмостився зручно на сидінні — відгортає обмолочену солому (Кач.)]\ 2) прил. молоченый, обмолочувати, -чую, -чуєш, обмолотити, -лочу, -лотиш с.-х. обмолачивать, обмолотить; (определённое количество — ещё) отмолачивать, отмолотить; (всё до конца—ещё) измолачивать, измолотить [Левко — тракторист, він завжди робить у полі, а зараз із своїм трактором обмолочує колгоспні скирти (Десн.); Не можна скошений хліб залишати довго у валках: як тільки він просохне, його треба негайно обмолотити (Колг. Укр., 1956, 6)]; '-'тити кого разг. обмолотить кому всё [Мар'ян добре знає, що робить. Антін за віз гною обсіє його, обкосить і обмолотить (Чорн.)]. обмолочуватися, -чуюся, -чуєшся, обмолотитися, -лочуся, -лотишся 1) разг. обмолачиваться, обмолотиться; отмолачиваться, отмолотиться; измолачиваться, измолотиться; 2) страд, з. (несоверш.) обмолачиваться; отмолачиваться; измолачиваться. Ср. обмолочувати. обморожений обмороженный [Знову прийшов [Скиба] додому, десь нещадно битий, з обмороженими ногами (Жур.)]; т р б х и "^ний немного обмороженный, разг. озноблённый [Олексій однією рукою підтримував навушники, другою обмацував своє трохи обморожене обличчя (перекл. в Ажаева)]. обмороження обморожение. обморожування обмораживание. обморожувати, -жую, -жуєш, обморозити, -рожу, -розиш обмораживать, обморозить; трохи ~ти немного обмораживать, немного обморозить, разг. озноблять, ознобить. обморожуватися, -жуюся, -жуєшся, обморб- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)