Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
оОл 43 оОм случайно переменить свою вещь на такую же чужую) разг. обменивать, обменить. обмінюватися, -нююся, -нюєшся, обмінятися, -няюся, -няєшся 1) обмениваться, обменяться [Сидячи за вечерею, вони обмінювались таємничо-радісними поглядами (Л. Укр.); Пароплави обмінялися прощальними гудками, і кожний пішов своїм курсом (Трубл.)]; гатися думками (досвідом) обмениваться, обменяться мнениями (опытом) [Багаторічна виробнича дружба зв'язує запорізьких і підмосковних металургів. Вони систематично обмінюються передовим досвідом {Рад. Укр., 1954, І)]; 2) обмениваться, обметіться. Ср. обмінювати 1—2. обміняний обменённый [Ілько з Юрком перебралися в чужі кафтани, понатягали на очі шапки обміняні і пішли десь у поле (Козл.)]. обміняти см. обмінювати. обмінятися см. обмінюватися. обмір, -ру 1) измерение; обмер; ~ р тварин обмер животных; 2) обмер; без обважування та ^ ру см. обважування Ср. обмірювати 1—2. обмірити см. обмірювати. обміритися см. обмірюватися. обміркований 1) обдуманный; 2) обсуждённый [Робочий план жнив був складений і обміркований на колгоспних зборах (Рад. Укр., 1946, VIII)]. Ср. обмірковувати 1—2. обмірковування 1) обдумывание; размышление [Турнірні партії, як правило, грають із спеціальними годинниками, за допомогою яких можна контролювати час, що витрачають противники на обмірковування ходів (Веч. Київ, 1957, VIII)]; 2) обсуждение. Ср. обмірковувати 1—2. обмірковувати, -ковую, -кбвуєш, обміркувати, -кую, -ку<;ш (що) 1) обдумывать, обдумать (что); (несоверш.: углубляться мыслью во что-нибудь — ещё) размышлять (О чём); (соверш.: рассудить в мыслях разг.—* ещё) размыслить (о чем) [Андрія жерла нетерплячка. Він раз у раз бігав на руїни, щось обмірковував, прикидав, вираховував (Коцюб.); Мені тоді було важенько.. Усе, було, міркую і обміркую добре, —а не помагається... (Вовч.); Що маєш казати — то поперед обміркуй (прислів'я)]; дати час^ вати дать время на обдумывание, дать время на размышление; трохи ~ вати немного обдз'мать, разг. пообдумать; 2) (анализировать, высказывая мнение) обсуждать, обсудить [В купе у Щорса завжди було людно. Сюди приходили командири полків, і він з ними обмірковував плани переформування полків у бригади (Скляр.); Зразу ж на партійних зборах обміркували найважливіші питання бойової та агітаційної роботи (Ст.)\. обмірковуватися, -ковуеться страд, а. обсуждаться [На що хочете закладаюся, що саме тепер обмірковується план кампанії антифілоксерпої! (Коцюб,)]. обміркування 1) обдумывание; размышление [Та згодом прийшло врівноваження після обміркування на самоті тієї давньої події (Ле)\; дати час на ^ня дать время на обдумывание, дать время на размышление; 2) обсуждение. Ср. обмірковувати 1 — 2. обміркувати см. обмірковувати. обмірний спец. обмерный. обмірник спец. обмерщик. обмірниця спец. обмёрщица. обмірок, -рка см. недомірок. обмірювальний обмерочный. обмірювання 1) измерение; обмер, разг. обмерка; 2) обмер, обмеривание. Ср. обмірювати 1 — 2. обмірювати, -рюю, -рюсш и обміряти, -ря"ю, -ряєш, обмірити, -рю, -рнш и обміряти, -ряю, -ряєш 1) измерять, измерить; (по ссем направлениям —ещё) обмеривать, обмерять, обмерить [Процепко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом (Мирн.); Бійці йшли несквап- но, на весь зріст, рухались і прямо, і навскіс, розходячись променями, наче обмірювали все поле, як землевпорядники (Гонч.)]; 2) (обманывать в мере) разг. обмеривать, обмерять, обмерить [Був крамар, що не вмів аршиицем обміряти, Скупий, що бідних рад у нужді рятувати... (Боров.); Тільки вже йому тяжко та важко, що не може нікого обміряти (Квітка)]. обмірюватися, -рююся, -рюєшся и обмірятися, -ряюся, -рясшся, обмірятися, -ряюся, -ряєшся и редк. обміритися, -рюся, -ришся 1) (ошибаться, меряя) разг. обмериваться, обмеряться, обмериться; 2) страд, з. (несоверш.) измеряться; обмериваться, обмеряться; обмериваться, обмеряться; ср. обмірювати 1—2. обмірити, обміряти см. обмірювати. обмірятися, обмірятися см. обмірюватися. обмітати, -таю, -таєш, обмести, -мету, -метеш обметать, обмести [На ґанку їх зустрів Жук, і, поки вони обмітали ноги, він кидався їм на груди, дихав гарячою парою в обличчя і голосно скавучав (Куч.); І криниченьку обрубить, і василечком обмете (Чуб.)]. обмішка обл. отруби или мука, подмешиваемые для сдабривания корма домашним животным [Двадцять пудів обмішки для коней дають, обмішка така, хоч хліб печи (Рорд.)] обмова разг. оговор; наговор, разг. напраслина, книжн. уст. извет, навет; клевета; поношение [Сварок там, ані обмови нема, оден другого., і грішми і худобою в потребі зазичить (Фр.); Мес- с і я : Ти не паводь обмови зайвої на власну душу,—такою чорною вона не може бути (Л. Укр.); Обмова — полова: вії ер її рознесе, але й очі засипле (прислів'я)]. Ср. обмовляти. обмовити см. обмовляти. обмовитися см. обмовлятися. обмовка оговорка, обмолвка [Людмила.. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)