Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
обр 58 обр ещё) опухший, разг. опухлый [Сам [Ка- башний] досиджує життя на причілку, насуплений, обрезклий (Гонч.); Вони усі такі обрезклі затим, що картоплею живуть (Мире. у. — Сл. Гр.)]. обрезкнути, -ну, -неш обрюзгнуть [Пан Горленко помітно подався за рік: він якось обважнів, обрезк (Тулуб)]. •обреміжений карт., перен. обремизенный. обремїзити, -міжу, -мГзпш карт., перен. обремизить. юбремізитися, -міжуся, -мГзишся карт., перен. обремизиться. обрёпатися, -паюся, -даєшся вульг. обожраться [Усе до останнього поїм, та так обрепагось, що, може, через силу і додому дійду... (Квітка)]. обрешжити, -жу, -жиш обл. сильно ударить [кнутом], разг. стегануть. обрешетити, -шечу, -шетйш и обрешетувати, -тую, -туєш строит, обрешетить. обрешетувати см. обрешетити. •обрешетуватися см. обрешетитися. обрив, -ву 1) обрыв [Із хмари тихо виступають: Обрив високий, гай, байрак (Шевч.)]; 2) (место, где оборвано) спец. обрыв [Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (Трубл.)]; 3) (действие) обрыв; #^в поїздів ж.-д. обрыв поездов. обривання обрывание [Розроблено автоматичний зупин ппи обриванні нитки на швидкохідних машинах «вертілка» (Наука і життя, 1957, 1)]. обривати *, -ваю, -ваєш, обірвати (обірву, обірвеш) 1) обрывать, оборвать; (о плодах и т. п. разг. — ещё) обирать, обобрать; (листья с деревьев — ещё; оправлять,^"удаляя лишнее — обычно) обдёргивать, обдёргать [Вітер обірвав падзем- ний дріт (Смол.); Мало прислугу з світу не зігнав і ус собі обірвав з гніву (Вовч.); Могутній у своїй силі і принадно сумовитий по звучанню тенор, обриваючи душу, підводився до самого неба (Ст.); А коли на жовтій акації з'являлися стручки, знову не було відбою від дітвори, яка обривала стручки на пищики (Донч.); Терен, терен коло хати, та нікому обірвати (народна пісня); Буйний вітер шумить-гуде, листя обриває (Граб.)]; 2) (перен.: прекращать течение, ход, развитие чего-нибудь) прерывать, прервать; (резко разг.— еще) обрывать, оборвать [Кулик знову мугикає собі під ніс якусь пісеньку. І знову обриває його твердий голос Петра: — Але ти все ж розкажи, чого з-під Лубен пішов назад (Жур*); Юрко обірвав раптом плач, але не ворухнувся в траві (Козл.); Перелесник: Як ти обірвала річ мою сердито! (Л. Укр.); Гудок обірвав його думки (Собко)]. обривати 2, -ваю, -ваєш, обрйти, -рию, -риєш (окапывать) обрывать, обрыть. обриватися *, -ваюся, -ваєшся, обірватися (обірвуся, обГрвешся) 1) обрываться, оборваться; (не удержавшись, падать — ещё) срываться, сорваться [Обривається листя й летить, Із пожовклого дуба спадає (Шпак); Шнур обірвався, і змій, підхоплений вітром, полетів у поле (Панч); Як сіре листя восени, обривалися й падали дні... (Головко); Семен почув, що серце його раптом обірвалось, впало... (Коцюб.); Так шість раз той паук обривався, І шість раз він на стелю злізав (Л. Укр.); Обірвалася гиря, прошуміла повз плече (Волош.)]; ~*рватися з ске- л і оборваться со скалы, сорваться со скалы; канат урвався канат оборвался; 2) (прекращаться, приостанавливаться) перен. прерываться, прерваться, книжн. пресекаться, пресечься; (внезапно, сразу — ещё) обрываться, оборваться [Покручена і важка стежка нарешті обривається біля глибокої печери (Куч.); Раптом все покривається протяглим сумним вовчим виттям, що розлягається все дужче, дужче і враз обривається (Л. Укр.); Гаркушина промова зненацька обірвалась на найвищій ноті (Гонч.); Думка обірвалась на тихому жалібному тоні (Коцюб.); А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе (Л. Укр.)]; розмова ^» рвалася разговор оборвался, (реже) разговор пресёкся [Зайшли співробітники, наша розмова обірвалася (Грим.)]; 3) страд, з. (несоверш.) обрываться; обираться; обдёргиваться; прерываться; обрываться; ср. обривати1 1-2. обриватися 2, -ваюся, -васшся, обрйтися, -рйюся, -риєшся обрываться, обрыться Ср. обривати 2. обривистий обрывистый [В голові йому мутилося; йому здавалось, що попав у якусь глибоку дебру з обривистими берегами (Фр.)Ь обривистість, -тості обрывистость. обривисто нар. обрывисто. обривковий обрывочный. обривність, -ності текст, обрывность. обривок, -вка обрывок [Там лежали обривки тросів різної товщини (Трубл.); У Троцького ж ніколи ніякої «фізіономії» не було і нема, а є тільки перельоти, перебігання від лібералів до марксистів і назад, обривки словечок і дзвінких фраз.. (Ленін)]. обригати, -гаю, -гаєш вульг. облевать. обригатися, -гаюся, -гаєшся вульг. облеваться. обридання надоедание. обридати, -даю, -даєш, обрйдити, -джу, -дині и обриднути, -ну, -неш 1) надоедать, надоесть; (становиться привычным, терять интерес разг. — ещё) приедаться, приесться, (реже) приглядываться, приглядеться; (становиться невыносимым кому) постылеть, опостылеть; (сильнее) опротиветь (соверш.) [А як з ранку та до ранку Стали люди обридать, Ох зробив собі землянку, Оха більше не видать (Л. Укр.); Вони обридли одно одному і мусили розійтись (Коцюб.); Об- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)