Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
обр 57 обр образник оскорбитель ЇШд загальний регіт Мотря вибігла з кола, люто кинувши в обличчя образникові: — ..Скоріше козла полюблю, ніж тебе (Руденко)]. образниця оскорбительница. образність, -ності образность; изобразительность [Як і вся поезія В. Маяков- ського, його твори для дітей відзначаються винятковою образністю і мовним багатством {Рад. Укр., 1953, XII)]. Ср. образний, образно нар. образно [Він розповідав про роботи на окремих ділянках тунелю, іноді образно порівнював досягнення й відставання окремих технічних груп (Трубл.)]. образок, -зка уменьш. 1) образок, иконка [Ганна Федорівна послала його молодій образок в срібній позолоченій ризі (пе- рекл. з Вовчка)]; 2) уст. редк. картинка [Новелу свою, чи краще образок з життя молдаван, почав уже (Коцюб.); Рисунок ваш візьму і в бюрко заховаю: У бюрку образків чимало гарних маю (перекл. Рильського)]. образотворчий изобразительный [Образо* творче мистецтво країни соціалізму запалюють найбільш передові ідеї сучасної епохи — ідеї комунізму (Рад. Укр., 1957, ІПI обрамлений обрамлённый, окаймлённый [Підніжжя гори Дівиці обрамлене тополевою алеєю (Волош.)]. обрамлення обрамление, окаймление [Моложаве лице, ясні чорні очі в обрамленні темних вій і її похилий вік, який назвали нам, — все це ніяк між собою не в'язалося (Волош.)]. обрамляти, -ляю, -ляєш обрамлять, окаймлять [Лев'яча грива рудого і трохи закучерявленого волосся обрамляє його низький лоб (Грим.); Густі лози, немов вінок, обрамляли собою берег (Шиян)]. обрамлятися, -ллється обрамляться, окаймляться [Дверні та віконні пройми обрамлялися міцними колодками з пазами, куди запускалися кінці вінців зрубу (Дерев, зодчество Укр.)]. обрамбванпй обрамленный. обрамовування обрамление. обрамовувати, -мовую, -мовуєш, обрамувати, -мую, -муєш обрамлять, обрамить. обрамок, -мка, редк. обрямок обшивка [Аж якось вночі хтось майнув коло хати і тихо поторгав обрямок вікна (Пере.)]. обрамування обрамление. обрамувати см. обрамовувати, обранець, -нця избранник [Народні обранці — депутати Верховної Ради СРСР— всебічно обговорили ряд питань величезної державної ваги (Рад. Укр., 1955, II), Той голос надземний часами лунає В піспях соловейка навесні, —І тільки обранець між людьми здолає Співать тії гімни небесні (Л. Укр.)]. обраний 1) прич. избранный [Депутатом Верховної Ради Української РСР може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг 21 року (Полож. про вибори); Сміливо і впевнено партія йшла і йде вперед по обраному нею шляху (Матер. XX з. КПРС)]; 2) прил. избранный [В нашій країні розумова праця перестала бути привілеєм тільки обраних верств населення (Наука і життя, 1956, 10)]; 3) (род. обраного) (привилегированный) сущ. избранный; (обычно мн. ч.: обрані, -них) избранные. обранити, -ню, -ниш обл. изранить [—О боже... Що з тобою? Де ти так обранив руки? — Упав з каміння (Руденко)]. обраниця, редк. обранка избранница [I тільки тепер, неначе на виставці, він мав нагоду оцінити свою обранку (Ле)]. обранка см. обраниця. обрання избрание [Обрання депутатів до Верховної Ради Української РСР провадиться громадянами безпосередньо шляхом прямих виборів (Полож. про вибори)]. обрати *¦ см. оббирати. обрати 2 см. обирати 2. обратися * см. оббиратися. обратися 2 (обереться) обл. найтись [Нехай між вами обереться хто сміливий та піде вночі на грішну могилу (Барв.)]. обраховування 1) обсчёт; 2) учёт, расчёт. Ср. обраховувати 1—2. обраховувати, -ховую, -ховуєш, обрахувати, -рахую, -рахуєш 1) обсчитывать, обсчитать; 2) (взвешивать, принимать в расчёт) учитывать, учесть, рассчитывать, рассчитать, расчесть [Андрія жерла нетерплячка. Вів раз у раз бігав на руїни, щось обмірковував, прикидав, обраховував (Коцюб.); Обрахуй лишень усе, щоб завтра було готове їхати у Корсунь на ярмарок (Ка- нев. у. — Сл. Гр.)]\ ~вати вексель фин. учесть вексель. обраховуватися, -ховуюся, -ховуєшся, обра» хуватися, -рахуюся, -рахуєшся 1) обсчитываться, обсчитаться; 2) страд, з. (песо- верш.) обсчитываться; учитываться, рассчитываться; ср. обраховувати 1 — 2. обрахування 1) обсчёт; 2) учёт, расчёт. Ср. обраховувати 1—2. обрахувати см. обраховувати. обрахуватися см. обраховуватися. обрахунок, -нку редк. 1) обсчёт; 2) учёт, расчёт [Це дасть нам матеріал для правильного обрахунку можливостей, які у нас є зараз... (Коп.)]\ скласти ^к произвести расчёт;составить смету [Збоку б хтось глянув — інженер то ходить, що йому треба обрахунок па ремонт скласти (Головко)]. Ср. обраховувати 1—2; 3) подсчёт [Тепер уже ніяка забобонна тривога не спиняла його від роблення обрахунку (Фр.)Ь , г обревізувати, *зую, -зуєш обревизовать [Мировий прочитав той лист і осміхнувся. «Ну, прислав мені о[тець] Артемій цілий горщик приску, та ще й дуже гарячого!-— подумав він, — але треба наїхати та обревізувати горобцівську управу..» (Н.-Лев.)]. обрезклий обрюзгший, обрюзглый, разе, брюзглый; (при болезненных отёках — |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)