Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
обр 56 обр що не йде...» ..Такі думки мутили її голову, ображали серце (Мирн.)\ Його ображало, що якийсь наймит, бідний міщанський парубок, устряв до розмови (Коцюб.); Щоб не образити дівчину, всі бійці підійшли і з'їли по шматочку хліба з варенням (Собко)]; дуже ~зити сильно обидеть, разг. разобидеть. ображатися, -жаюся, -жаєшся, образитися, -ражуся, -разишся 1) оскорбляться, оскорбиться; (слабее) обижаться, обидеться [Губернатор образився і звелів «возбудить дело о клевете» (Коцюб.); Дівчина ображалась, що партизани несерйозно ставляться до її заяви (Шер.)\ Н є с в я т и- паска: Я його колись водою облив.. І досі ображається, бо діло було на снігу та па морозі... (Янов.); Бичок, мов образившись від їх реготу, як вітер, попер вподовж поля (Мирн.)]; дуже ~зитися сильно обидеться, разг. разобидеться; н є ~жайтеся не обижайтесь; (вводное словосочетание разг. — еще) не в обиду будь сказано; 2) страд, з. (несо- верш.) оскорбляться; задеваться; ущемляться; унижаться; обижаться; ср. ображати, ображений оскорблённый; задетый; ущемлённый; униженный; обиженный [Мемёт колов куди попало, з нестямою смертельно ображеного і з байдужістю різника, хоч груди А лі перестали вже дихати (Коцюб.); К а й Л є т і ц і й: ..Здається, він ображений чимало, що не діждавсь тебе (Л. Укр.)]. Ср. ображати, ображення оскорбление; ущемление; унижение. Ср. ображати, ображено нар. обиженно, с обидой [ —А ти, синку, не говори так, — ображено сказав Бандура (Куч.)]. ббраз х 1) (род. образу) образ; (очертание, наружность—ещё) облик, переп. уст. лик; (предметное воспроизведение) изображение [Ні, не може бути, щоб з Ольгою щось трапилось! Він же проніс її образ крізь усі бої (Коп.); Побалакаєш, вип'єш по чарці, потім — по другій, а далі пішло писати — і образ божий загубиш... (Коцюб.); Лицяються гетери І перед образом Венери Лампаду світять (Шевч.)]; б а- ч и т и в ~з разг. видеть в лицо [Не бачив я Марусеньки в образ (народна пісня)]; 2) (род. образу) (тип, характер, наглядное представление о ком-нибудь, о чём-нибудь и т. п.) образ, перен. бблик [Жодна література ніколи не знала і не могла знати такого духовно багатого обра зу селянина-трудівника, як образ нашого радянського колгоспника (Літ. газ., 1951, V), Оскільки гроші є образ усіх інших товарів, відокремлений від них, або продукт їх загального відчуження, то вони являють собою абсолютно відчужуваний товар {Маркс)];~зп майбутнього ббразы будущего; з а ~зом і подобою по образу и подббию; р й- цар сумного ~зу рыцарь печального ббраза; художній (музичний) ~^з художественный (музыкальный) образ [В художній літературі стадія пізнання і узагальнення виявляється головним чином не в абстрактному мисленні і поняттях, а в художніх образах (Іст. укр. літ.); Українські радянські • композитори, уважно стежачи за тими змінами, що відбуваються в житті українського народу, прагнуть відображати новий соціалістичний зміст в яскраво національних музичних образах (Мист., 1955, 2)]; 3) (род. ббраза) мат. образ. образ 8, -за (портретное изображение святого) образ, икона [У Підпари під образами світилась лампадка (Коцюб.); Коли так, перед різдвом, прийшлося хату білити, образи мити. Зирк Мотря на образ — аж очей немає! (Мирн.)]. образа оскорбление; унижение; обйда [Не терпів Тихін ніякої образи й несправедливості (Коп,); Тепер тільки Оришка розібрала своє лихо. Образа, гора тяжкої образи дочки, людські поговори та сміхи, — все разом піднялось у голові матері (Мирн.); Та що невістка? Хай яка вона собі там не буде, а він, як син, повинен не дати в образу рідної матері (Мирн.)]; завдавати ~зи наносить оскорбление; затаїти ~-»зу затайть обйду [Антін, затаївши образу, сторонився брата (Гонч.)]; не міг знести <^зи не мог снести обиды; не сприйміть це я к ^зу не примите это в обйду; тяжка ^за тяжёлое оскорбление; кровная обйда. Ср. ображати. образити см. ображати. образитися см. ображатися. образки, -ків бот. (Саііа Ь.) образкй. образливий 1) оскорбительный; унизительный; обидный; (порочащий) уст. поносный, поносительный [Олесь важко дихав і кидав короткі, образливі слова (Збан.); Щось буйне, образливе й нестримне прокинулося в ній, затуманивши на мить розум (Шиян)]; ср. ображати; 2) (легко обижающийся) обидчивый [Ти, бачу, й досі сердишся? Я не знав, що ти така образлива (Мирн.)]. образливість," -вості 1) оскорбительность; унизительность; обйдность; 2) обидчивость. Ср. образливий 1—2. образливо нар. 1) оскорбительно; унизительно; обйдпо [А ви думаєте, мені не образливо було, коли я в багачів свині порала?.. (Жур.); Фросі рантом стало , так образливо й боляче, що вона ледве стримала сльози... (Козач.)]; це для мене кривдно і ^во бто для меня обидно и оскорбительно; 2) обидчиво [—Та й молодець же дівка! — похвалив папич. — Собі такі удёйтесь! — не то з жартом, не то образливо одказала Марина (Мири.)]. Ср. образливий. 1—2. ббразний образный; (наглядный) изобразительный [Його жива, образна мова, що супроводжувалася жвавою жестикуляцією, найвиразнішою мімікою, вразила мене (Вісник АН УРСР, 1949, 9)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)