Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ЛОЛ 94 пол нолїття обл. благоприятная погода; урожай-, ное лето [Сього року поліття на ваш огород (Сосниц. у. — Сл. Гр.); Як закує зозуля на Юрія на голе дерево, то буде голодне літо, а як на лист, то буде поліття (Ном.)]. Політуправлїтія РСЧА (Політичне управління Робітнйчо-Се- лянської Червоної Армії) ист. Политуправление РККА (Политическое управление Рабоче-Крестьянской Красной Армии). політура политура [Цей, ні слова не сказавши, махнув у столярню і вніс політуру (Свидн.)]. політурний политурный. політчастйпа (політична частин" а) политчасть (политическая часть) [Він пішов до армії, був майором — заступником1 командира полку по політчастині (Скляр.)]. політшкбла политшкола. поліурія мед. полиурйя. поліфагія зоол. полифагия. поліфілетизм, -му биол. полифилетйзм. поліфонізм, -му муз. полифонизм. поліфонічний муз. полифонический [Його [Франка] творча діяльність нагадує складений Г~їїрекрасний поліфонічний твір: багато мелодій, багато контрастів, гострі поєднання звуків, — але, зрештою, все зливається у світлу гармонію (Рил.)]. поліфонічність, -ності муз. полифонйчность. поліфонія муз. полифония [Хор розвиває, ускладнює, збагачує всіма засобами поліфонії народну пісню (Літ. газ., 1951, IV)]. поліфонний муз. полифонный. поліфтонг лингв, полифтонг. поліфтонгічний лингв, полифтонгический. поліхлорид, -ду хим. полихлорид. поліхроїзм, -му мин. полихроизм. поліхромія спец. полихромия. поліхромний спец. полихромный [Розвивається [у сарматський час] так званий поліхромний стиль, у якому кольоровий ефект досягався шляхом поєднання на золотому або срібному фоні різних вставок з яскравого різнокольорового каміння і скла (Нар. стар. іст. УРСР)]. поліцай, -цая полицейский (сущ.), разг. уст. ярыжка [Зіскочили з передніх саней автоматники і кинулись на городи ловити поліцаїв, які, одстрілюючись, тікали (Жер.)]. поліцеймейстер, -тера, поліцмейстер дорев. полицеймейстер, полицмейстер [А він [десятник] як крикне: «..До самого поліцеймейстера доставлю! Облупе шкуру на тобі!» (Мирн.)\ Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні накази (Коцюб.)]. пол і цей-президент дорев. полицёй-президёнт. поліцейський 1) прил. полицейский [Освічені люди, взагалі «інтелігенція» не може не повставати проти дикого поліцейського гніту абсолютизму.. (Ленін)]; ~ ти служник уст. хожалый (сущ.); 2) (род. поліцейського) сущ. полицейский [Коли чую, мене тягне за руку поліцейський (Н.-Лев.)]. поліцейщина прен. полицейщина. поліційний редк. полицейский [Через усілякі поліційпі перешкоди французька делегація прибула на нараду двома днями пізніше (Жур.)]. См. ещё поліцейський 1. поліція полиция [Становий налетів несподівано з поліцією й на Ковбаненків курінь (Н.-Лев.)\ Рукописи драматичних творів Тесленка, які зберігаються в архіві, носять на собі сліди перебування в поліції та жандармерії (Рад. літер., 1949, 11)]', розшукна ~ ція сыскная полиция. поліцмейстер см. поліцеймейстер. полічений посчитанный; сосчитанный; сочтённый; просчитанный; пересчитанный; дні його '-«•ні дни его сочтены. Ср. полічити1. полічення исчисление. полічити1, -лічу, -лічиш (о счёте) посчитать; (произвести подсчёт — ещё) сосчитать, уст* счесть, разг. просчитать; (всех, всё — ещё) пересчитать [Грицько полічив свої бариші (Мирн.); Клим спробував полічити, скільки їх, солдатів, у машині (Грим.)]; <^»ти до десяти просчитать до десяти; ~ти рёбра кому перен. фам. пересчитать кости кому, пересчитать рёбра кому [Не попадайся мені за увесь день на очі, а то я тобі полічу твої погані ребра (Мирн.)]. полічити2, -лічу, -лічиш (о больном, о болезни) редк. полечить [Але я їх Із^би] вже полічив — і тепер легше (Коцюб.)]. См. ещё полікувати. полічитися, -лічуся, -лічишся редк. полечиться [— Ви б порадились лікаря, полічилися б, — говорив о. Василь, зупиняючи погляд на її [Раїсиному] восковому лиці (Коцюб.)]. См. ещё полікуватися. полішинель, -ля театр, полишинель; фсе- кр ет ~ля секрет полишинеля. поліщук, -ка житель Полесья [Своєю внутрішньою організацією та розмірами житло поліщуків не відрізняється від житла карпатських українців (Дерев. зодчество Укр.)]. полк (род. полку и полка) 1) полк [Чоловік Ольги Борисівни загинув наприкінці війни, ..ведучи в атаку свій танковий полк (Собко); Не нашого полку, іди собі к вовку (Ном.); У полі бригадир^ як у полку командир (приказка)]; н а ш_о г о ^ку п р г- б у л о см. прибувати; 2) ист. полк [Лівобережна і Правобережна Україна ділилась на полки, які були військовими і адміністративно-територіальними одиницями (Іст. Укр. РСР)]. полка редк. полка [Коли Антон з Подніпров'я повертався додому, то у вагоні ^аліз на верхню полку (Чорн.)]. См. ещё полиця 1. полковий 1) прил. полковой [Якось замполіт зайшов до полкових розвідників (Гонч.); Полкове знамено згорнуте, в чохлі, стояло в кутку коло койки (Янов.)]; 2) (род. полкового) сущ. полковой [Одного разу дожидали в нас полкових з міста (Вовч.)]. полковник 1) полковник [Через півроку оддали другу дочку — за старого гусарського полковника (Мирн.)]; 2) ист. полковник [Один старий козак: ..Між усіма полковниками двом полковникам припадає гетьманувати: Яремі Байді або Василеві Тетері (Н.-Лев.)]. полковппцтво ист. полковничество. полковниця, полковничиха разг. полковница, , |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)