Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пол 95 пол полковничиха [Стануть [люди] розказува- і ти, ..як пані полковниця черевиками зуби й очі вибивала (Мирн.); Одна відставна стара полковничиха кинулась на пишного архідиякона і в екстазі поцілувала його в плече (Довж.)]. полковницький, полковничий полкбвничий, полковнический, уст. полковницкий [Він їхав на найкращому за всіх гнідому коні, спогорда.. Розкішною полковницькою киреєю пиховито прикривав собі плечі в таку спеку (Ле); — Дезертир?— чує Тиміш строгий полковничий голос (Довж.)]. полковничиха см. полковниця. полководець, -дця полководец [Спокійпо крокує замислений хлопець — Майбутній солдат, офіцер, полководець (Воронько)]. полководницький, полководчий полководческий [Блискуча перемога на Батозькому полі є вінцем воєнного і полководницького мистецтва Хмельницького (Іст. Укр. РСР); П. Панч показує, як послідовно мужніє полководчий і дипломатичний талант видатного державного діяча Богдана Хмельницького (Рад. Укр.у 1955, І)]. полляти см. поливати. поллятися СМ' поливатися. поло нескл. сущ. ср. р. спорт, поло. полова с -х. мякйна, полова [У хліві було тепло і затишно, пахло пареною полрвою (Грим.); Його жінка., любила розкіш та шикарне життя й сипала грішми, як половою (Н.-Лев.)\ Даси коневі полови, будеш робити поволі (Лом.); З дурним розмова, як з вітром полова (приказка)]; старого горобця на ~ві не зловиш (не обдуриш) поел, стреляного воробья на мякйне не проведёшь. половець, -вця ист. половец [Степова могила самотньо стояла осторонь. Колись, у давні часи, насипали її скіфи чи половці — бистрі вершники диких первісних степів (Донч.)]. половецький ист. половецький [А з відваги і дружину Повів [Ігор] молодецьку За рідную землю руську В землю половецьку {Руд.)]. половий палевый; (о масти лошадей, собак) по- І лбвый, обл. половой [А небо гляділо на них аж полове, сонце пекло, мов наняте (Фр.); Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям, зарослим, мов куделею, пасмами полового волосся (Коцюб.); Ідуть його [чумака] воли, Воли половії (Шевч.)]. половик1, -ка редк. половин [Вікно вимите, ніде ні порошинки, біля порога новенький половик (Донч.)]. половйк2, -ка обл. разновидность ястреба [Неначе половик, що з найбільшої висоти задержує в оці між травою захований дріб, 1 так і Домніка слідила за молодими людьми (КЬб.)]. половина 1) половина; (чаще в сочетании с другим словом — ещё) пол [Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (Ц.-Лев.); Село було засипане снігом до половини (Коцюб.);Оддай мені землю, хай тобі хата... Або сплати мою поло-" вину... (Мирн.); В два з половиною рази більше випущено верстатів у п'ятій п яти- річці порівняно з минулою (Вітчизна, 1956, 2); На сході, просто з моря, визирала половина сонця (Трубл.); Була вже половина літа (Барв.)]; ~на діла (с п р 6- в и) половина дела, полдела; ^на д о- р 6 г и половина дороги, полдороги, половина пути, полпути;~на світу полмира; 2) (часть помещения) уст. половина* [Незабаром Роман із Соломією перейшли на материну половину (Н.-Лев.)]; 3) (жена) шутл. половина [Жив тепер у тій хаті якийсь москаль з своєю невінчаною половиною (Мирн.); Всіма справами заправлял» ланкова колгоспу «Добробут», невгамовна Кисаччина половина (Збан.)]; найдорожча <— на дражайшая половина. половинка 1) уменьш., ласк, половинка [Лежить Ведмедик і гуде, А дітвора у рот йому кладе. Потрошку та по половинці Пооддавали всі гостинці (Гл.); По йому [черв'яку] аж хвиля заходила, так він натужувався, точив... Ось уже тільки половинку видко (Мирн.)]; 2) (составная часть парного предмета) половинка [Біжить [Любов] до., дверей, одчиняє обидві половинки (Л. Укр.)]. половинний 1) половинный [Виллємо у "звуках почуття: Повні ноти, половинні, чверті. Хай живе симфонія життя, Перемога твор-^ чості над смертю! (Дмитр.)]; 2) с.-х. ист. испольный; ^ не господарство испольное хозяйство. половинчастий см. половйнчатий. половинчастість см. половинчатість. половйнчатий, половинчастий половинчатый; (перен.: компромиссный разг. презр. — ещё} ублюдочный [Половинчате ставлення да робітничого руху неминуче веде до фактичного відсторонення від нього.. (Ленін); Ні одно полохливе, ні одно половинчасте, ні одно обережне зітхання не ворухнулось в хмурих думках, які тягнулися до наступних днів .боротьби (Ст.)], половинчатість, -тості, половинчастість половинчатость [У робітничого класу немає цієї полохливості, цієї лицемірної поло- винчатості, що властиві буржуазії як класові (Ленін); Він бачив, що в цю хвилину стриманість, завжди властива їй, бореться з іншою рисою характеру — прямотою, трохи різкою, може, навіть суворою прямртою, яка ке терпить поло- винчатості й недомовок (Жур.)]. половйнчик разг. уст. сбтка* разг. мерзавчик [Він усе точив з барильця та подавав пб- ловинчики,кватирки, півока, ока (Коцюб.)]. половинщик 1) спец, половинщик; 2) с.-х. ист. испбльщик [Хто мав який-небудь шматочок свого поля, сяк-так його шкрябав, засівав; а хто не мав — приставав за половинщика до того, в кого було поля багато (Мирн.)]. половинщина с.-х. ист. испольщина [Відома під назвою половинщини форма господарства є одна з різновидностей відробітків (Ленін)]. половити, «-ловлю, -ловиш 1) лнсг. перело- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)