Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ИОЛ 96 БОЛ « ¦ ¦ ; вить; (всё, всех — ещё) выловить [Погоничі половили коней і позапрягали (Н.-Лев.); А то над річкою, було, собі стоїть, . Як чапля, що за раз хотіла б половить Всю рибу у воді (перекл. Рильського)]; 2) (провести некоторое время в ловле) половить [І одне тепер старому зосталося — рибки половити, біля бджілок поворожити (Грим.)]. полови ця половщца [Він звівсь, аж зарипіли паркету половиці (Бажан)]. половичок, -чка уменьш. редк. половичок [Кіт дрімав на смугастому половичку під тінню фікуса чи олеандра... (Пере.)]. ¦оловїддя см. повідь1. половіння редк. желтёние, пожелтение. яоловіти, -віє (о созревающих хлебах, перен.) желтеть [Жито иоловіє на підсонні, Застилає колос небокрай (Тер.); Знайомі далі половіють І восени, як по весні (Ус.)]. половіючий (о созревающих хлебах) желтеющий [Зелені береги зливалися з половіючими хвилями обрідної низенької пшениці (Кач.)]. половник, половня сарай [для мякины (половы)] [В половнику парко, душна ніч, потом сходиш, пилюга дух забиває... (Горб.)]. " иоловоддя см. повідь1. половозбирач, -ча с.-х. мякинокопнйтель, половосборщик. половчани, -чан, половці, -ців ист. половцы [Дужий і старий, Широкий Дніпре, не малий! Пробив є&и високі скали, Текучи в землю ^половчана, Носив єси на байдаках На половчан (Шевч.)]. половчанин, половчин ист. половец, половчанин [І так жив собі той половчин без страху (Фр.)]. половчанка ист. половчанка [Ханенко: ..В мене жінка половчанка Радо з нами вдасться в путь (Фр.)]. половчпн см. половчанин. полов'яний с.-х. мякинный. полог, -гу 1) полог; (перен. поэз. — ещё) покров [Невеличка хаточка розбита була надвоє зеленим пологом (Мирн.); Скумпія — посухостійка і світлолюбна рослина, однак вона розвивається і під пологом інших деревних порід (Наука і життя, 1956, 7); Сон, як добра мати, чарував усе чарівничим спокоєм, прикривав стиха темним пологом (Мирн.)]; 2) редк. роды (мн. ч.) [Ой Маруся в полозі лежака, чорним шовком головку зв'язала (Н. п. — Сл. Гр.)]; см. ещё пологи. пологи, -гів роды, разг. родйЙьі [Вона що не зовсім видужала після важких пологів (Тулуб)]. пологий пологий, покатый, отлогий [Олен- чуків виноградник — над самим Сивашем, на пологому схилі, обернутому до сонця (Гонч.)]. пологість, -гості пологость, покатость, отлогость. полого нар. полого, покато, покатом (разг.), отлого [3 одного боку скеля полого впускалася до води, з другого — круто обривалася вниз (Собко)]. пологовий 1) физл. родовой; (возникающий ари родах) родильный; ~-»ві потуги родовые потуги; '--•ва гарячка мед. родильная горячка; 2) (предназначенный, приспособленный для родов) родильный [Пологовий відділ лікарні, власне — цей коридор з породільними покоями — персонал лікарні, спочатку жартома, а далі — звично й запросто, прозвав «великим конвейєром» (Смол.)]. положений 1) положенный; улбженпый; вложенный [Скиндячки на головах усе по- харківськи положені, коси у дрібушки нозаплітувані (Квітка)]; 2) положенный; 3) определённый; положенный; 4) наложенный; 5) изложенный; переложенный. Ср. положити 1—5. положення 1) положение [Вже давно встановлено, що і вісь обертання Землі не зберігає незмінно свого положення в просторі (Наука і життя, 1956, 8); Кран зайняв сторчове положення (Волош.)]; в лежачому, сидячому ^ні в лежачем, сидячем положении; географічне "^ня географическое положение [Американські мільярдери були ледве чи не за всіх багатші і перебували в найбільш безпечному географічному положепні (Лен^ін)]; 2) (состояние, обусловленное какими-нибудь обстоятельствами) положение [Положення Калиновича робилося чимраз прикріше (Фр.); Се мене ставить в фальшиве положення (Л. Укр.)]; 3) (свод правил, законов; основное утверждение, тезис) положение [У «Філософських зошитах» Ленін розкрив основні елементи матеріалістичної діалектики, розвинув найважливіші положення марксистської філософії (Біогр. Леніна)]; ^ня пд)о вибори до Верховної Ради СРСР положение о выборах в Верховный Совет СССР; урочне ~-чія строит, урочное положение. положено предик^ разг. положено [Чи то вже так положено людині, що приходить час, коли вивчені в давно минулому дитинстві байки й молитви виринають у пам'яті і заполоняють всю її оселю, де б не стояла вона (Довж.)]. положистий пологий, покатый, покатистый (разг.), отлогий, разг. отложистый [Від долинп довгим положистим підйомом починалася нова височина (Кач.); Положисті балки дрімають серед темної тіні (Мирн.)]. положистість, -тості пологость, покатость; покатистость; отлогость; отложистость [Положистість схилів греблі буває різна, залежно від якості грунту і висоти насипу (Колг. вироби, енцикл.)]. Ср. положистий. положисто нар. полого, покато, разг. покатом; покатисто; отлого; отложисто [Шлях положисто спускався до Брацлава (Тулуб)]. Ср. положистий. положити, -ложу, -ложиш разг. 1) положить, разг. покласть; (придать кому-нибудь, чему- нибудь лежачее положение и перен. — ещё) уложить; (о деньгах: поместить для хранения, отдать для использования в каком- нибудь деле; перен.: целиком направить на что-нибудь — ещё) вложить [Гребці і |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)