Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пол. 97 пол весла положили, Та сидя люлечки курили (Котл.); На сковородку положили Десятків два карасиків живю? (Гл.); Не ходи, куди не просили; не бери, чого не положив (Ном.); Нудьга його задавила На чужому полі, В чужу землю положила (Шевч.); Вийшов милий з дружиною На лан жито жати, І дитинку під копою Положили спати (Л. Укр.); Позичить у людей скільки там грошей та й положить у товар і заробить (Квітка)]; О^ти голову в бою (на війні) торж. сложить голову в бою (на войне) [Чи він занедужав та вмер; чи на війні голову свою положив (Мирн.)]; душу (ж и т т я) ^ ти з а кого, за щ о душу (жизнь) положить за кого, за что, душу (жизнь) отдать за кого, за что (Усе, усе зроблю, моя зірочко! Хіба ти мене не знаєш, що я рад душу за тебе положити? (Квітка); Д є ї ф о б: ..Недарма еллінки проти троянок так величаються, бо вийшла з них славутня Іфігенія, що радо життя своє дівоче положила за славу рідного народу (Л. Укр.)]; пішов глечик за водою та й головку там <-^жйв и поводиться глечик по воду ходить — там йому й головку <^»жйть погов. повадился кувшин по воду ходить — тут ему и голоду сломить; 2) (решить, постановить, уговориться) уст. положить [Ганя положила собі навіть не жалітись матері (Н.-Лев.); Радились цілий ранок. Положили, щоб Оксану одбити у оконома того ж самого вечора (Вовч.)]; ^»ти зарік дать зарок, заречься [Я й зарік положив — не женити тебе з козачкою (Барв.)]; 3) (назначить цену, плату и т. п.) определить, разг. положить [Перш усього розказували, яке велике жалування положили членам в управі (Мирн.)]; 4) (подвергнуть чему- нибудь) книжн. наложить [Нестиму вінець, Той, що сама положила на себе.. Буду шукати сама, де дорога моя! (Л. Укр.)]; 5) (высказать) разг. изложить; (приспособить для исполнения в другой форме книжн. — ещё) переложить [Не можна, далебі, злічити, Які народи тут плелись, І на папір сей положити, Як, з ким, коли, відкіль взялись (Котл.)]; '-'ти на музику переложить на музыку, уст. положить на музыку; О г н і ег ^»ти на # 6 г о разг. разгневаться на кого [Кого було Василь Семенович «подарує» ласкою — той немов виросте.. А на кого Василь Семенович гнів^положить, і- прямо хоч в ополонку... (Мирн.)]; хрест на себе ^ти (дать клятву) уст. перекреститься, торж. осенйть себя крестом (крёстным знамением), разг. положить на себя крест [Я вже ні за кого не піду, ні за кого! І хрест на себе положила, і поклон ударила, і землі грудочку з'їла (Барв.)]. положитися, -ложуся, -лбжишся разг. лечь, улечься [Положившись спати, вона довго не спала, ворочалася з боку на бік (Мирн.); Іван пробудився, Із'їв собі цілу гуску Та й знов положився (Руд.)]. яоложбк, -жка уменьш. положок. полоз1 полоз; (мн. ч.: полози, -зів) полозья [Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий (Яси.); За корінь Дубовий зачепиться полоз — Вищить, мовби серце тобі розтина (перекл. з М. Некрасова)]. полоз2 зоол. 1) полоз; 2) удав [У печері на тому острові живе полоз. Зміюка завтовшки як стовбур дерева (Донч.)]. полоззя собир. полозья [Під полоззям санок скрипіло і шипіло, як вода на гарячому (Козач.)]. полозковий техн. салазочный [Існують два типи штампувальних пресів: полозкові і револьверні. На виробництвах з невеликим обсягом роботи застосовують полозкові преси (Колг. вироби, енцикл.)]. полозок, -зка полоз; (мн. ч.: полозки, -кГв) полозья; техн. салазки [Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л. Укр.); Солдати розмістилися на двох санях. Заскрипів під полозками сніг (Шиян)]. полокшити, -шу, -шйш разг. искрошить (как лапшу). полом, -му, поломка 1) полом, поломка; 2) разг. слом [Як на полом піде хата, то багато дерева пропаде (Н.-Вол. у. — С л. Гр.)]. поломенїти, -нїю, -шет редк. пламенеть [Замріяна жінка, звівши вгору очі, йшла туди, де поломеніла чарівна зоря (Кач.)]. См. ещё полум'яніти. поломеніючий редк. пламенеющий; <-^чегй стиль архт. пламенеющий стиль [Поломеніючий стиль (зіуіе ЇІапЬоуапі) — французька готика періоду XV сторіччя (Архт. Рад* Укр., 1940, 10)]. См. ещё полум'яніючий. поломийка поломойка. поло мийний поломбйный, поломоечный. поломити, -ломлю, -лбмиш разг. редк. 1) поломать, сломать; (в одном месте, сделать надлом разг. — ещё) изломить; (целиком — еще) сломить; (мног. — ещё) изломать [Тобі посилку принесуть в хату, ..ти тільки покажи квитанцію агентові і скажи при собі розкрити ящик, чи не поломили чого (Л. Укр.); Півтора к: Та я йому кості поломлю (Фр.)];> 2) (перен.: отказаться от чего-нибудь, прежде принятого) нарушить (что), изменить (чем^); (только о законе, норме, правиле уст. — ещё) преступить (что) [Але ж бо я поломила матусину волю, тепер же я проклинаю с^вою лиху долю (Чуб.)]. См. ещё поламати 1, 3; 3) (безл.: причинить щемящую боль) поломить. поломитися, -ломиться поломаться, сломаться; изломиться; сломиться; изломаться [Дорогою вісь поломилася (Сл. Гр.); Г е- лен: ..Собі ж він скаже: «Збрея поломилась, але ми іншу знайдем» (Л. Укр.)]; ер. поломити 1 и см. ещё поламати* ся 1. поломінь, -меню уст. пламя; (преим. перен. поэз. уст. — ещё) пламень [Нараз почувся страшенний шум, тріск, лопіт, —очевидно, поломінь вихопився на дах, корчма горіла! (Фр.)\ Ходив по хаті великим та легким 7-35 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)