пол 98 Лол кроком, наче злість одривала його од землі, і дув на иоломінь злості, щоб роздути в пожежу (Коцюб.)]. поломка см. полом. поломлений поломанный, слбманный; изломленный; сломленный; изломанный. Ср. поломити 1. поломно нар. уст. пламенно [Зорі наче палали, одна зоря поломніш від другої (Вовч.)]. полом'я см. полум'я. полон, -ну 1) плен, уст. пленение, поэз. полон [Фе дон: ..Гомер казав: «Солодка хвала від ворога». А н т є й: На полі бою, та не в полоні! (Л. Укр.); Мов пташка до клітки, потрапила комісарша Волгіна в полон до лютих ворогів (Шиян)]; брати, взяти в ^н брать, взять в плен, уст. пленять, пленить [Під час воєн з Візантією на Бал- канському півострові східні слов'яни брали в полон велику кількість візантійців (Іст. Укр. РСР); Сам Баяр, найкращий лицар, взяв його в полон у полі (Л. Укр.)]; вавілбнський^п вавилонское пленение; узятий в^н взятый в плен, пленённый; 2) (перен.: состояние зависимости, подчинённости) плен [Його захоплювало те, як використовували свій час радянські моряки, потрапивши в льодовий полон (Трубл.); Мипуло багато часу, а він усе йшов та йшов у полоні своїх думок (Гур.)]; в ~ні пристрастей во власти страстей, в плену страстей. полонез полонез, уст. польский (сущ.) [Пане Пєнтак, про ваші полонези у Зосі ми поговоримо потім (Козл.); Ганна ще програла полонез і закрила рояль (Риб.)]. нолопёзнии' полонёзный; ~пцй ритм по- лонёзный ритм. полонений 1) прич. взятый в плен; полонённый; пленённый [Новий майстер був родом з Кракова, він опинився тут як полонений росіянами австро-угорський солдат з важким пораненням ноги (Козл.)]', 2) прич. пленённый; покорённый [І його душа, полонена блиском тих чарівних картин, не могла від них відірватися (Фр.)]. Ср. полонити 1 — 2; 3) прил. пленный [Полонений фашистський танк швидко оточили черво- ноармійці (Десн.); Графиня, ласкаво посміхаючись, пояснювала: —Цю чашу придбав ще мій покійний прадід у якогось полоненого турецького паші (Донч.)]; 4) (род. полоненого) сущ. пленный, уст. пленник [Незабаром показалась перша група полонених (Борз.)]. полоненик пленник [Черкеси зв'язали обох полонеників, прив'язали їх до коней і погнали (Коцюб.)]; ~ки капіталу перен. пленники капитала. полонення пленение (уст.) [Змістом «Слова» є історія невдалого походу новгород-сі- ^верського князя Ігоря Святославича проти половців, який закінчився поразкою руського війська і полоненням князя (Нар. стар. іст. УРСР)]. полбник см» ополбпик. полонина долина [горная]; пастбище [горное] [На полонинах так багато суниць, що ноги Марії стають вогкі від роздушених ягід (Ільч.); Далеко на полонині, під густим лісом, пасуться корови (Коцюб.)]. полошіпка уменьш. от полонина [Ой прибігла з полонинки Білая овечка (народна пісня)]. полонинський долинный [На сірому небі показалось блакитне озерце. Остра полонинська трава сильніше запахла (Коцюб.)]. полонитель, -теля книжн. пленйтель (уст.). полонити, -лоню, -лоннш (несоверш. и со- верш.) 1) брать в плен, взять в плен; (только соверш. уст. — ещё) полонить, торж. пленить [Радянських людей і земель неозорих не зміг полонити розлючений ворог (Забіла)', 3 повною командою Кар нетерпляче чекав, коли сонце подолає нарешті крижане поле, яке полонило пароплав/ (Трубл.)]; 2) (перен.: подчинять своєму очарованию, своєму влиянию) пленять, пленить; (захватывать целиком — ещё) покорять, покорить [Пісня зазвучала н^ц снігами тихо, сердечно, полонячи і душу, і свідомість, і весь степ (Ряб.); Крим приваблює морем, полонить теплом і водою (Голов.); Остап думав про дівчину, яка залишилась на хуторі, а йому полонила розум (Панч)]. полонізація полонизация [Боротьба проти соціального гніту та проти полонізації на Україні і в Білорусії [у другій половині XVI ст.] зумовила розвиток національно-культурного ^)уху, який знайшов своє відбиття і в літературі (Іст. укр. літ.)]. полонізм, -му филол. полонизм [У першій половині XVII ст. в писаннях* українських церковників і в шкільній літературі під великим натиском з боку панівних верств Польщі кількість полонізмів значно зростає (Іст. укр. літ.)]. полонізований полонизированный. полонізувати, -зую, -зуєш полонизировать. полонізуватися, -зуюся, -зуєшся полонизироваться [Більшість крупних українських феодалів, вищого духовенства перейшла на бік польської шляхти, полонізувалася, прийняла унію і разом з польськими магнатами експлуатувала селянську масу (Іст. укр. літ.)]. полоній, -нію хим. полоний [Слідом за радієм були відкриті полоній, актиній та інші радіоактивні елементи (Заг. хім.)]. полоністика полоністика [Проблемам полоністики Франко присвятив багато політичних і літературно-критичних виступів (Вісник АН УРСР, 1957, 9I полонка прорубь [Мороз проймав усе тіло, а він скидав з себе піджак, верхню сорочку і кидав в полонку, де., течія одно- сила це все під кригу (Шиян)\. полонофіл книжн. ист. полонофил. полонофільський ^книжн. ист. полонофйль* ский [Ця організація [«Руський собор»! складалася з полонофільської частини української буржуазної інтелігенції і полонізованих потомків українських магнатів, які підтримували австрійський ^УРЯД (Іст. Укр. РСР)].
|