Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ЕОП 163 поп [не каюся], бо маю взагалі нерозкаяну на- І ТУРУ» а волосся моє і так попелясте, то пощо маю його попелом покори посипати? (Л. Укр.); Сто літ минуло, як те занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс із попелу, воскресло знов і в устах батька нової української літератури Івана Котляревського голосно залунало по широких світах (Коцюб.)]', ~*л вулканічний геол. пепел вулканический; 2) зола [Наймит., вигрібав попіл з печі (Вовч.)]. попілець, -льцю уменьш. от попіл 1 [Легенький попілець, підхоплений силою вогню, злітав догори та розходився навколо (Коцюб.)]. попільний 1) зольный; 2) (о цвете) редк. пепельный [Дивився [Томаш] на вогник і іноді ледве рухав попільними губами, наче щось шепотів (Тулуб)]. попільниця1, попільничка пепельница [Він з притиском загасив цигарку в попільниці (Бойч.); Ласточкін, не поспішаючи, добув сірника, витер і прикурив. Потім пошукав очима попільничку (Смол.)]. попільниця2 энт. капустная тля. попільничка см. попільниця1. попільність, -пості зольность. попірнати, -паю, -наєіп 1) понырять; 2) мног. прям., перен. понырять (разг.)у нырнуть *ч (опуститься в какую-нибудь жидкость; перен.: прийти в какое-нибудь состояние, предаться чему-нибудь) окунуться; (полностью, целиком — ещё) погрузиться. попіснГти, -нГє %ерен. разг. стать постным [Кай Л є т і ц і й: ..Обличчя в них [філософів] повитягались навіть, пожовкли й попісніли (Л. Укр.)]. попітніти, -нїємо, -нїете мног. попотеть (разг.)', (покрыться потом — ещё) вспотеть; (покрыться влажным налетом — ещё) запотеть (разг.). попка (попугай) разг. попка. поплавати, -паю, -ваєш поплавать [Хотілося полазити по деревах, поплавати в річці (Іван.)', А справді варто було б поплавати човном (Н.-Лев.)]. поплавець, -вця, поплавок, -вка рыб., спец. поплавок [На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!» (Г.-Арт.); Рибалка моститься сісти кроків за двадцять від Клима. Він змахнув вудлищем, і Клим побачив на середині річки поплавок (Грим.); Човен стас впритул до бакена, який злегка гойдається на поплавках (Донч.)]. поплавковий рыб., спец. поплавковый. поплавок, -вка 1) см. поплавець; 2) ав. поплавок; 3) (ресторан на барже и т. п.) поплавок. поплазувати, -зую, -зуєш 1) поползти [Сербии відкинув серп і накарачках поплазував у рівчак (Смол.); Від плечового суглоба гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (Довж.)]; 2) (некоторое время) разг. поползать. поплакати, -лачу, -лачеш поплакать; (немного разг. — ещё) всплакнуть [Не поплакала я ще й півроку за своїм Павлом, а тут і бать- І ка ми поховали (Вовч.); Поплакала Мелашк а з матір'ю в садку (Н.-Лев.)]. поплакатися, -лачуся, -лачешся разг. поплакаться. по-пластупському, по-пластунськи нар. по- пластунски [Козакову доводилось посуватися з своєю групою повільно, весь час ' маскуючись, місцями переповзаючи по-пластунському (Гонч.); Ходами сполучення, а де*вони були завалені, по-пластунськи, Колосок, нарешті, добрався в розташування лівого флангу (Куч.)]. поплатити, -лачу, -латиш мног. разг. заплатить, уплатить; (выдать плату — ещё) выплатить [Поплатив чи не поплатив за харч, відложив чи не відложив що на чорну годину, але в шинку, між товаришами, він був пан (Фр.); Усім уже поплатив, кому винен був (Сл. Гр.)]. поплатитися, -лачуся, -латишся поплатиться [За свій промах йому довелось би поплатитися першому (Гонч.)]. поплекати, -каю, -каєш полелеять. поплентатися, -таюся, -таєіпся (разг.) и редк. поплёптати, -таю, -таєш побрести; (пойти, с трудом передвигая ноги — ещё) поплестись, разг. потащиться [Схиливши голову, вона [Раїса] тихо попленталась назад (#о- *{юб.);Михайлик покірно поплентав за мамою (Ільч.)]. поплескати (поплещу, поплещет и поплескаю, поплескаєш) 1) поплескать; 2) (в ладоши, по плечу и т. п.) похлопать; (фамильярно поглаживая по чему-нибудь — ещё) потрепать [Шрам розсміявся, не знаючи ёам чому, поплескав долонею по шорсткому дереву лави, встав і поволі пішов додому (СоСко); Карпінський ніжно поплескав Ста- хурського по колінах (Смол.)]; 0 ~тп язиком разг. потрепать языком, поболтать языком, почесать языком, помолоть языком; посплетничать [Вона подумала, що син поплеще язиком про поле та насіння і замовкне, як було досі (Чорн.)]. поплескатися, -лещуся, -лёщешся поплескаться; (покупаться с шумом и брызгами— ещё) пополоскаться. поплескування, (реже) попліскування 1) по- плёскивание; 2) похлопывание; похлёсты- вание. Ср. поплескувати. поплескувати и (реже) попліскувати, -кую, -куєш 1) поплёскивать [Ми знову сиділи з Воблим у човні і, стиха попліскуючи весельцями, мовчки перепливали Рось (Вас.)]; 2) (в ладоши, по плечу и т. п.) похлопывать; (аплодировать — ещё) рукоплескать [время от времени]; (фамильярно поглаживая по чему-нибудь — ещё) трепать [слегка]; (стегать время от времени легко и неторопливо — ещё) похлёстывать [Ось він [батько] зупиняється з замполітом біля Оксаниного трактора, ласкаво поплескує його долонею по металевому крилу (Гонч.); Гості поплескують їм [артистам], часом^ки- дають їм квіти і ласощі (Л. Укр.); Знайомі дружньо поплескували Якова по плечу (Збан.); Марко Петрович зустрічає його на ґанку, трясе руку, попліскує по плечах (Кундз.); Ой, баньку б з паром та березо- 11* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)