ноп 171 поа (Бойч.); Йому хотілось пожити та попрацювати ще на селі (Коцюб.); Театр має ще попрацювати і над образами представників ворожого табору (Літ. газ., 1950, IX); Ніна Василівна поздоровила своїх вихованців. Вона сказала, що вони всі разом непогано попрацювали цей рік і тепер нехай добре відпочинуть (Коп.)]. «опрацюватися, -цюється безл. разг. поработаться [Святковим здається вечір, коли добре тобі попрацювалося вдень (Гонч.)]. «опри предл. уст. 1) (с вин. п.) (для указания на сопутствующее обстоятельство, признак, условие) при (чём); (наперекор чему-нибудь— ещё) несмотря на (что); (против чего-нибудь книжн. уст. — ещё) вопреки (чему) [Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною (Фр.); Попри всі злигодні і турботи переднього краю Хома навіть погладшав, щоки мав, як налиті (Гонч.); Він легко, попри свій вік і огрядність, скочив у сідло (Риб.); Мені оуло соромно і сумно. Сумно — бо я видав книгу, яка попри усі мої добрі заміри вводила читача в оману (Смол.)]; 2) (с вин. п.) (минуя кого-нибудь, что- нибудь) мимо ( кого, чего); (по направлению длины чего-нибудь) вдоль (чего); (редк. — для указания .на направление движения) к (кому, чему) [Семен побачив, що ігадходить Панько й 'буде попри нього проходити {Март.); Він., пішов попри цвинтар, де менше людей ходило (Мак.); Попри сад йшла стара лепетуха Катря (Коб.); Попри руїни, порослі мохом та кропивою, в'ється, маленька стежка (Фр.); Прісцілла.. мовчки відходить до Руфіна попри хвіртку {Л.Укр.)]; 3) (с предл. п.—+ редк.) (для обозна- чения места, предмета, на близком расстоянии от которого кто-нибудь, что-нибудь находится, что-нибудь происходит) возле (кого, чего), подле (кого, чего), около (кого, чего); (совсем близко) у (чего), при (ком, чём) [С а б і н а: ..Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри •очицях., чудово замалює (Л. Укр.); Поле Косована розляглося на горбі, і з нього видко було наше село Чорногузи, що в'ється попри дорозі (Мур.); X у с а: ..Мені ті люди труять пробування попри особі нашого тетрарха (Л. Укр.)]. поприбивати1, -паю, -ваєш мног. поприбивать (разг.), поприбйть (разг.), прибить; (прикрепить к чему-нибудь гвоздями — еще) поприколачивать (разг.), приколотить [Я швидко поодривав покажчики і .поприбивав каменем їх знову, але тільки поміняв місцями (Сміл.)]. поприбивати2, -ваю, -ваєш мног. 1) (побоями, ударами лишить чувств, способности двигаться) разг. поприбивать, прибить; (только ударами разг. — ещё) пришибить, книжн. поразить [Хрущів у нас на деревах було багацько.., але тепер їх поприбивав град (Л. Укр.)]; 2) (повредить морозом) прихватить, разг. тронуть. поприбиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. разг. 1) (присоединиться, пристать к кому- нибудь, к чему-нибудь) поприбиваться, прибиться [До нас понаходили шофери, поприбивалося кілька місцевих мисливців (Вишня)]; 2) (дойти, доехать до какого-нибудь места, предмета) добраться. поприбирати, -раю, -раєш 1) убрать, разг. прибрать; (придать надлежащий вид чему- нибудь разг. — ещё) привести в порядок; (мног., всё разг. — ещё) поубирать, поприбирать [Вона швидко упоралась з хазяйством, поприбирала в хаті (Коцюб.); Вона поприбирала, повимивала, повичищала все чисто в хаті (Н.-Лев.)]; 2) (переместить с одного места на другое) мног. поубирать (разг.), убрать, разг. поприбирать, прибрать; (унести, подобрав — ещё) пособирать (разг.), собрать; 3) (одеть нарядно) мног. принарядить; перен. книжн. облечь; (украсить) убрать; О^ти до рук разг. прибрать к рукам [Усе поприбирала [Настя] до своїх рук (Квітка)]. поприбиратися, -раюся, -раєшся 1) прибраться; 2) принарядиться; облечься; убраться (уст.) [Стояли перед ним [дідом] два хлопці — Вітряки, Поприбиралися такими молодцями, Що гляньте, мов, се ми, не прості козаки! (Гл.); Поприбираються було в сукні, поодягають поверх корсетки (Вас.)]. Ср. поприбирати 1, 3. поприбігати, -гаємо, -гаєте мног. прибежать [Зібралися пани, поприбігали люди Дивитися — що буде (Гл.)]. поприбріхувати, -ріхую, -ріхуєш мног. разг. приврать, прилгать, эвф. прибавить [Чи правда сьому була, ..чи, може, дечого пан дяк і поприбріхував, я не знаю (Квітка)]. поприпинати, -каємо, -каєте мног. попривы- кать (разг.), привыкнуть; (освоиться, примириться с кем, с чем — ещё) свыкнуться [Пішли дні за днями й часи за часами, по- привикали дітки, що нема старшого брата, та не перестали про його думати (Вовч.)]. попривітатися, -таюся, -таєшся (з ким и до кого) разг. поздороваться (с кем); (при встрече— ещё) поклониться (кому) [—Дра- стуйтеї — попривіталися колгоспники (Вишня)]. поприводити, -джу, -диш мног. 1) привести; (заставить силой прийти фам. — ещё) притащить; 2) (родить — о некоторых животных) принести. попривозити, -вожу, -возиш мног. привезтм [Деякі попривозили своїх дочок, почувши, що приїхав молодий Радюк (Н.-Лев.)}. попривчати, -чаю, -чаєш мног. приучить. попривчатися, -чаємося, -чаєтеся мног. приучиться. поприв'язувати, -зую, -зуєш мног. попри- вязывать (разг.), попривяз&ть (разг.), привязать; (прикрепить, обматывая, разг.— еще) припутать [Позводили їх усіх трьох з возів і поприв'язували до стовпів (Н.-Лев.); Поприв'язували волів коло ясел серед двору (Барв.)]. попригадувати, -дую, -дуєш мноё. припомнить, вспомнить [Справив я собі ще й цимбали. Попригадував я свої пісні ще парубочі, й сумні, і веселі, і швидкі та дрібні (Н.-Лев.)].
|