Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пос 226 неуважна усмішка посіпувала його гарно окреслені губи (перекл. з Горького)]. посіпуватися, -пуюся, -пуєшся подёргиваться [Василь- Васильович якусь хвилину мовчав, ніби застиг на місці, тільки в нього смішно посіпувався один вус (Гур.)]. посірілий посеревший [Сірі води густо спливають з сірого неба на гіосірілу землю (Коцюб.); — Дивної— вигукує посірілий від кіптяви Маковей (Гонч.)]. посіріти, -рію, -рієш посереть [Таскають [гуси] грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір'я* посіріло (Греб.); Пахол йшов понурий, і лице його посіріло, але не від дорожнього пилу (Смол.); Вже зовсім посіріло надворі, коли ми вступили до Катерини в двір (Збан.)]. посірішати, -шаю, -шасш стать серее, посереть. посісти1 см. посідати1. посісти2 см. посідати2. посічений 1) прич. посеченный, посечённый; иссеченный, иссечённый; изрубленный [Стовбури дерев були посічені осколками бомб (Собко); Дмитро допитливо подивився на блідо-жовтий, посічений зморшками, присушений вид жінки (Ст.); Даємо [гусенятам] посічену зелень (Соц. тварин., 1956у 2)]; 2) прич. изрубленный; посеченный, посечённый [Посічений Потоцький зсунувся з коня під ноги Богунові (Кач.)]. Ср. посікти 1—2; 3) прич. посекшийся; обсекшийся [Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух (Н.-Лев.)]; ср. посіктися; А)прил. рубленый;^не м'я- с о рубленое мясо. посіяний посеянный; (от сеять) сеянный; вселённый; поселённый [Цвгли пізно посіяні пахучі гречки (Кач.); Ганна-: ..Зійшло зерно, посіяне Богданом! Віднині нас ніхто не роз'єдна! (Дмитр.)]. Ср. посіяти. посіяти, -сію, -сієш посеять; (перен.: внушить — ещё) вселить; (перен.: вызвать, возбудить — ещё) поселить [Вона [Устина] вчасно виоре і швидко посіє (Чорн.); Посіє колгосп впору — буде що везти в комору (прислів'я); Може зорю переліг той, А на перелозі... Я посію мої сльози, Мої щирі сльози (Шевч.); Так ось що виросло з зерна, що він посіяв у чисту душу! (Коцюб.); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов'їха! (Н.-Лев.); Дурня де не посієш, там і уродиться (Ном.);4 Спо- хвату ляпнувши про дівчину, він одразу ж і завагався був, бо факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицько- вому серці (Головко); Така перевагу самими людьми та тривожні чутки з загонів Тульського посіяли паніку серед військ Вишневенького (Ле)]; ~-ти ворожнечу посеять вражду, поселить вражду; ^ти розбрат посеять разлад (рознь) [Трудящі маси країн народної демократії, де імперіалісти прагнули посіяти розбрат, ще тісніше згуртуватися навколо своїх комуністичних партій і народних урядів (Рад. Укр\% 1957, II)]; "-ти тривогу посеять тревогу, вселить тревогу [Аж ось сьогодні він [Антін] сколотив усе, посіяв тривогу, встав перед нею незрозумілим питанням, яке конче треба було рішити (Коцюб.)]; щ о <^*сїєш, те й збереш и яке^сієш, таке й пожнеш посл. что посеешь, то и пожнёшь. посіятися, -сіюся, -сієшся 1) засёяться; ~ сіявся дощ засёялся дождь [Сніг перестав, посіявся дрібний імлистий дощ (Вас.)]; 2) разг. посеяться (обл.) [Орися жти, розвернися, Полем розстелися! Та посійся добрим житом, Долею полийся! (Шевч.)]. поскабити, -блю, -биш см. заскабити. поскавучати и поскавчати, -чйть и редк. поскавуліти, -лить поскулить, (реже) повизжать [Трохи згодом надворі все стихло: собака поскавучала та й замовкла (Коцюб.)]. поскакати, -скачу, -скачеш 1) поскакать, попрыгать [По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Гл.); Пташка часом поскаче в галузках, потрусить хвостом (Коцюб.)]; 2) (поехать вскачь) поскакать*; (уйти, удалиться скача — ещё) ускакать [На вороному коні., назустріч вершникам поскакав начдив Пархоменко (Панч); Василина легко поскакала по камінні й вискочила на другий берег (Н.-Лев.)]\ 3) (обл.: провести некоторое время танцуя) потанцевать [Нащо мені музики — в мене свої язики: я заграю, поскачу і нікому не плачу (Ном)]. поскакувати, -кую, -куєш поскакивать [Вже вода ставна летіла й стали поскакувать щучки дрібненькі (Вовч.)]. поскалити, -лю, -лиш: ^.ти зуби прям.„ перен. разг. поскалить зубы [—Ану, дядьку, ще трошки... ще... ще! — сміявся Карно, дивлячись, як чоловік силкується. — Стій, стій! Скали, скали зуби! я тобі поскалю їх!— нахвалявся чоловік (Мирн.)]. поскаржитися, -жуся, -жишся пожаловаться; (об официальном заявлении — ещё) подать жалобу; (ропща — ещё) посетовать [Наша література, і зокрема проза, не може поскаржитись на нестачу нових, молодих сил (Смол.); Хома якось був поскаржився замполітові, що бригадир не дає Явдошці соломи покрити хату (Гонч.); Ніхто не чув, щоб він хоч раз коли поскаржився на своє здоров'я (Кач.)]. поскарлючувати, -чую, -чуєш мног. разг. поскрючивать (разг.), скрючить (разг.), по- сгибать [в крючок] (разг!), согнуть [в крючок], изогнуть [в крючок]. поскарлючуватися, -чуємося, -чуєтеся по- скрючиваться, скрючиться, посгибаться [в крючок]; согнуться [в крючок], изогнуться [в крючок] [Поскарлючувався в полі ячмінь од спеки (Волч. у.— Сл. Гр.)]. Ср. поскарлючувати. поскиглити, -лю, -лиш 1) (о человеке) прен. поплакать [жалобно]; (причитая) посто- нать; (жалуясь) поныть; (надоедливо фам. — ещё) поскулить [Зжилася [хвора] з думкою про неминучу смерть. Заспокоївся й чоловік та діти: перший день поскиглили під вікнами лікарні, а потім теж примирилися |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)