Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
1 при прилучатися, -чаюся, -чаєшся, прилучитися, -лучуся, -лучишся 1) приобщаться, приобщиться; присоединяться, присоединиться [З встановленням радянської влади Василь- ченко зразу ж прилучився до культурного будівництва (Літ. газ.у 1952, VIIІ); Тим часом шум наростав, до нього прилучалися інші звуки (Гур.); Прохожий і своїм розгонистим сміхом прилучився до гурту, повагом підсів до багаття (Ле)]; ер. прилучати; 2) разг. случаться, случиться; (происходить с кем-нибудь разг. — еще) приключаться, приключиться [Прилучалося мені., того Чайченка зустрічати (Вовч.); Прилучилась з чумаченьком У степу біда (Шевч.); Так вогно прилучилося, що щастя за біду зачепилося (приказка)]; 3) страд, з. (несо- еерш.) приобщаться; присоединяться; прилагаться; ср. прилучати. прилучення приобщение [Прилучення трудящих до культури Ленін вважав однією з найважливіших умов соціалістичного будівництва (Біогр. Леніна)]. прилучити см. прилучати. прилучитися см. прилучатися. пршіюбйтн см. прилюбляти. прилюбйтися см. прилюблятися. прилюбляти, -ляю, -ляєш, прилюбйти, -люблю, -любиш обл. пленять, пленить; разг. влюблять, влюбить [Гляди лишень, щоб вона тебе не прилюбила та не причарувала (Н.-Лев.)]. прилюблятися, -ляюся, -ляєшся, прилюбйтися, -люблюся, -любишся обл. пристра^ щаться, пристраститься [Це не твій тато, а кат для тебе й для мене, бо сам прилю- бився до грошей, та й годі (Н.-Лее.)\. прилюдне см. прилюдно. прилюдний публичный; (доступный для общественного ознакомления и обсуждения) гласный [Каргат ніколи не простив би йому прилюдної ганьби (Шовк.); Новим утікачам [Наливайко] увечері прилюдний допит учинив (Ле)]; ^ний виступ публичное выступление; ~па лекція публичная лекция. прилюдність, -ності гласность. прилюдно, обл. прилюдне нар. публично; (в присутствии людей — ещё) всенародно; (открыто, при всех) на людях, разг. на ВИДУ У всех; (с допуском публики) при открытых дверях, книжн. гласно, во всеуслышание [Р у ф і н: Навіщо я тобі? Ти ж осудила мене прилюдно і не вислухавши (Л. Укр.); Хіба б мені руки повсихали, щоб я не витягла тебе за коси прилюдне з моєї хати! (Коцюб.); Анна: Прийдіть до мене завтра на вечерю. Я вас прийму. І ще гостей покличу. Нам, може, краще бачитись прилюдно... (Л. Укр.); Один по одному стали сходитись представники рот. А так уже велось, що всякі засідання завжди відбувались прилюдно, отож до вагона набилось повно народу (Головко)]. прилютувати, -тую, -туєш техн. уст. припаять. прилягання 1) прилегание; примыкание; соприкосновение; щільне ~ ия крйш- к и плотное прилеганиз крышки; 2) примыкание. Ср. прилягати1 1—2. прилягати1, -гає 1) прилегать; (находиться совсем рядом — ещё) примыкать; (иметь смежные границы — обычно) соприкасаться, входить в соприкосновение [До саду прилягає виноградник (Гонч.)]; 2) грам, примыкать. прилягати2, -гаю, -гаєш, прилягти, -ляжу, -ляжеш 1) (принимать лежачеє положение) прилегать, прилечь [Він за цілу ніч не прилягав (Мирн.); Нечииоренко повернувся до товаришів, приліг з ними поруч на солоний пісок лиману (Скляр.)]; 2) (о хлебах, траве и т. п.) разг. прилегать прилечь [Як хліба вистояли проти шаленої стихії? Хоч і прилягли... (Горд.)]; 3) (давить на что-нибудь сверху) разг. налегать, налечь [Туман, мамцю, туман прилягає (Чуб,); Широкі сніжлі крила хмар прилягли білим сріб іом до землі (Коб.)]; 4) (опускаться) разг. склоняться, склониться, разг. приклоняться, приклониться [Зерно набралося водою, обважнів колос, приліг до землі (Горд.); — Цить, цить, голубонько мій! — промовила вона, прилягаючи над дитиною (Мирн.)]; ^(приближать к чему-нибудь ухо, глаз, рот) разг. прикладываться, приложиться [—Добре, добре, я знаю, що... — відказує дівчина й прилягає устами до чарки (Коб.)]; 6) (располагаться, вплотную касаясь чего- нибудь) прилегать, прилечь, книжн. облегать, облечь; 7) (перен.: проявлять расположение к кому-нибудь) обл. приклоняться, приклониться [Як хороший та любий поболіє або потерпить, міцній до його дурне серце прилягає... (Вовч.); Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами... (Вовч.)]. прилягаючий 1) прилегающий, уст. прилежащий; примыкающий; соприкасающийся, входящий в соприкосновение; 2) примыкающий. Ср. прилягати1 1—2. прилягти см. прилягати2. приляскувати, -кую, -куєш прищёлкивать [Негр приляскував пальцями, наспівуючи дитяті рідний африканський мотив (Ільч.)]. прима муз. прима. прима-балерина театр, прйма-балерйна. примадонна театр, примадонна [У Мечика сьогодні бал-маскарад, уже й примадонна тут! (Донч.)]. примазаний 1) примазанный; подмазанный [Чорне густе волосся на голові було примазане, аж лисніло (Н.-Лев.)]; 2) подмазанный. Ср. примазувати 1—2. примазати см. примазувати. примазатися см. пршіазуватися. примазувати, -зую, -зуєш, примазати, -мажу, -мажеш 1) примазывать, примазать; (переиздавать взятку, подкупать) фам. подмазывать, подмазать [Заложивши у старий чавун ту в'язанку, ..поставив у яму і зарив. Одарка ще зверху примазаіа (Мирн.); Пан, бач, і примаже, й замаже, бо в пана с, бо він наздирав з людей... (Мирн.)]? 2) (под 24* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)